5.3. Управління структурою капіталу за критеріями вартості та ризику

Вибір співвідношення власного і позикового капіталів входить до числа ключових проблем при ухваленні стратегічних рішень про довгостроковий розвиток підприємств. Структура капіталу впливає на рівень інвестиційних ризиків підприємства, потенційні конфлікти інтересів між власниками, менеджментом, кредиторами, фінансовими і нефінансовими стейкхолдерами підприємства. Як результат, співвідношення власного і позикового капіталів є значущим елементом управління вартістю підприємства. Оцінюючи можливі джерела фінансових ресурсів необхідно прагнути до мінімізації вартості капіталу та ризику.

Існують два методи оптимізації структури джерел фінансування господарської діяльності підприємства, які відрізняються спрямованістю на: 1) мінімізацію фінансових ризиків; 2) мінімізацію середньозваженої вартості капіталу підприємства. Принципова схема моделювання| вибору структури капіталу з використанням цих методів представлена|уявляти| на рис. 5.6.

1. Метод оптимізації структури капіталу з позиції мінімізації ризику.

Вибір структури фінансування витікає з наступних завдань діяльності підприємства:

поліпшення фінансових результатів з урахуванням оптимізації величини витрат на фінансові ресурси;

визначення допустимого ризику.

Рис. 5.6. Принципова схема моделювання вибору структури капіталу підприємства

Процес оптимізації полягає в тому, щоб вибрати таку структуру джерел фінансування, яка б мінімізувала фінансовий ризик підприємства. Для цього в теорії і практиці фінансового менеджменту широко використовується "ефект фінансового важеля" - приріст рентабельності, що отримується за рахунок залучення позикових коштів, за умови, що економічна рентабельність активів підприємства більше ставки відсотка за кредитом. Традиційна теорія фінансового важеля виходить з того, що коли в структурі капіталу підприємства підвищується доля боргу, середньозважена вартість капіталу спочатку знижується. Це відбувається у зв'язку з тим, що менш ризиковий позиковий капітал має нижчу вартість, і коли його частка в структурі капіталу збільшується, середньозважена вартість капіталу знижується. Проте, починаючи з певного значення фінансового важеля, борг стає дорожчим через виникнення кредитного ризику, внаслідок чого середньозважена вартість капіталу зростає. Виходячи з цього можна припустити, що існує деяке оптимальне значення фінансового важеля, при якому середньозважена вартість капіталу мінімальна.

Для моделювання оптимальної структури капіталу доцільно використовувати модель, яка дозволяє врахувати вплив факторів інфляції, податків і ризику:

,

де – рентабельність активів на базі чистого прибутку;

– частка власного капіталу в загальній величині капіталу підприємства;

– частка позикового капіталу;

– реальна ставка відсотка за використання позикового капіталу, яка визначається через номінальну ставку (СВ) з урахуванням інфляції (І) за формулою:

.