2. Функції професійно-педагогічного спілкування

Функції професійно-педагогічного спілкування:

●  пізнання особистості,

●  обмін інформацією,

●  організація діяльності,

●  обмін ролями,

●  співпереживання,

●  самоствердження.

На результати педагогічної взаємодії впливають уміння викладача:

■  мобілізувати студентів на пізнавальну діяльність, ставити питання,

■  спілкуватися з групою й окремою особистістю,

■  вести спостереження,

■  організовувати колектив,

■   володіти власним настроєм, голосом, мімікою, рухами.

Правила, які оптимізують навчальний процес:

◊  встановлення особистісного контакту, щоб кожен студент відчував звертання саме до нього (називаємо на ім'я, повторюємо вдало висловлене міркування вихованця) і невербально (візуальний контакт);

◊  власне ставлення, що виявляється в тому, як ми усміхаємося (відверто, невимушено чи скептично), з якою інтонацією говоримо, як експресивно забарвлені наші рухи (стримані чи зневажливі, нервові), яку обрали дистанцію;

◊  спільна діяльність – окреслення спільного «ми» у майбутньому;

◊  розуміння внутрішнього стану студентів – розуміння настрою;

◊  вияв інтересу до студентів. Це означає – слухати їх, ставити запитання і цінувати їхню думку, співпереживати, виокремлювати позитивне, говорити компліменти, робити все, що підтримує вихованця у його позитивних намірах;

◊  створення ситуації успіху, схвалення потенційних можливостей, зняття страху перед можливою помилкою, надання допомоги.

Труднощі в ефективному спілкуванні

Неспівпадіння настанов: викладач приходить на заняття з цікавим задумом, захоплений ним, а студенти байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого недосвідчений викладач відчуває роздратування, нервує.

Страх аудиторії׃ характерний для педагогів-початківців, які опанували матеріал, підготувалися до заняття, але сама думка про безпосередній контакт з вихованцями лякає їх.

відсутність контакту: викладач діє «автономно» (наприклад, починає щось розповідати або писати па дошці завдання).

негативне ставлення до аудиторії.

Страх педагогічних помилок (запізнитися на заняття, не знати відповіді на запитання, не знайти спільної мови з аудиторією тощо).

наслідування: недосвідчений викладач наслідує манеру спілкування іншого викладача, не враховуючи власну педагогічну індивідуальність.

несприйнятгя естетики зовнішнього вигляду, особливостей міміки.

Емоційний дискомфорт (поганий настрій, негативні емоції).

Ефективне спілкування відновлюється за допомогою психологічного налаштування.

Ознаки психологічного комфорту:

соціальна ознака – не нав'язувати, а радити .

гностична ознака – уважне спостереження за реакцією слухача.

естетична ознака ─ самоконтроль поведінки.

емоційна ознака – прагнення доповнити спілкування позитивом.

психологічна ознака – пошук «емоційного ядра», оптимістичне прогнозування педагогічної діяльності.

Моделі спілкування:

Модель 1. «Монблан». Педагог мало цікавиться успіхами студентів. Контактує лише для повідомлення інформації. Аудиторія стає пасивною.

Модель 2. «Китайська стіна». Педагог виявляє зверхність, зневажливе ставлення до вихованців.

Модель 3. «Локатор». Педагог зосереджує увагу або на групі слабких, або сильних студентів.

Модель 4. «Робот». Педагог діє за програмою, незважаючи на обставини.

Модель 5. «Я сам». Викладач постає в ролі головної дійової особи, гальмуючи вияви ініціативи з боку студентів.

Модель 6. «Гамлет». Постійно вагається у правильності дій, чи зрозуміють його, чи адекватно відреагують.

Модель 7. «Приятель». За дружніх стосунків втрачає діловий контакт.

Модель 8. «Тетерев». Педагог чує лише себе, не усвідомлює переживань та потреб студентів.

Педагог, як і актор, повинен знати і відчувати аудиторію, розуміти, на кого орієнтуватися і кому допомагати. Необхідно зважати на вік, стать, професійну спрямованість.