5.2.3. Використання лізингу для фінансування інвестиційної діяльності підприємств

Лізинг - це комплекс майнових і фінансових відносин з придбання у власність товарів інвестиційного призначення і наступної передачі їх в експлуатацію користувачеві за певну плату при збереженні за ним права власності.

За економічною сутністю договору виділяють операційний, фінансовий і зворотний лізинг (табл. 5.2). На практиці угоди лізингу можуть поєднувати в собі особливості всіх цих видів – це комбінований лізинг (combination lease).

Таблиця 5.2

Порівняльний аналіз операційного, фінансового і зворотного лізингу

Параметри порівняння	Операційний лізинг (operating lease)	Фінансовий лізинг (financial lease, capital lease)	Зворотний лізинг (sale - and - leaseback arrangement, lease back)
1. Сутність угоди	Устаткування передається лізингодавцем в короткострокове користування лізингоотримувачу	Угода, в процесі реалізації якої відбувається амортизація повної або більшої вартості майна, яке після закінчення терміну договору переходить у власність лізингоотримувача	Власник майна продає його лізинговій компанії з одночасним оформленням угоди про довгострокову фінансову оренду (лізинг) своєї колишньої власності
2. Термін угоди	Значно менший за період корисної роботи устаткування (у два рази і більше)	Середньострокова або довгострокова угода, що охоплює більше половини терміну служби майна	Будь-який термін за погодженням сторін
3. Можливість розірвання угоди	Угода може бути розірвана у будь-який момент	Неможливість розірвання договору в період основного терміну оренди	Розірвання договору в період основного терміну оренди можливе
4. Об'єкт лізинга	Інвестиційні товари найбільш високого попиту з високим темпом морального старіння	Нові дорогі предмети з тривалим терміном служби, які отримуються лізингодавцем тільки з попередньої згоди лізингоотримувача	Майно лізингоотримувача
5. Відшкодування витрат на придбання устаткування	Неповна амортизація в межах одного договору	Повна амортизація	Повна амортизація
6. Перехід права власності на об'єкт договору	Після закінчення договору лізингоотримувач має право: продовжити термін договору на вигідніших умовах; повернути устаткування лізингодавцю; купити устаткування у лізингодавця за наявності угоди (опціону) на купівлю за ринковою вартістю	Право володіння майном переда-ется лізингоотримувачу після закінчення терміну дії договору	Після закінчення договору лізингоотримувач знову отримує право на майно

На рис. 5.5 наведена схема лізингової угоди й показані виникаючі при цьому фінансові потоки.

Рис. 5.5. Схема лізингової угоди та виникаючі фінансові потоки

У порівнянні з іншими формами довгострокового фінансування лізинг забезпечує підприємству можливість:

• придбання дорогого встаткування без значних первісних витрат;

• фінансування процесів формування необоротних активів без залучення позикових коштів, внаслідок чого оптимізуються структура капіталу й параметри фінансової стійкості підприємства;

• рівномірного розподілу витрат, пов'язаних із придбанням і використанням устаткування протягом терміну дії лізингового договору, що сприяє поліпшенню умов формування оборотного капіталу підприємства.

Лізингові платежі здійснюються за графіком після запуску в експлуатацію встаткування, поставленого на умовах лізингу. Джерелом платежів є чиста виручка від реалізації продукції, виготовленої на цьому встаткуванні.

Вартість лізингу може бути нижче за вартість кредитів. Віднесення лізингових платежів на собівартість сприяє зменшенню бази оподаткування при нарахуванні податку на прибуток підприємства-лізингоотримувача.

Розмір лізингового платежу (ЛП) при використанні фінансового лізингу розраховується за наступною формулою:

ЛП = А + П_КР + П_ком + П_ДП + ПДВ,

де А - амортизаційні відрахування від вартості об'єкта лізингу;

П_КР - плата за використовувані кредитні ресурси;

П_ком - комісійні виплати лізингодавцю (встановлюються у відсотках від первісної або середньорічної залишкової вартості об'єкта лізингу);

П_ДП - платежі лізингоотримувача за додаткові послуги лізингодавця (консультації, видатки з експлуатації, сервісного обслуговування й т.д.);

ПДВ - податок на додану вартість, що сплачується лізингоотримувачем по послугах лізингодавця.

Дія угоди фінансового лізингу припиняється після закінчення строку лізингового договору. При цьому лізингоотримувач не може відмовитися від лізингу наданого йому встаткування до закінчення терміну дії лізингового договору. У випадку розірвання лізингової угоди лізингоотримувач компенсує втрати лізингодавця. Величина компенсації дорівнює всій сумі закриття лізингової угоди, включаючи неоплачену в строк суму лізингових платежів, а також загальну суму наступних внесків, що варто було б внести, якби лізингова угода не була розірвана.

Загальна сума закриття лізингової угоди розраховується за формулою:

Л_закр = ЛП_НВ + К_зал + Н,

де ЛП_НВ - сума невиплачених лізингових платежів;

К_зал - залишкова вартість об'єкта лізингу на момент закриття лізингової угоди;

Н - величина неустойки, виплачуваної лізингоотримувачем лізингодавцю.

Для оцінки ефективності інвестиційного проекту, в основі якого лежить фінансовий лізинг, використовуються динамічні критерії, зокрема чистий дисконтований дохід. Фінансовий лізинг порівнюється з іншими формами фінансування підприємства, у першу чергу із банківським кредитуванням і самофінансуванням. Оцінюється така перевага лізингу як можливість лізингоотримувача зберігати незмінним співвідношення власних і позикових коштів за умов обліку предмета лізингу на балансі лізингодавця. Відповідно до концепції оцінки реальних опціонів і моделі Мертона взаємозв'язок структури пасивів підприємства і процентної ставки по позикових ресурсах підприємства визначається по формулі:

де r(k_D) - процентна ставка по позикових ресурсах підприємства залежно від коефіцієнта боргового навантаження (k_D), який визначається як відношення номінала боргового навантаження підприємства до величини усіх його активів;

N(d) - нормальна функція розподілу випадкової величини, що набуває значення менше d;

i - безризикова ставка прибутковості;

Т - дюрация боргових зобов'язань підприємства;

σ - середньоквадратичне відхилення прибутковості активів підприємства.

Значення середньоквадратичного відхилення прибутковості активів підприємств (σ) по галузях носять довідковий характер і містяться в загальнодоступних джерелах інформації.

Відповідно до цієї моделі величина приросту ринкової вартості підприємства (S) від економії на процентних платежах при використанні лізингового фінансування замість банківських кредитів може бути знайдена по формулі:

де Т - ставка податку на прибуток,

t - термін договору лізингу в роках,

D - розмір наявного у підприємства боргового навантаження,

г' - приріст ставки по кредитуванню підприємства при збільшенні його боргового навантаження: г' = r(k_D2) - r(k_D1).

Використання цієї моделі дозволяє зробити обгрунтований вибір між лізингом і банківським кредитуванням.