Співпраця і суперництво як типи соціальних взаємодій

Взаємодії між людьми мають різні форми, часом досить вигадливі. Оскільки існує розмаїття форм взаємодій, варто зробити акцент на базових зразках взаємин, до яких так чи інакше може бути зведене це розмаїття. При такому підході дружба, любов, партнерство можуть бути віднесені до форм співробітництва, а суперечка, ненависть, заздрість – до конфронтації.

Розглянемо конкретні зразки соціальних взаємин. Виділимо серед їх різноманіття два основних типи: співробітництво та суперництво.

Співпраця як вид взаємодії проявляється у безлічі конкретних взаємовідносин між людьми: ділове партнерство, дружба, солідарність, політичний союз між партіями, державами, співпраця між фірмами тощо.

Характерні риси взаємодій типу співробітництва:

• обопільна зацікавленість, вигідність взаємодії для обох сторін, при якій жодна з них не відчуває себе обмеженою, тобто кожна сторона отримує те, що визнає прийнятним, обґрунтованим;

• направленість взаємодії на досягнення спільної мети (але не аналогічною), що сприяє також зміцненню гарантій співпраці, дружби, партнерства;

• підкріплення тривалого взаємовигідного співробітництва такими засобами обміну, як вірність, вдячність, повага, підтримка.

Суперництво як тип взаємодії передбачає в якості передумов наявність єдиного неподільного об'єкта домагань двох сторін (голоси виборців, авторитет, територія, владні повноваження тощо.)

Якщо співпраця будується на основі взаємопідтримки, прагненні врахувати інтереси партнера, то основу суперництва складають:

• прагнення випередити, усунути або знищити суперника, тобто обмежити його в неприйнятній для нього формі;

• відсутність загальних, спільних цілей, але обов'язкова наявність аналогічних цілей щодо неподільного об'єкта: обидва хочуть опанувати гаманцем покупця (економічна конкуренція), захопити владу (політична конкуренція) тощо.

• підкріплення тривалого суперництва негативними засобами обміну (заздрість, хитрість, неприязнь, озлоблення, нещирість, скритність), сила проявів яких залежить від форми суперництва.

Суперництво може приймати вид конкуренції і конфлікту.

При наявності конкуренції суперники намагаються просто випередити один одного (запропонувати якісніший або більш дешевий товар, переконати виборців, що запропонована ним політична програма більш відповідає їхнім інтересам).

За наявності конфлікту робляться більш жорсткі, агресивні засоби змусити суперника відмовитися від претензій на неподільний об'єкт, нав'язати свою волю, змінити поведінку суперника, відсторонити його від неподільного об'єкта.

Сучасна соціологія далека від ідилічного розуміння співпраці і негативного ставлення до суперництва. Нейтральність та неупередженість сучасної соціології дозволили їй виробити об'єктивне ставлення до цих видів взаємодії, що заперечує однозначне схвалення чи однозначний осуд того чи іншого їх виду.

Перш за все варто відзначити, що в реальному житті дружба може поєднуватися з елементами внутрішньої конкуренції, а співпраця з часом може перерости в конфлікт. Прагнення ж за будь-якої ціни зберегти співпрацю, стабільність може призвести до того, що буде законсервована така співпраця, в якій одна із сторін відчуває себе несправедливо обділеною, а інша відверто користується активністю, енергією партнера. Тому не можна однозначно позитивно оцінювати будь-яку співпрацю, прагнучи зберегти її за всяку ціну.

Також не можна однозначно негативно оцінювати і суперництво. Загальновизнана користь конкуренції для суспільства, якщо вона ведеться за певними правилами. Чим ширші сфери соціальних взаємодій, в яких встановлені конкурентні зв'язку, тим вище ймовірність того, що найбільш підготовлені, конкурентоспроможні люди, організації будуть затребувані в цьому суспільстві. Достатній розвиток конкурентних засад означає, що ми маємо справу з розвиненою в суспільстві мотивацією на досягнення.