6.6. Збільшення вартості підприємства шляхом капіталізації його прибутку
Метод капіталізації передбачає визначення потоку доходу і перетворення його в поточну вартість шляхом застосування норми капіталізації. Умовами використання цього методу є:
дохід має бути позитивною величиною;
постійне надходження прибутків впродовж усього прогнозованого періоду;
помірні та передбачувані очікувані темпи зростання майбутніх чистих прибутків;
відсутність у підприємства в період оцінки вартості створюваного активу первісних інвестицій.
У формалізованому вигляді оцінку вартості об'єкту з використанням методу прямої капіталізації доходу можна представити наступним чином:
S D/CK ,
де S - оцінна вартість;
D - дохід від експлуатації об'єкту за певний проміжок часу (сума чистого прибутку і амортизації);
CK - ставка капіталізації.
Використання методу прямої капіталізації передбачає наступні етапи:
1. Аналіз виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства у встановлений ретроспективний період.
2. Визначення розміру доходу підприємства, який буде капіталізуватися.
3. Визначення ставки капіталізації.
4. Оцінка вартості майнового комплексу підприємства (шляхом ділення доходу на відповідну ставку капіталізації).
5. Визначення вартості зайвого устаткування, або не функціонуючих основних засобів.
6. Внесення коригуючих поправок в оцінку вартості підприємства.
Капіталізація передбачає, що отриманий підприємством прибуток буде спрямовано на фінансування створення нових матеріальних і нематеріальних активів, що призводить до зростання вартості майна підприємства (рис. 6.8). Розглядаючи процес капіталізації, важливо забезпечити грошовий еквівалент прибутку, оскільки він може виступати й в інших формах, наприклад у формі дебіторської заборгованості.
Рис. 6.8. Основні складові частки чистого прибутку, яка підлягає капіталізації
Виділення активів, які вже генерують позитивний спред ефективності, та припущення щодо появи нових активів дозволяють трансформувати формулу оцінки вартості підприємства таким чином:
Вартість (цінність) = Інвестований капітал (наявні активи)+
+ PV (EVA від наявних активів) + PV (EVA від майбутніх проектів)
де PV - дисконтований грошовий потік.
Глосарій
Самофінансування підприємства - фінансування діяльності підприємства за рахунок створених під час господарської діяльності внутрішніх фінансових ресурсів.
Стратегія самофінансування - стратегія фінансування діяльності підприємства за рахунок внутрішніх джерел фінансування, орієнтована на управління фондами грошових коштів в цілях накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення.
Самоокупність – передбачає, що витрати суб'єкта фінансування повністю покриваються його доходами, отриманими від реалізації товарів і послуг.
Обсяг самофінансування підприємства у поточному періоді - складається з власних фінансових ресурсів попередніх періодів, розміщених у різні за призначенням резерви, та потоку самофінансування поточного періоду.
Відкрите самофінансування - відображений у пасиві балансу приріст власного капіталу за рахунок резервів та нерозподіленого прибутку, забезпечення наступних витрат і платежів, короткострокова заборгованість за внутрішніми розрахунками та показаний в активі балансу нарахований знос на необоротні активи.
Тезаврація прибутку – це спрямування прибутку на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.
Дивідендна політика – політика, яка визначає можливості реінвестування прибутку і виплати дивідендів, встановлює співвідношення між майбутнім зростанням і поточними виплатами інвесторам.
Приховане самофінансування – використання в якості джерела фінансування прихованих резервів, які створюються за рахунок недооцінки активів та забезпечень наступних витрат і платежів та відстрочення термінів виплат дивідендів.
Механізм управління витратами і результатами – система взаємозв'язаних і взаємообумовлених процесів, що здійснюють цілеспрямований вплив на розмір і структуру витрат і результатів діяльності підприємства з метою максимізації фінансових результатів і оптимізації витрат.
Стратегія управління витратами|затратами| і результатами підприємства - генеральна програма дій на перспективу, розробка якої здійснюється на основі виявлення проблем і визначення ресурсів для досягнення мети максимізації фінансових результатів і оптимізації витрат|затрат|.
Маржинальний дохід - різниця між чистою виручкою, отриманою від реалізації продукції, і величиною змінних витрат підприємства; внесок на покриття постійних витрат підприємства.
Ефект виробничого (операційного) важеля - полягає в тому, що при збільшенні обсягів реалізації продукції зростання виручки призводить до значно більшого зростання прибутку підприємства.
Поріг рентабельності – мінімальне значення виручки від реалізації продукції з погляду ефективної діяльності підприємства, при якому прибуток дорівнює нулю.
Запас фінансової міцності підприємства - різниця між значенням фактичної виручки від реалізації виробленої продукції й порогом рентабельності.
Стратегія управління прибутком - полягає у визначенні перспективних напрямів|направлень| діяльності підприємства на основі аналізу, оцінки і прогнозування стану|достатку| ринкового середовища|середи|, очікуваного|одержувати| рівня прибутку і економічної доданої вартості, можливостей|спроможностей| управління прибутком з метою його підвищення на основі використання внутрішніх резервів.
Амортизаційна політика - політика, спрямована на створення для підприємства сприятливих умов забезпечення процесу відтворення шляхом вибору методу нарахування амортизації.
Капіталізація прибутку - спрямування отриманого підприємством прибутку на фінансування створення нових матеріальних і нематеріальних активів, що призводить до зростання вартості майна підприємства.