Відомі такі типи креативних команд:

• команда, що об'єднує людей у конкретній сфері діяльності;

• команда, що створюється за інтересами;

• команда, що створюється за цілями й існує, поки ціль не буде досягнута (наприклад, проектна група, експертна комісія тощо).

Виділяють п'ять факторів, які сприяють тому, щоб пра­ця менеджерів і загалом організація стали креативними:

1. управління знаннями та розвиток творчості персоналу;

2. стимулювання зростання особистої майстерності менедже­рів та професійної майстерності персоналу;

3. вміння менеджерів бачити перспективи та створюватисприятливі умови для талановитих працівників;

4. розвиток у менеджерів культури системного мислення;

5. підтримання нових ідей, упровадження інновацій та своє­часне проведення змін.

Прикладом творчої праці зі створення креативної організації може слугувати бразильський менеджер компанії "Семко" Рікардо Семлер. Він створив унікальну організаційну структуру, засновану на самоуправлінні та колективізмі, реалізував ідеї де­мократії управління. Спочатку він звільнив 60 % менеджерів, які працювали в компанії, потім зібрав команду молодих талано­витих управлінців і дав їм можливість самостійно приймати рі­шення. Разом вони поставили перед собою задачу: зробити так, щоб люди чекали виходу на роботу і щоб "звичайні каменотеси перетворилися на будівничих величного храму". По-перше, він розпочав зміни із самого себе: змінив свій розпорядок дня, при­пинив працювати вечорами й у вихідні дні, став цінувати кожну хвилину свого робочого часу. По-друге, він відмінив уніформу та систему обшуку працівників, ввів гнучкий графік роботи, що дало змогу підвищити значущість кожного працівника як осо­бистості, рівень довіри та поваги в організації. По-третє, відмо­вився від ієрархічної пірамідальної структури, відмінив посадисекретарів, помічників, реєстраторів та інших допоміжних пра­цівників (через деякий час ліквідував навіть власну посаду). Зменшення рівнів управління та скорочення чисельності допо­міжних працівників збільшило відповідальність усіх інших. По-четверте, він відкрив доступ усім працівникам до всієї інформа­ції, у тому числі й фінансової, змінив систему розподілу прибут­ку. По-п'яте, він створив групу агентів змін із найбільш творчих працівників, разом із ними розробив і напровадив у життя компанії нові правила, зо­крема такі:

—рішення про прийняття, оцінювання роботи та звільнення працівників, приймають самі працівники;

—працівники оцінюють також працю керівників і в разі не­гативної оцінки останніх, звільняють з посади;

—залежно від обсягу роботи працівники самі визначають, скільки їм потрібно працювати;

• загальним голосуванням працівники вирішують питання про придбання майна, нових приміщень та розширення компа­нії;

• працівники самі встановлюють норми виробітку, визнача­ють розмір своєї заробітної плати та здійснюють контроль за якістю своєї праці;

• всі працівники мають постійно вчитися, підвищувати ква­ліфікацію і розвивати світогляд

Креативні організації мають багато переваг, зокрема:

1) дають змогу якомога повніше використовувати прагнення творчих працівників до нововведень та ініціатив і переносити прийняття управлінських рішень на нижчий рівень управління;

2. створюють кращі можливості для інтерактивної взаємодії творчих особистостей на основі специфічних мотиваційних орієнтацій та моральних цінностей, завдяки чому формується вза­ємна довіра;

3. формують сильну корпоративну культуру, яка позитивно впливає на менеджмент;

4. розкривають талант менеджерів як професіоналів та інноваторів.

Креативні організації, як правило, мають спільні риси, і що найважливіше — прагнуть розвивати партнерські стосунки з ін­шими. Креативні організації, які готові розвивати партнерство, створюють креативну мережу, в тому числі й міжнародну. Креативна мережа, як свідчить уже набутий досвід такого партнерства, — це об'єднання організацій, які прагнуть довести до споживача унікальні товари (послуги). Мета такого об'єднання — розширення інновацій. Ті організації, які вже є членами креативної мережі, вважають, що саме креативність, експертиза та мотивація є основними ру­шіями їхнього успіху.

Отже, практика свідчить, що саме креативні організації ста­ють найбільш конкурентоспроможними на світових ринках. Вони спираються на нерозривний зв'язок засадничих процесів — праці, навчання та організації, а також створюють умови, які за­безпечують безперервний потік творчих ідей. Тому вони становлять тип організації, найбільш адекват­ний потребам розвитку інтелектуального капіталу. У таких орга­нізаціях діяльність здійснюється не на основі наказів керівни­ків, а на внутрішній узгодженості орієнтирів і прагнень праців­ників. Водночас креативність організацій може привести до зниження потреби в менеджерах Такий процес уже спостерігається в де­яких країнах. Враховуючи це, менеджерам треба бути кра­щими, а для цього необхідно постійно вчитися, самовдосконалю­ватися, прагнути до креативності.

Креативність тільки тоді приносить користь організації, коли вона матеріалізується, тобто результати індивідуальної діяль­ності талановитої людини втілюються у результатах діяльності організації. Тоді креативність стає однією з основних умов успі­ху у створенні інноваційних продуктів і послуг. У зв'язку з цим перед менеджерами постає задача — отримати реальну користь від творчого потенціалу своїх працівників і, розвинувши цей по­тенціал, трансформувати його в інновації, здатні забезпечити конкурентні переваги організації. Тому одним із найважливі­ших умінь менеджерів є пошук та розкриття талановитих лю­дей, а другим - реалізація генерованих талановитими людьми ідей у вигляді інновацій.

Творчий процес — це ні що інше, як процес мислення, внаслі­док якого генеруються ідеї.

Інновації — це наслідок практичної реалізації цих ідей. Інновація є результатом творчої діяльності, спрямованої на розробку, освоєння і практичне використання технічних, технологічних та організаційно-економічних ново­введень. Це створення і поширення нових видів виробів, техно­логій, організаційних форм.

Під інноваціями розуміють упровадження нових ідей, технологій у виробництво, управління галуззю, підприємством; в іншому аспекті — це нововведення, яке ще недостатньо поширене в су­спільній діяльності чи виробництві.

У методологічному плані ін­новація — це ідея, пропозиція, наукова розробка, яка може і стає основою створення нових стратегій розвитку, нових видів продукції, значно поліпшує споживчі характеристики (еконо­мічні, культурні, освітні, технічні тощо) явищ, процесів, това­рів. У сучасній практиці інновації відіграють надзвичайно важ­ливу роль, оскільки дають поштовх до розвитку, вдосконалення.

Креативність є своєрідним рушієм інновацій. Інноваціями стають реалізовані на практиці нові (креативні) ідеї, які виника­ють в результаті креативного мислення. Якщо нові ідеї ґрунту­ються на новій технології, вони визнаються як винаходи. Якщо завдяки новим ідеям отримується додаткова цінність, то їх називають інноваціями. Успішних інноваторів відрізняє від винахід­ників те, що вони є прекрасними менеджерами. Мета управління інноваціями полягає в тому, щоб виводити їх на ринок. Інновації і тільки інновації (і не обов'язково технологічні) здатні забезпе­чувати стійкі результати вище середнього рівня на галузевому та організаційному рівнях. Інновація -це функція бізнесу, оскільки пов'язана з наданням якісніших і дешевших товарів та послуг. Проте інновації — це не тільки нові продукти і послуги. Інноваційні ідеї можуть також; стосуватися менеджменту, організації праці, ланцюжка поставок, методів за­безпечення збуту тощо.