За особливостяіми ігрової реальності
Для ділової гри характерно:
умовність гри,
наявність спільної мети у всіх учасників,
розподіл ролей,
зіткнення різних точок зору стосовно проблеми,
визначеність системи стимулювання діяльності учасників.
Методика підготовки і проведення ділової гри:
І етап – підготовчий – керівник гри визначає тему, мету, завдання і форми заняття,
добирає матеріал, літературу, питання, наочність,
визначає ролі,
розроблює інструкції для тих, хто виконуватиме певні ролі у створенні ситуації,
розробляє сюжет гри, послідовність етапів, що реалізуються в ході гри, правила гри, регламент,
визначає певну систему стимулювання,
готує приміщення,
проводить консультації, готує учасників – репетиції.
ІІ етап – власне гра – короткий вступ інструктивного характеру,
розподіл ролей з урахуванням знань і здібностей учасників,
ознайомлення з інструкцією, пояснення дій учасників,
ознайомлення з системою стимулювання,
проведення гри.
ІІІ етап – заключний.
Підсумковий аналіз, оцінка заняття і результатів гри.
Екскурсія, значення і види навчальних екскурсій.
Навчальна екскурсія – це форма організації навчання, яка дозволяє проводити спостереження, а також вивчення різних предметів, явищ і процесів в природних умовах.
Передбачені навчальною программою.
Значення:
реалізуються принципи навчання (науковості, зв’язку з життям, наочності);
дійовий зв’язок навчання з життям, з практикою будівництва;
сприяє розгляду явищ, що вивчаються у їх зв’язку і взаємозалежності;
формування пізнавального інтересу;
формування колективних відносин, патріотичних, естетичних і інших якостей особистості;
підготовка учнів до практичної діяльності і професійної орієнтації;
сприяють оволодінню методами роботи, зокрема спостереження,
вивчення учнів;
дає можливість проявитись індивідуальним запитам багатьох учнів.
Великої уваги навчальним екскурсіям приділяли прогресивні педагоги минулого.
Види:
а) за предметом і місцем
природничі
виробничі
історичні
літературні
математичні
комплексні ( перспективні )
Комплексні екскурсії дають можливість здійснювати міжпредметні звя’зки, всебічне вивчення об’єкта спостереження в його цілісності, економне використання часу.
Проводяться в природу і на виробництво з метою політехнічної освіти і профорієнтації; всебічного виховання.
б) в залежності від місця в навчальному процесі:
вступні або попередні,
(перед вивчання матеріалу на уроках і мають на меті проведення спостереження чи збір матеріалу, необхідного для використання на уроках),
- поточні чи супровідні
(
проведення паралельно з вивчанням на
уроках розділів програми з метою
конкретизації окремих питань; більш
детального їх розгляду – «Зв’язок між
величинами» в магазин ),
підсумкові або заключні
(
завершують навчальну роботу на уроках
по окремій темі чи розділу програми:
«Площа геометричних
фігур» на відкриту місцевість ).
Кожний вид екскурсії застосовується у зв’язку з темами уроків, практикумів, семінарів.
Підготовка вчителя :
визначення завдань і змісту ексскурсії,
вибір об’єкту і детальне знайомство з ним,
розвязування питання керівництва,
розробка плану,
- визначення етапів роботи,
- перелік спостережень і матеріалів, які повинні бути зібрані під час екскурсії,
- необхідне обладнання,
- розподіл часу по етапам екскурсії,
- форма організації учнів на екскурсію (фронтальна, групова чи індивідуальна),
використання матеріалу проведення.
Підготовка учнів :
визначення і усвідомлення завдань:
Які спостереження треба провести?
На які питання треба відповісти?
На які питання дати відповідь самостійно?
Які матеріали зібрати, в якій формі?
До якого часу підготувати звіт?
визначення правил поведінки і техніки безпеки;
розподіл за бригадами,
обладнання.
Структура екскурсії :
вступна бесіда,
основна частина,
заключна бесіда
підсумкова бесіда
одержані на екскурсії відомості включаються в загальну систему знань учнів. Вчитель дає вказівку про обробку матеріалу, про підготовку звітів.
за матеріалом екскурсії організовуються виставки, проводяться спеціальні заняття.
Зібрані матеріали використовуються як роздатковий матеріал, експонати шкільного музею.
Тривалість
залежить від характера
об’єкта, мети проведення, віку
учнів від
40-45хв. до 2-2,5год.
Домашня самостійна робота учнів, її види.
Тісно пов’язана з класною навчальною роботою.
Специфіка : здійснюється за завданням, але без безпосереднього керівництва вчителем, поза колективом учнів, вимагає розумової і організаційної самостійності; проявляються індивідуальні особливості навчальної діяльності учня (стиль, спосіб, темп).
Значення :
вчить самостійно вчитися,
здійснює функцію контролю,
допомагає організовувати вільний час дітей вдома,
допомагає розвивати і зміцнювати пізнавальні, вольові сили і здібності учнів,
сприяє виробленню індивідуального стилю роботи,
сприяє вихованню працелюбності, дисциплінованості, акуратності, відповідальності.
Основна мета домашніх завдань:
закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці;
підготовка до засвоєння нового матеріалу;
формування в дітей уміння самостійно працювати ;
розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей.
Ведеться робота над удосконаленням змісту і методики організації.
«За» і «Проти» домашнього завдання:
«За»:
вивчення програмового матеріалу не можна обмежувати роботою в класі,
домашня робота має велике значення для формування навичок самостійної розумової праці, почуття відповідальності за доручену справу.
Досвід Лисенкової С.М.
Види :
За змістом і основою функцією, яку виконують д/з :
для закріплення знань і практичного оволодіння методами навчальної роботи,
для систематизації і узагальнення набутих знань,
з метою підготовки до роботи на наступному уроці.
За способом організації і виконання:
індивідуальні,
групові,
класні.
За часом :
на наступний урок,
на тривалий час.
За способом виконання:
усні,
письмові,
навчально–практичні.
Індивідуалізація завдань – залучати всіх дітей.
ліквідація проблем розвиток інтересу до навчання.
Ідея свободи вибору.
Керівництво – необхідність методично правильного керівництва.