Способи підвищення загальної стійкості людського організму

Перша група включає способи, що використовують фізичні фактори впливу – це фізична культура, загартовування організму, біг підтюпцем і т. д.

Друга група – аутогенне тренування, психотерапія, гіпноз.

Третя група способів підвищення загальної стійкості організму пов'язана з біологічно активними речовинами.

Психокорекція при гострих короткочасних стресах містить:

комплекс рухів, які відповідають психодинаміці людини (ритмічних, які заспокоюють) або важких (викликаних катехоламінами);

– релаксацію різними способами;

– самонавіювання;

– використання зовнішніх розслабляючих впливів (музика, запахи, природні фактори).

Фармакологічна корекція передбачає використання заспокійливих засобів, інгібіторів перекисного окиснення ліпідів (для ослаблення пошкодження клітинних мембран) та β - адреноблокаторів (профілактика пошкодження серця).

Сучасні підходи до психічного оздоровлення. Оздоровчий психічний ефект можна отримати трьома шляхами:

1. – впливом безпосередньо на психіку;

2. – шляхом використання дихальної психотехніки;

3. – працюючи з тілом (тілесно орієнтована психотерапія).

Завдання до теми

1. Засвоїти визначення психічного здоров’я.

2. Вивчити критерії психічного здоров’я.

3. Класифікувати детермінанти психічного здоров’я.

4. Вивчити механізм впливу стресу на організм.

5. Вивчити та вміти розпізнавати фізіологічні ознаки стресу.

6. Знати та вміти застосовувати найпростіші методики подолання стресу за допомогою фізичних вправ та дихання.

Контрольні питання

1. Обґрунтуйте актуальність проблеми психічного здоров’я сучасної людини.

2. Наведіть приклади різних визначень психічного здоров’я.

3. Дайте визначення поняття «психічне здоров’я» за визначенням ВООЗ.

4. Чи справедливе, на вашу думку, твердження, що психічне здоров′я – це не стан безперервного блаженства …? Обґрунтуйте свою думку та закінчіть речення.

5. Назвіть критерії психічного здоров’я за вимогами ВООЗ?

6. Як можна згрупувати (класифікувати) детермінанти психічного здоров’я? Назвіть їх.

7. Що втрачає людина через нервово-психічні розлади?

8. Дайте різні визначення поняття «стрес». Що в них спільного?

9. Опишіть механізм виникнення стресу згідно з теорією Сельє.

10. Чому стрес – це не завжди погано?

11. Опишіть фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі під впливом стресу.

12. Назвіть та опишіть фази стресу.

13. Назвіть фізіологічні, психологічні та медичні ознаки стресу.

14. Назвіть та опишіть способи подолання стресу.

15. Опишіть роль фізичних вправ у подоланні стресу.

Література: [4, 6, 7, 10, 11].

Практичне заняття № 7

Тема. Репродуктивне здоров’я

Мета: сформувати уявлення про репродуктивний потенціал людини, його критерії, детермінанти та шляхи збереження.

Короткі теоретичні відомості

Рівень репродуктивного здоров'я оцінюється за результатами функціонування репродуктивної системи – кількості запліднень і кількості своєчасно народжених дітей за умов відсутності штучних обмежень (протизаплідні засоби, аборти). Ці ж показники використовують для оцінки індивідуального репродуктивного здоров'я жінки (для чоловіка тільки перший). Але оскільки обмеження дітонародження стало невід'ємним атрибутом життя сучасної людини, дійсні показники рівня репродуктивного здоров'я на цей час є потенційною, абстрактною величиною, а реально ми оцінюємо результат усвідомленої регуляції людиною своєї дітородної функції.

Відомо, що репродуктивна система є відносно автономною і немає прямої кореляції між станом загального і репродуктивного здоров'я. Високий рівень загального здоров'я може бути при низькій плодючості і навпаки. Поряд з цим існує загальний біологічний механізм, що пов'язує ці два аспекти і спрямовує функціонування організму у доцільне для даних умов русло – це стрес.

Під час загрози виживанню репродуктивна функція вимикається і запліднення не відбувається, тому що інтереси популяції в ієрархії стратегій життєдіяльності стоять на другому місці після індивідуального виживання. З цієї ж причини стрес може переривати вагітність, порушуючи так звану домінанту вагітності. Г. Сельє відніс жіноче безпліддя під час тривалого стресу до "хвороб адаптації". Чим вище адаптаційний потенціал, чим вище рівень фізичного і психічного здоров'я людини, тим більша ймовірність збереження репродуктивного здоров'я в умовах перевантажень. Інший аспект цього ж вибору між індивідуальним виживанням і репродукцією – це токсикоз вагітності, що призводить до невиношування плоду, як прояв недостатньої адаптації до вагітності внаслідок низького рівня соматичного здоров'я матері. Механізмом відбору в даній ситуації також є стрес, "стрес вагітності".

Рівень репродуктивного здоров'я залежить від:

1. репродуктивного потенціалу людини;

2. сумісності партнерів;

3. статевої культури, розуміння феномена чоловіка і жінки;

4. грамотного регулювання дітонародження.

Вижити й народити собі подібних – це біологічна функція людини. Різні індивіди мають різний вихідний, визначений природою, репродуктивний потенціал.

Репродуктивний потенціал – це успадкований від батьків потенціал репродуктивної міцності та нейроендокринного імунного статусу.

Він пов'язаний, перш за все, зі спадково детермінованою потужністю репродуктивного зачатку і нейроендокринно-імунного статусу, аналіз якого знаходиться у компетенції фахівців.

Фізична й фізіологічна сумісність являє собою анатомічну відповідність партнерів, подібність ритмів і пластичних проявів (характер рухів, доторкань.

Сексуальна подібність – це подібність темпераментів, рівня сексуальності, що детерміновані природою й віком. Пік сексуальної активності у чоловіків припадає на 20 років, а у жінок - на 35-40 років, а після 60 років можливості урівноважуються.

Генетична сумісність корелює із подібністю запахів особистостей і за ними може бути оцінена.

Профілактика порушень, що знижують репродуктивне здоров'я, в значній мірі пов'язана із благополуччям у статевому житті, однією із складових якого є сумісність партнерів.

Питання про грамотне регулювання дітонародження та способи запобігання вагітності складне, багато з відомих способів відкинуто, інші знаходяться у стадії випробування. Найбільш розповсюдженими у наш час протизаплідними засобами є наступні:

1. Використання контрацептивних засобів (вагінальних та внутрішньоматочних).

2. Застосування гормональних препаратів, які змінюють кількість і співвідношення статевих гормонів в організмі, що пригнічують виділення естрогенів і овуляцію.

3. Метод природнього планування сім'ї, суть якого зводиться до розрахунку днів протягом менструального циклу, найбільш сприятливих до запліднення, і днів, у які запліднення не відбувається взагалі. Метод є найгуманнішим з існуючих, проти нього не заперечує навіть церква.

Найнегуманнішим способом переривання вагітності є аборт. Він не тільки тяжкий матеріально і психологічно, але також має рокові наслідки для репродуктивного і загального здоров'я жінки.