2. Мета і зміст формування лексичної компетенції.

Центральною ланкою в роботі над засвоєнням лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. За визначенням С.Ф.Шатілова, "лексичні ... мовленнєві навички — це навички інтуїтивно-правильного утворення, вжи­вання і розуміння іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв'язків між слухо-мовленнєвомоторною і графічною формами слова і його значенням, а також зв'язків між словами іноземної мови".1

Лексична правильність мовлення визначається сталістю лексичних мовленнєвих навичок.

Виходячи з того, що мовлення існує в чотирьох видах діяльності, можна визначити основну мету навчання лексичного матеріалу як формування лексичних навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності: репродуктивними лексичними навичками говоріння та письма, та рецептивними, тобто лексичними навичками аудіювання та читання.

Зміст навчання відповідає на запитання «Чого навчати?» і включає оволодіння учнями мовними компетенціями, в нашому випадку лексичною компетенцією, яка включає лексичний матеріал (активний і пасивний мінімуми, потенціальний словник) та лексичні (рецептивні і репродуктивні) навички, крім того навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО потенціального словника та навички користування різними словниками.

Що входить до змісту лексичної компетенції?

3. Процес засвоєння лексичного матеріалу. Способи семантизації нової лексики.

У процесі засвоєння лексичного матеріалу (так само, як і граматичного) можна виділити: 1) етап ознайомлення учнів з новими ЛО — семантизація ЛО; 2) етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де розрізняють а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/ речення, б) автоматизацію на понадфразовому рівні — діалогічної або монологічної єдності. Далі здійснюється удосконалення дій учнів з ЛО і як результат — ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні. Тут ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які ґрунтуються на навичках, у тому числі й на лексичних, іншими словами, лексичні навички мають функціонувати в мовленнєвих уміннях.

Ознайомлення з новими лексичними одиницями

Цей процес починається, як правило, з семантизації, тобто розкриття значення нових ЛО. Всі різноманітні способи семантизації можна поділити на дві групи: перекладні та безперекладні.

Перекладні способи розкриття значень іншомовних ЛО включають:

однослівний переклад (англ.: bird - птах, salt - сіль; нім.: der Garten - сад, lesen - читати;

багатослівний переклад (англ.: go - йти, їхати, летіти, пливти; нім.: laufen- бігти, йти;

пофразовий переклад (цей спосіб застосовується в інтенсивних методах ;

тлумачення значення і/або пояснення ЛО рідною мовою (англ.: big - великий - означає величину, розмір; go –рухатися будь-яким способом від даної точки; ; нім.: breit - широка (вулиця, дорога), weit- широкий, вільний одяг, взуття);

дефініція/визначення (англ.: watch -годинник, що носять на руці або в кишені; нім.: das Kaufhaus - велика крамниця, де продають промислові та продовольчі товари;

До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться:

наочна семантизація — демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо);

мовна семантизація: а) за допомогою контексту, ілюстративного речення/речень (англ.: The basket weighs 5 pounds; нім.: Keine Rose ohne Dornen\ б) зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами іноземної мови—за допомогою антонімів і зрідка синонімів (англ.: cold -warm, quick- slow; him:, schnell-langsam, schlecht - schlimm;;

дефініція - опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів (англ.: a teenager - a person from 13 to 19 years of age; him.: der Finderlohn - die Belohnung fur den Finder;

тлумачення значення ЛО іноземною мовою (англ.: sir- a respectful term of address to a man; нім.: Frau ... (Name) - hofliche Anredeform.

Названі способи семантизації мають свої переваги і свої недоліки. Ось чому усі спроби знайти оптимальний спосіб залишаються марними. Вибір способу семантизації залежить від цілого ряду факторів, насамперед від особливостей самого слова: його форми, значення, сполучуваності, збігу або розбіжності зі словами рідної мови. Так, слова, що виражають абстрактні поняття, недоцільно семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстративного речення, а слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній мові учнів, — за допомогою однослівного перекладу.

Обираючи спосіб семантизації, необхідно також брати до уваги належність слова до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові особливості та мовну підготовку учнів. Так, семантизація нових ЛО активного мінімуму здійснюється вчителем, а незнайомі слова, що належать до пасивного мінімуму, можуть бути семантизовані учнями самостійно за допомогою словника при читанні у класі. На початковому ступені навчання переважають такі способи семантизації як наочність та однослівний переклад.

У багатьох випадках доцільно об'єднувати два чи більше способів, наприк­лад, вербальну наочність (контекст) та невербальну (малюнок, рухи, жест тощо). Таку можливість дає вчителю розповідь з елементами бесіди, яка включає нові ЛО. Перед новою ЛО вчитель трохи уповільнює темп мовлення і виділяє нове слово інтонацією. Потім в залежності від факторів, про які йшлося раніше, семантизує нове слово тим чи іншим способом і продовжує свою розповідь, час від часу залучаючи учнів до бесіди в межах їх мовних можливостей.

Які етапи засвоєння іншомовної лексики?

1. Які способи семантизації нової лексики доцільно використовувати під час навчання іноземної мови учнв початкових класів?