Структурна характеристика соціальної дії.

Соціологія, описуючи, пояснюючи і намагаючись прогнозувати поведінку людей, - чи в учбовому процесі, чи в економічній діяльності або політичній боротьбі, перш ніж звернутися до емпіричних досліджень, звертається до створення теоретичної моделі цієї поведінки. Створення такої моделі починається з розробки поняття соціальної дії, з'ясування її структури, функцій і динаміки.

Обов'язковими компонентами структури дії виступають суб'єкт і об'єкт дії.

Суб'єкт – це носій цілеспрямованої активності, той, хто діє, володіючи свідомістю і волею. Об'єкт – те, на що направлена дія.

У функціональному аспекті виділяються етапи дії: по-перше, пов'язаний з целепокладанням, виробленням цілей і, по-друге, з їх реалізацією. На цих етапах і встановлюються зв'язки між суб'єктом і об'єктом дії.

Мета – ідеальний образ процесу і результату дії. Здібність до целепокладання, тобто до ідеального моделювання майбутніх дій, є найважливішою властивістю людини як суб'єкта дії.

Реалізація цілей припускає вибір відповідних засобів і організацію зусиль для досягнення результату. У найширшому значенні засіб – це предмет, розглянутий з погляду здатності слугувати реалізації мети.

Соціальний зв’язок.

Соціальна дія – це найелементарніший елемент соціальної дійсності. Але для всіх очевидно, що саме соціальне життя – це взаємодія між людей. Які ж основні зчеплення між людьми, як, за якими правилами та принципами люди входять одні з одними у зв’язок?

Суб’єкти (одиничні Діячі чи колективний суб’єкт) вступають в соціальний зв’язок, оскільки залежать одні від одних в процесі задоволення різних потреб, реалізації життєвих цілей та установок. Ця залежність може бути елементарною, безпосередньою залежністю від свого товариша, брата, колеги чи складною, опосередкованою – наприклад, залежність життя індивідів від рівня розвитку суспільства, результативності економічної системи, ефективності політичної організації суспільства. Існує залежність між різними спільностями людей (наприклад, між працівниками розумової праці і працівниками фізичної праці).

Відповідно, зв’язок є не що інше, як взаємна залежність, яка реалізується через взаємоспрямовані соціальні дії, тобто взаємно усвідомлені дії орієнтованими один на одного, з очікуванням відповідної дії партнера. На відміну від соціальної дії, яка постає як окремий, орієнтованого на іншого акт, соціальний зв’язок – це взаємоспрямований процес обміну соціальними діями між індивідами.

Основними елементами соціального зв’язку є:

• суб’єкти зв’язку (ними можуть бути будь-яка кількість людей);

• предмет зв’язку (тобто те, з приводу чого здійснюється зв’язок);

• механізм свідомого регулювання взаємовідносин між суб’єктами (тобто певні «правила гри» за якими здійснюється взаємозв’язок між людьми).

Отож, соціальний зв’язок – це сукупність залежностей одних соціальних суб’єктів від інших, їх взаємні відносини, які об’єднують людей у відповідні соціальні спільноти.

Різновиди соціальних зв’язків.

Соціальний зв’язок може мати вигляд або соціального контакту, або соціальної взаємодії.

Ми щоденно вступаємо в численну кількість соціальних контактів: у випадкового перехожого взнаємо, як знайти нам потрібну вулицю, у кіоскера купуємо газету. Контакти можуть бути одиничними (наприклад, контакт з перехожим) і регулярним (наприклад, щоденний соціальний контакт з вахтером гуртожитку, у якому ви мешкаєте).

При всій багатоманітності всі соціальні контакти мають спільні риси: поверхневий, швидкоплинний характер (не цей, то інший вахтер вас зустріне на вахті) і, головне, відсутність системи поєднаних, сполучених дій партнерів стосовно один одного. Соціальний контакт – це одиничний акт, швидше співучасть, але ще не взаємодія. Очікування, орієнтація на іншого у кожного з партнерів не простягається далі, ніж на даний конкретний контакт. Не дивлячись на все різноманіття і численну кількість контактів, в які ми щоденно вступаємо, не вони складають провідну основу нашого соціального життя, його фундамент.

Соціальна взаємодія Провідне значення у соціологічному аналізі займає соціальна взаємодія – систематичні, регулярні соціальні дії партнерів, направлені одні на одних, які мають за ціль викликати цілком очікувану відповідну реакцію зі сторони партнера; причому відповідна реакція породжує нову реакцію взаємодіючого. Мова йде про обмін діями, точніше навіть системами дій, які є взаємозалежними. Саме взаємозалежність систем дій двох партнерів стосонво один до одного, відновлюваність, сталий інтерес до відповідних дій свого партнера відрізняє соціальну взаємодію від одиничного соціального контакту, роблять його головним предметом соціологічного аналізу.

Яскравий приклад взаємодії – учбовий процес. Викладач, готуючись до лекцій, відбирає матеріал з врахуванням інтересів студентів. Він подумки прогнозує їх реакцію, аналізує, чи дозволить запропонований матеріал більш глибоко засвоїти науку, яку викладає. У ході лекції студенти сприймають матеріал в залежності від того, наскільки вони вважають дану науку важливою для своїх підготовки, наскільки матеріал логічно побудований, переконливий, доступний для розуміння. Готуючись до нової зустрічі зі студентами, викладач коректує свою програму дій з врахуванням результатів попереднього заняття (поглиблює одні розділи, полегшує інші, вияснює, який стиль взаємовідносин доцільно обрати тощо).

У наведеному прикладі присутній основний елемент соціальної взаємодії – глибока і тісна координація систем дій партнерів.