Самостійна робота №7

Тема: Організаційно-економічний та інвестиційний розвиток господарства

На залізницях України останнім часом спостерігаєть­ся активізація процесів інноваційного оновлення: будівни­цтво швидкісних ліній, нових типів рухомого складу, при­ведення технічних засобів у відповідність до міжнародних стандартів тощо. Такий процес потребує детального налаштування і проведення техніко-економічних розрахунків ефективності.

Планування інновацій - це система розрахунків, спрямованих на вибір та обґрунтування цілей інноваційно­го розвитку та підготовку рішень, необхідних для їх досяг­нення. В процесі планування здійснюється вибір напрямків інноваційної діяльності.

Використовуються різні методи планування іннова­цій, проте, найбільш прийнятним є програмно-цільове планування, яке полягає в розробці комплексних науково- технічних програм на галузевому рівні. Його сутність по­лягає в спрямованні інноваційного процесу до запланова­них кінцевих результатів. Тобто, формуються цілі та роз­робляється ряд програм для їх досягнення, що ґрунтуються на реальних можливостях ресурсного забезпечення.

Завершується програмно-цільове планування, яке по­лягає у виготовленні дослідних зразків рухомого складу, їх випробуванням у нових технологій. Виконання цих робіт здійснюється за участю науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро.

У вагонного господарства України можна виділити два напрямки розвитку: реконструкція вагонного парку та перебудова вагоноремонтної бази (депо, заводи).

Найважливішим напрямком, пов’язаним з реконстру­кцією вагонного парку є підвищення вантажопідйомності вагонів при зниженні їх маси тари. Це дозволяє збільшува­ти пропускну спроможність залізниць, сприяє зростанню продуктивності праці, зниженню собівартості перевезень і т. ін. Досягається ріст цього показника переважно за раху­нок збільшення довжини вагону, кількості колісних пар тощо.

Значний резерв збільшення вантажопідйомності ва­гона - зниження маси тари за рахунок використання міц­них і легких сплавів.

Крім цього, значну увагу необхідно приділити спеці­алізації вагонного парку. Спеціалізація вагонів дозволяє покращити придатність вагону для збереження вантажу, автоматизувати вантажно-розвантажувальні роботи, під­вищити статичне навантаження, що в цілому забезпечує зниження собівартості перевезень, зменшує витрати на ре­монт і технічне обслуговування тощо.

При плануванні спеціалізації виконується розрахунок економії та витрат на усіх етапах проектування, будівницт­ва, експлуатації і т. ін.

Важливе значення приділяється також розвитку кон­тейнерних перевезень, що полягає в збільшенні чисельнос­ті парку універсальних і спеціалізованих контейнерів, при­веденні структури у відповідність до наявних вантажопо­токів, посилення засобів механізації і автоматизації на ван­тажних і складських роботах і т. ін.

Планування контейнерних перевезень передбачає оцінку співвідношення отриманого (передбачуваного) ефекту з необхідними витратами. Враховується економія витрат на вантажних операціях, підвищенні схоронності вантажів, а також значний соціальний ефект (скорочення трудомісткості транспортно-складських операцій, збіль­шення продуктивності праці, безпеки), досягається еколо­гічний ефект за рахунок зменшення негативного впливу транспортного процесу на оточуюче середовище.

Перспективним напрямком розвитку є перевезення вантажів у спеціалізованих контейнерах. Планування їх використання виконується на основі техніко-економічних розрахунків для кожного типу контейнерів в залежності від обсягу та структури вантажопотоку, відстані переве­зень та інших факторів. Створення та використання спеці­алізованих контейнерів буде ефективним, якщо додаткові витрати на транспорті та у вантажовласників будуть менші за сумарну економію від підвищення схоронності вантажів, прискорення їх доставки та зменшення собівартості вантажних робіт.

Розвиток і вдосконалення стандартизації у вагонному господарстві — один з головних напрямів підвищення на­дійності роботи вагонного парку і скорочення витрат на його утримання. Визначаючими в забезпеченні безпеки руху і економіці вагонного господарства є стандарти, що розробляються промисловістю. Діюча система стандарти­зації вимагає вдосконалення. Перш за все стандарти пови­нні забезпечити рішення головної задачі - надійності робо­ти вагонів в експлуатації: не допускати порушень безпеки руху, великої кількості позапланових поточних ремонтів.

Постійний прогрес в техніці — застосування нових матеріалів, досконаліших конструкції — методів розрахун­ків, технологій, перспективні зміни структури і обсягу пе­ревезень і ряд інших чинників підштовхує галузь до зміни структури парку, розробки нових, більш досконаліших ва­гонів.

Наприклад, застосування міцніших і легших матеріа­лів дозволить зменшити масу тари вагону, антикорозійних сталей - збільшити термін служби металевих деталей, вдо­сконалення конструкції візків і надійності литих деталей — збільшити термін їх служби і т.д. Ці питання повинні зна­ходити віддзеркалення в перспективних стандартах на ва­гони та їх комплектуючі.

Необхідно передбачати завчасне визначення типажу, вісності, вантажопідйомності та інших техніко-економічних характеристик і показників роботи вагонів і враховувати перспективи розвитку пристроїв, що взаємо­діють з вагонами. Комплексність стандартизації повинна передбачати одночасну роботу над стандартами вагонів і комплектуючих, що входять до складу вагону.

При перспективній стандартизації слід передбачати рівність або кратність термінів служби вагонів

одиниць і деталей. Розмірність показників надійнос­ті повинна бути єдиною для всіх комплектуючих вагону.

Корисним може стати світовий досвід розвитку ва­гонного господарства та зміни, що відбуваються в країнах СНД. Зокрема, в межах реформування вагонного госпо­дарства Росії вагонна служба і, відповідно, вагонні депо розподілені на два види: ремонтні та експлуатаційні, крім того виділяються депо, що виконують ремонт вагонів про­мислових підприємств. Всі ці підрозділи увійдуть в підпо­рядкування Дорожньої дирекції з ремонту рухомого складу (Додаток А).

Планується, що такі зміни дозволять відділити депов­ські ремонти від технічного огляду з метою формування та розвитку конкурентного сектору та притягнення додатко­вих зовнішніх інвестицій. Серед переваг реформи — адрес­не фінансування придбання технічного обладнання та про­ведення капітального ремонту, підвищення контролю за дотриманням технологічних процесів і питань удоскона­лення системи укладання угод на ремонт вагонів тощо.

Вагонні депо набувають більшої самостійності. Осо­бливість функціонування цих підприємств полягає в тому, одо самі визначають статті своїх витрат в межах отриманих доходів, виходячи з суми, що залишилася після податкових відрахувань.