14. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика та класифікація.

Ціна —грошовий вираз вартості товару. Вона завжди коливається навколо ціни виробництва та відображає рівень суспільно необхідних ви­трат'праці.

ФУНКЦІЇ: Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різ­номанітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійсню­ється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів гос­подарювання й населення. Стимулююча функція ціни викорис­товується для мотивації підвищення ефективності господарю­вання, забезпечення необхідної прибутковості (дохідності) ко­жному нормально працюючому вирбнику, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчо­го призначення.

Елементи ціни: Собівартість + Прибуток + ПДВ + Акцизний збір + Оптова надбавка + торговельна надбавка.

ВИДИ цін:

За рівнем встановлення та регулювання:

Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають виріша­льне соціальне значення, а також на продукцію (послуги), ви­робництво (надання) якої зосереджено на підприємствах (в організаціях), що займають монопольне становище на ринку. Рівень договірних цін формується на підставі домовленості між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосується конкретної партії товару. Вільні ціни — це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно.

ЗА сферою економіки: світові, оптові, закупівельні, роздрібні, тарифи на перевезення, тарифи на послуги.

Сучасне ціноутворення передбачає також систему Франкування цін. Франко— вид зовніш­ньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включаються витрати на його страхування і доставку до місця, зазначеного в договорі.

Заведено розрізняти ціни «франко-станція відправлення» та «франко-станція призначення».

15. Ціноутворення: сутність, чинники та методи.

Загальними чинниками, що визначають ціни на товари (продукцію, послуги), переважно є:

■ гнучкість попиту: зростання цін зумовлює зменшення попиту й навпаки;

■ високі технічні параметри та низька вартість експлуатації:

■ орієнтація на одержання прибутку: чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їх важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна;

■ здатність надавати готовому виробу більшої привабливості для покупців.

Об'єктивно діють і специфічні чинники ціноутворення на ос¬новні види продукції виробничо-технічного призначення:

• Сировина підлягає лише тій обробці, яка полегшує її вико¬ристання чи транспортування або приводить її у відповідність із чинними стандартами. За реалізації сировинних товарів на ринку ціни на них встановлюються з урахуванням вимог стандартів, об¬сягів попиту і продажу.

• Основні матеріали. наяв¬ність затверджених у встановленому порядку стандартів є голов¬ним чинником ціноутворення на основні матеріали.

• Допоміжні матеріали на встановлення ціни на такі матеріали впливають існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.

МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ:

1. Середні витрати + прибуток.

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку.

3. Установлення ціни на основі суб'єктивної, цінності товару здій­снюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») зводиться до того, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію конкурентів.

5. Встановлення ціни на підставі результатів закритих тор-ік\ є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовуєть­ся з метою одержання замовлення на виготовлення певної проду­кції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає вста­новлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку.

7. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї ви­трат на .

8. Застосування методу встановлення зональних цін зводить­ся до того, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транс­портних витрат.

9. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець мінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї.