1.5. Пояснення до побудови аркуша № 4 і № 5: «Побудова 3-х видів деталей з нахильними перерізами»
5.1. Перерізи
П
обудова
трьох виглядів деталі та розрізу описана
в поясненні до попереднього аркуша.
Крім
розрізів і виглядів, на робочих креслениках
досить часто застосовують перерізи. З
їх допомогою виявляють поперечну форму
деталі. Фігуру перетину відокремлюють
від предмета, повертають в положення,
паралельне площині проекції,
і зображують на вільному місці поля
креслення (рис. 45).
Рисунок 45. Приклад зображення перерізу
Перерізом називають зображення, яке утворюється при уявному перетині деталі однією або кількома площинами.
В перерізі показують лише те, що є у січній площині. Частину предмета, розташовану за цією січною площиною, у перерізі не показують.
Класифікація перерізів наведена на рис.46.
Рисунок 46. Класифікація перерізів
Для утворення перерізу необхідно:
У належному місці деталі уявно провести січну площину.
Фігуру, утворену в перерізі, повернути в положення, паралельне площині проекцій.
На вільному місці поля креслення накреслити переріз і в разі необхідності оформити його написом.
Розглянемо деякі приклади виконання винесених перерізів.
1
.
Переріз являє собою симетричну фігуру,
розташовану на продовженні сліду січної
площини (рис. 47).
Рисунок 47 Рисунок 48
Дозволяється розміщувати переріз на довільному місці креслення з поворотом зображення. У цих випадках до напису додається позначка (рис. 48).
2. Переріз являє собою симетричну фігуру, що розміщена на вільному полі креслення, У цьому випадку лінію перерізу позначають і сам переріз супроводять написом, як показано на рис. 49.
Рисунок 49
1.5.2. Порядок виконання креслення аркушів № 4 і № 5 кр–2
Підготовка до виконання креслення. Спочатку аналізують форму деталі шляхом уявного членування її на прості геометричні фігури. При цьому виявляють геометричні особливості зовнішньої та внутрішньої поверхні окремих частин деталі, циліндричність, конусність, гранність (наявність граней гайки), а також наявність різьби, шліців, шпонкових канавок, проточок, фасок, центрових і контровочних отворів, шпонкових пазів, особливостей шорсткості ділянок поверхні та ін.
Визначення потрібної кількості зображень. Загальна кількість зображень на кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про форму і розміри деталі. Головне зображення повинно давати найбільше інформації про деталь.
Визначити положення осей симетрії. Воно повинно відповідати її технологічному положенню при виготовленні:
• у точених деталей – горизонтальне (як у патроні токарного верстата);
• у ливарних і штампованих – як у штампі або ливарній формі, привалочна (оброблена) площина найчастіше займає горизонтальне положення, а її вісь – вертикальне, перпендикулярне до привалочної площини.
Якщо деталь проходить декілька операцій обробки, то вибирають найбільш тривалу і відповідно до технології її виготовлення – положення осі симетрії.
Виконати складний розріз деталі. На фронтальній проекції виконати розріз. При цьому врахувати, що межі січних площин не показують.
Виконати похилий переріз деталі. Заміряти повну довжину фігури перерізу і перенести її у вільне місце креслення паралельно січній площині. Якщо такої можливості немає – можна перевернути зображення. Визначити які прості геометричні фігури входять в переріз. Це допоможе визначити ймовірні лінії фігури перерізу. Далі заміряти відстань на вигляді зверху від осі деталі до контурних точок в межах проекції січної площини і перенести характерні точки в місце фігури перерізу. Так само визначити місце розташування точок внутрішньої будови фігури перерізу. Послідовно з’єднати точки. Отримуємо кінцевий результат побудови фігури похилого перерізу.
Проставити розміри. Розміри повинні бути рівномірно розташовані на всіх виглядах, але не повторюватись.