2. Спеціальний суб’єкт злочину, його види

Спеціальний суб’єкт – це суб’єкт злочину, який володіє окрім загальних ознак (фізична особа, вік, осудність), ще й спеціальними ознаками, що характеризують і визначають кваліфікацію вчиненого.

Ознаки спеціального суб’єкта є додатковими, оскільки не є характерними для всіх злочинів.

За своїм змістом ознаки спеціального суб’єкта об’єднати у 3 групи:

1) ознаки, що характеризують соціальну роль і правове становище;

2) ознаки, що характеризують вік, стать, стан здоров’я, працездатність;

3) ознаки, що стосуються родинних відносин з потерпілим.

3. Поняття неосудності та її критерії

Неосудність – це антипод осудності. Неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Поняття неосудності включає два критерії:

1) медичний;

2) юридичний.

Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, атому в ч. 2 ст. 19 КК України зазначені чотири види психічних захворювань:

а) хронічна психічна хвороба – це розлад психіки, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання. До цих захворювань належать: шизофренія, епілепсія, параноя, прогресивний параліч, маніакально-депресивний психоз та ін. Усі ці хвороби є прогресуючими, важковиліковними чи взагалі невиліковними. Хоча і при цих захворюваннях можливі так звані світлі проміжки;

б) тимчасовий розлад психічної діяльності – це захворювання, що раптово виникають (часто як наслідок тяжких душевних травм) і за сприятливих обставин раптово минають. До таких захворювань належать різного роду патологічні афекти, алкогольні психози, біла гарячка та ін.;

в) недоумство – найтяжче психічне захворювання (психічне каліцтво), яке постійним, природженим видом порушення психіки, що вражає розумові здібності людини. Існують три форми слабоумства: ідіотія (найбільш глибокий ступінь розумового недорозвитку), імбецильність (менш глибокий), дебільність (найлегша форма);

г) інший хворобливий стан психіки – це такі хворобливі розлади психіки, що їх не охоплюють раніше названі три види психічних захворювань.

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для висновку про неосудність особи на час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом. Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

Юридичний критерій неосудності виражається двома ознаками:

1) інтелектуальною ознакою – особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність). Це означає: а) особа не здатна усвідомлювати фактичну сторону вчинюваного нею діяння, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що скоює вбивство, підпалює будинок і т. ін.), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність; б) особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має суспільно небезпечний характер, розуміючи фактичну сторону діяння.

2) вольовою ознакою – особа не могла керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою вольової сфери. Це означає: а) у всіх випадках, коли особа не усвідомлює своїх дій (бездіяльності), вона не може і керувати ними; б) можливі й інші ситуації, коли особа усвідомлює фактичну сторону свого діяння, може усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій та їх наслідків, проте не може керувати своєю поведінкою.

Значення юридичного критерію неосудності:

1) визначає справжній зміст неосудності;

2) встановлює межі дії медичних критеріїв і таким чином проводить межу між осудністю і неосудністю.

Відповідно до закону особа, яка визнана неосудною, не підлягає кримінальній відповідальності незалежно від тяжкості вчиненого нею суспільне небезпечного діяння. До такої особи, на підставі ч. 2 ст. 19 КК, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК. Такі заходи не є кримінальним покаранням, однак, на відміну від звичайного психіатричного лікування, є примусовими і спрямовані як на лікування хворого, так і на охорону суспільства і держави від можливого повторення ним нових суспільне небезпечних діянь.

Стаття 20 КК України передбачає, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через психічний розлад повною мірою не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними. (обмежена осудність)

Ознаки обмеженої осудності:

1) пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу;

2) внаслідок цього особа не повною мірою здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними. Однак, на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається;

3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і кримінальної відповідальності за вчинене;

4) враховується судом при призначенні покарання і є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.