1. Уроки змістовної спрямованості.

Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки–семінари, уроки–конференції, уроки–лекції.

2. Уроки на інтегративній основі ( уроки–комплекси, уроки–панорами).

Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову.

3. Уроки міжпредметні.

Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки–змагання (уроки–КВК, уроки–аукціони, уроки–турніри, уроки–вікторини, уроки–конкурси).

Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5. Уроки суспільного огляду знань ( уроки–творчих звітів, уроки–заліки, уроки–експромти, уроки-екзамени, уроки–консультації, уроки–взаємного навчання, уроки–консиліуми).

Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб’єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної, пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури.

Проводять їх наприкінці четверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної спрямованості ( уроки–усні журнали, уроки-діалоги, уроки-диспути, уроки–прес-конференції, уроки–репортажі, уроки–панорами, уроки-протиріччя, уроки–парадокси).

Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.

7. Уроки театралізовані (уроки–спектаклі, уроки–концерти, кіно–уроки, дидактичний театр).

Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки – подорожі, уроки – дослідження (уроки-пошук, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки–заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки–наукові дослідження).

Зацікавлюють дітей чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки з різновіковим складом учнів.

Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

10. Урок –ділові, рольові ігри ( уроки–суди, уроки–захисти дисертацій, уроки–« Слідство ведуть знавці», уроки–імпровізації, уроки-імітації).

Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є страх бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визнає їх роль у підтримці в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки–драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри).

Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметами естетичного циклу. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивчені історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.