98. Головні підходи до проблеми свідомості у філософії

Свідомість як феномен можна досліджувати з різних кутів зору – біологічного, фізіологічного, психологічного, метафізичного та ін. Філософськи охарактеризувати її можна як з позиції матеріалізму, так і ідеалізму. Безперечним є одне – феномен свідомості пов’язаний з роботою кори головного мозку. І полягає він “в узагальненому цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній мисленнєвій побудові дій, і передбаченні їх наслідків в розумному регулюванні і самоконтролюванні поведінки людини”

В історичному плані існували різні філософські тлумачення проблеми свідомості. Залежно від того, який світогляд був панівним у ту чи іншу епоху, змінювалося і розуміння свідомості. За античності, коли переважав космоцентричний світогляд, увага людини була цілком спрямована на навколишній світ. Якщо тоді свідомість і визначали, то як не що інше, як загальний зв'язок між розумом і об'єктом, що існують незалежно один від одного.

Але водночас саме античний філософ Сократ започаткував вивчення свідомості як окремо взятого феномена свідомості.

З настанням епохи Нового часу ставлення до проблеми свідомості поступово змінюється, вона поступово трансформується з духу Божого в людському тілі на власне людський феномен. Свідомість поступово відмежовується від релігії, що мало як позитивні наслідки, виражені в ідеї прогресу епохи відродження, так і негативні, пов’язані з виправданням власних слабкостей та недоліків, що відобразилося в тезі “Я людина, і ніщо людське мені не чуже”.

Свідомість ототожнювалася з мисленням, тобто була максимально раціоналізованою. Вона може конструювати світ за правилами логіки, тому що тотожна предметному світу. В той час стрімко розвивалась логіка і концепції свідомості та світогляду розглядали через призму цієї науки. Саме Декарт запровадив у науковий обіг концепцію дуалізму після наївного грецького матеріалізму, протиставивши матерію як субстанцію розумному Абсолютному началу – Богу.

Проте вже в 70 х рр. XX ст. з’явилися перші науково обґрунтовані сумніви щодо достовірності матеріалістичних теорій виникнення свідомості

Незважаючи на свою різноманітність, більшість концепцій свідомості мають кілька спільних рис, які можна сформулювати так:

- “1. Визначення не відповідають на питання, що таке свідомість, коли і як саме вона формується, а перелічують її функції.

- 2. Функції свідомості описуються не як інертні об'єкти, а як активні процеси

- 3. Основні функції свідомості – це оцінювання, зберігання й наступна мобілізація як внутрішніх, так і зовнішніх впливів за допомогою мислення, запам'ятовування, почуттів, бажань та інших процесів”.

Свідомість тісно пов’язана зі своїм об’єктом – носієм, хоча сама по собі не є суто матеріальним явищем. Свідомість – це пізнання усвідомлення відображення переживання тощо.

99.Критерії істини

Істина – правильне відображення суб”єктом об”активної дійсності, підтверджене практикою. Основна проблема – як можна встановити відповідність одержаних знань реальним об”єктам, які постійно розвиваються.

Характеристики:

• об’єктивність,

• абсолютність;

• відносність;

• конкретність;

• перевірка практикою

Кожна істина є суб’єктивною за формою і об’єктивною за своїм змістом.

Абсолютна істина – утримує в собі повне і всебічне знання про сутність предметів, явищ і не може бути спростована.

Відносна істина – в основному вірне відображене явище дійсності, але в процесі розвитку науки, практики уточнюється, конкретизується, поглиблюється.

Критерієм істини має бути практика. Вона різноманітна – від повсякденного життєвого досвіду до складних наукових експериментів. Вона є основою пізнання, його рушійною силою. Практика історично розвивається, а тому виступає і як абсолютний і як відносний критерій.

Форма практики – міра засвоєння предмета:

• наукова;

• соц-політична;

• виробнича.

Інші критерії: логічний, прагматичний, естетичний, утилітарний, етичний, конвенціальний, екзистенціальний, інтуїтивний.