5. Навчання інтонації іноземної мови

Інтонація являє собою комплекс просодичних засобів, складну єдність таких компонентів як мелодія, фразовий і логічний наголос, ритм, тембр, темп, паузація. Умови навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах обмежуй завдання навчання інтонації оволодінням її основними компонентами, а саме мелодією, фразовим та логічним наголосом (останній має вирішальне значення для спілкування) і паузацією при нормальному темпі мовлення.

Метою навчання інтонації є формування: 1) рецептивних ритміко-інтонаційних навичок, або "інтонаційного слуху" в аудіюванні та 2) продуктивні ритміко-інтонаційних навичок (в говорінні та при читанні уголос). Важливо зазначити, що процес навчання інтонації повинен передбачати нероздільне формування обох груп навичок. Проведені експерименти свідчать також, значного поліпшення продукції інтонаційних моделей можна досягти лиш умови цілеспрямованого тренування в їх рецепції.

У школі закладаються основи інтонаційного і рит­мічного оформлення мовлення. Програмою, зокрема, передбачено оволодіння учнями двома основними ти­пами інтонації — спадним і висхідним тонами. Під час подачі та в процесі опрацювання цих тонів учитель пояснює різницю між ними і випадки застосування, пропонує тренувальні вправи на їх закріплення (іміта­ційні, підстановчі тощо).

Ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями

Інтонаційні структури англійської та української мов мають два базові тони — висхідний, коли інтонація зростає, та спадний, коли інтонація спадає, за якими розрізняють повідомлення і запитання, завершені й незавершені висловлювання. Наприклад:

Укр.: Ця книжка дуже цікава.

Англ.: This book is very interesting.

Укр.: Ти вже зробив уроки?

Англ.: Have you done your homework yet?

Укр.: Я не знаю...

Англ.: I don’t know...

Але ці тони розрізняються в англійській та українській мовах своїми акустичними ознаками та технікою їх вимови. Висхідний тон в англійській мові має більш низький початок і більш крутий підйом:

Англ.: Is this book interesting?

Укр.: Ця книжка цікава?

Англійський спадний тон має більш високий початок та більш різке падіння:

Англ.: This girl is my sister.

Укр.: Ця дівчинка - моя сестра.

Завдання вчителя на цьому етапі — продемонструвати нову інтонаційну модель (ІнМ) та її комунікативне значення в різних ситуаціях мовлення. Так, щоб продемонструвати ІнМ наказу та прохання, вчитель віддає різні розпо­рядження учням, використовуючи спочатку спадний тон, а потім—висхідний. Паралельно він пояснює комунікативне значення (у першому випадку — наказ, у другому — прохання). Після першої демонстрації обох моделей потрібно записати їх на дошці, вдаючись до мінімального графічного відтворення ІнМ. Далі необхідно послухати невеличкі діалоги у звукозапису, де трапляються нові ІнМ, що сприятиме становленню такої ознаки навички як гнучкість; потім слід перейти безпосередньо до автоматизації дій учнів з новими ІнМ, щоб сформувати такі ознаки навички як автоматизованість та сталість.

Автоматизація дій учнів з новими інтонаційними моделями

Так само, як і в процесі автоматизації дій учнів з окремими звуками, тут використовуються вправи на рецепцію ІнМ та вправи на репродукцію ІнМ. У зв'язку з мовленнєвим характером інтонаційних навичок при навчанні інтонації необхідно виконувати умовно-комунікативні вправи.

Вправи на рецепцію інтонаційних моделей: вправи на впізнавання ІнМ, на диференціацію ІнМ та ідентифікацію.

Вправи на впізнавання: Послухайте розпорядження, які батьки дають своїм дітям. Підніміть руку (сигнальну картку), коли ви почуєте, що розпорядження зроблене у формі прохання. (Або: порахуйте, скільки разів батьки звернулися до дітей з проханням.) Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном.

Вправи на диференціацію: Послухайте розпорядження, які дають дітям батько й мати. Вирішіть, чи обидва вони звертаються до дітей з проханням. Якщо так, поставте знак "+" біля відповідного номера, якщо ні — знак "-"

Вправа на ідентифікацію: Послухайте розпорядження, які дають батьки. Визначте, де вони звертають­ся до дітей з проханням (П), а де з наказом(Н). Зробіть відповідні позначки біля номера кожного розпорядження.

Вправи на (ре)продукцію інтонаційних моделей: За своїм характером це умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні вправи на імітацію, підстановку і трансформацію.

Вправи на імітацію: Попросіть товариша зробити те, про що я прошу вас.

Вправи на підстановку: Я звернуся до вас з проханням дати мені певну річ. Зверніться до товариша подібним проханням, але попросіть іншу річ.

Вправи на трансформацію:Послухайте мої накази і передайте їх товаришеві як прохання.

Вправа на самостійне вживання ІнМ:У мене на столі багато речей. Якщо ви попросите їх англійською мовою, їх одержите.

Робота над інтонацією має продовжуватись при виконанні комунікатив­них вправ у говорінні, аудіюванні та читанні вголос, бо ІнМ по-справжньому можна вжити (чи зрозуміти) лише у процесі спілкування в різноманітних мов­леннєвих ситуаціях. Саме в цих умовах слід перевіряти, як добре учні засвоїли відібрані ІнМ іноземної мови.

Чому важливо поряд з навичками вимови сформувати стійкі інтонаційні навички?

Які вправи використовуються на етапі ознайомлення та автоматизації?

Додаток 1

Тези лекції в таблицях

Зміст навчання фонетики

Фонетичний матеріал	Фонетичні навички
Звуки; Звукосполучення; Наголос; Інтонаційні моделі	рецептивні (слухові): фонематичний слух та інтонаційний слух репродуктивні (вимовні): артикуляція та інтонація

Групи звуків іноземної мови

Максимально наближені до звуків рідної мови	Схожі на звуки рідної мови, але суттєво відрізняються від них	Не мають артикуляційних або акустичних аналогів у рідній мові
[ b, m, s, z]	[ e, i:, i ]	[ w, r, h ]

Етапи формування артикуляційної навички

Ознайомлення з новим звуком

Демонстрація звука Пояснення його артикуляції Порівняння зі звуками рідної мови Артикуляційна гімнастика

Автоматизація дій учнів з новим звуком

Рецепція (вправи на розвиток фонематичного слуху): упізнання диференціація ідентифікація Репродукція (вправи на навчання артикуляції): імітація підстановка відповіді на запитання заучування напам’ять