3. Умисел та його види

Злочин визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і бажала їх настання або свідомо припускала їх настання.

Ознаки умислу:

1) інтелектуальна ознака – особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки.

2) вольова ознака – особа бажала настання суспільно небезпечних наслідків або свідомо припускала їх настання.

Залежно від поєднання у свідомості злочинця вольової і інтелектуальної ознаки умисел поділяється на:

1) прямий умисел – це таке психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

2) непрямий умисел – це таке психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 3 ст. 24 КК).

Підставою розмежування видів умислу є вольова ознака: при прямому умислі – особа бажає настання суспільно небезпечних наслідків, а при непрямому умислі – особа байдуже ставиться до них.

4. Необережність та її види

У ч. 1 ст. 25 КК України зазна­чено два види необережності:

1) злочинна самовпевненість;

2) зло­чинна недбалість.

Згідно з ч. 2 ст. 25 КК необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Ознаки злочинної самовпевненості:

1) інтелектуальна ознака – передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності);

2) вольова ознака – наявність у особи легковажного розрахунку на відвернення наслідків свого діяння (дії або бездіяльності).

При злочинній самовпевненості вона роз­раховує на цілком реальні, певні обставини, які за своїми влас­тивостями, зв'язками мають здатність відвернути настання наслідків. Це її власні, особисті якості (спритність, уміння, до­свідченість, майстерність), дії інших осіб, фізичні або хімічні закони, вплив обстановки, сили природи тощо. Незважаючи на впевненість суб'єкта у ненастанні наслід­ків, розрахунок його виявляється неправильним (легковаж­ним), оскільки надія на певні обставини (властивості, зв'язки діяння) або частину таких була помилковою і не змогла відве­рнути суспільно небезпечних наслідків. Таку помилку особи зумовлено тим, що вона переоцінила можливість і значення об­ставин, на які розраховувала.

Згідно з ч. 3 ст. 25 КК необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Ознаки злочинної недбалості:

1) інтелектуальна ознака включає:

а) не передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності);

б) наявність обов’язку особи передбачити такі наслідки;

в) наявність у особи можливості передбачити такі наслідки.

Непередбачення можливості настання наслідків свідчить про зневажливе ставлення особи до суспільних інтересів, її недостатню передбачливість при здійсненні службових обов'язків, при виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншу професійну діяльність, при додержанні загальновизнаних норм людського спілкування.

При визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важливе місце посідає встановлення обов'язку і можливості суб'єкта передбачити суспільно небезпечні наслідки. Обов'язок, або повинність, передбачити наслідки («повинна була») в теорії кримінального права називають об'єктивним критерієм злочинної недбалості; можливість передбачення («могла») – суб'єктивним критерієм. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об'єктивного і суб'єктивного критеріїв.

2) вольова ознака полягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої інтелектуальні та психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні для запобігання таким наслідкам.