Типи вищої нервової діяльності

І. П. Павлов, вивчаючи індивідуальні властивості процесів збудження і гальмування, встановив, що нервові системи як людей, так і тварин відрізняються за силою, зрівноваженістю і рухливістю нервових процесів. Сила збудливих процесів характеризує здатність нейронів кори до тривалого сильного збудження, а сила гальмівних процесів — здатність клітин кори до підтримання тривалого стану гальмування. Рухливість нервових процесів характеризує здатність кіркових нейронів швидко переходити від стану збудження у стан гальмування і навпаки. Як було встановлено І. П. Павловим, комбінації вказаних властивостей нервових процесів утворюють чотири основних

типи вищої нервової діяльності, які в певній мірі відповідають чотирьом типам темпераменту, встановленим ще в V ст. до н. е. лікарем Древньої Греції Гіппократом.

Це основні типи нервової системи, і зустрічаються вони в «чистому вигляді» рідко. Більшість людей мають риси всіх типів з переважанням одного з них. Тип нервової системи є природженим і складає основу психічної діяльності людини, її темпераменту, а також має певний вплив на швидкість формування тих чи інших рис характеру. Але тип нервової системи не є незмінним і в процесі індивідуального розвитку під впливом зовнішніх умов може в значній мірі змінюватись. Так, в лабораторії І. П. Павлова було встановлено, що цуценята, які одночасно народились від однієї матері, залежно від умов виховання мали різний тип нервової системи. У тих, які виховувались у вільних умовах, розвинувся сильний тип нервової діяльності, а у тих цуценят, що виховувались у кімнатних умовах, переважали риси слабкого типу.

Для людини найбільш впливовим фактором є соціальне середовище, тому виховання має дуже важливе значення для формування типу нервової системи. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють не тільки зміцненню здоров'я, а і формуванню сильного зрівноваженого і рухливого типу вищої нервової діяльності. В свою чергу індивідуальні особливості типу вищої нервової діяльності дітей необхідно обов'язково враховувати при організації виховання і спортивного тренування. Швидкість утворення рухових навичок, стійкість їх і тривалість збереження, витривалість до різних фізичних навантажень, швидкість відновлених процесів — всі ці складові компоненти спортивного тренування в значній мірі залежать і від типу вищої нервової діяльності.

Тривале перенапруження центральної нервової системи може призвести до хронічних порушень вищої нервової діяльності, неврозів. Причини порушення вищої нервової діяльності у людей можуть бути різні. Систематичне перевтомлення, значні життєві труднощі, раптові зміни міцних динамічних стереотипів, часті конфліктні ситуації призводять до

різкого перезавантаження процесів збудження або гальмування, порушення умовнорефлекторної діяльності, невідповідності рефлекторних реакцій силі подразника. Одночасно погіршується загальне самопочуття, сон, діяльність внутрішніх органів.

Правильний режим дня, зменшення фізичних і розумових навантажень, достатні нормальний сон і харчування, а також спеціальні фармакологічні препарати сприяють відновленню нормального функціонального стану нервової системи.