4. Етика спілкування і толерантність як принцип культури педагогічного спілкування

Толерантність трактується як терплячість, витривалість педагога щодо поведінки вихованців і колег. Толерантність є в основі взаємної довіри і розуміння. Вона допомагає випереджувати конфлікти, сприяє прояву доброзичливості.

Етика оратора – сукупність моральних норм і правил, які визначають ставлення оратора до своїх обовۥязків, до слухачів, до підготовки виступу. Етична риторика грунтується на основоположних, ключових загальнолюдських цінностях – моральних вимогах. “Золоте правило” оратора – “не зашкодь іншому словом”.

Велике значення для ефективного спілкування мають такі етичні цінності, як чесність, відвертість, безкорисливість, довіра, милосердя, подяка, турбота, дотримання слова.

У педагогічній діяльності часто виникають конфлікти як невідповідність позицій педагога і вихованця.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій.

В основі будь-якого конфлікту неспівпадіння інтересів, бажань.

Є конфлікти поведінки (вчинків), що виникають через порушення вихованцями правил поведінки на заняттях.

Є конфлікти взаємин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин студентів і викладачів у процесі педагогічної діяльності.

Рекомендації:

Необхідно уміти розрядити емоційну напругу.

Спробувати зрозуміти мотиви поведінки співрозмовника. Висловити своє ставлення до сформованої ситуації.

Необхідно усвідомити те, що поєднує вас з вихованцем, вийти на позицію «ми».

Проаналізувати причини виникнення конфлікту і можливості запобігання.

Завжди легше уникнути гострого зіткнення, ніж погасити його.

Педагог повинен володіти педагогічним тактом.

Педагогічний такт – це доцільний вплив педагога на тих, хто вчиться, уміння встановлювати ефективний стиль спілкування. Це почуття міри щодо когось чи чогось, уміння виявляти повагу до вихованців і зберігати почуття власної гідності.

Педагог повинен володіти мистецтвом переконання.

Переконання – механізм впливу на особистість, що здійснюється за допомогою логічного обґрунтування інформації.

Особливо важливими чинниками культури педагогічного спілкування є:

Ораторське мистецтво педагога – володіння словом як ефективним засобом впливу на аудиторію. Грунтується на культурі мислення, глибокому знанні певного матеріалу, досконалому володінні літературною мовою, немовними аспектами лекторського мистецтва, культурою спілкування.

Тактика мовленнєвого спілкування – сукупність прийомів ведення бесіди і поведінки на певному етапі в межах окремої розмови. Вона містить конкретні прийоми встановлення і підтримки контакту з аудиторією і впливу на неї.

Темпоритм – швидкість загалом і тривалість звучання окремих слів, складів, а також пауз у сполученні з ритмічною організованістю.

Необхідно зважати також на статусну роль.

Статусна роль – поведінка, запропонована людині її соціальним (ві­ковим, статевим, посадовим та ін.) положенням чи статусом.

РЕЗЮМЕ:

Взаємодія – найважливіша складова педагогічного спілкування. У педагогічному процесі педагог здійснює на вихованців не лише навчальний вплив, він також впливає на них своєю особистістю, духовністю, емоційністю, отримуючи від них відповідний відгук, зумовлений їхніми індивідуально-особистісними особливостями й емоційним станом.

Вплив – це дія на стан, думки, почуття і вчинки іншої людини за допомогою вербальних і невербальних засобів, у результаті якої відбуваються зміни в поглядах чи поведінці.

Етика оратора – сукупність моральних норм і правил, що визначають ставлення оратора до своїх обов'язків, до слухачів, до підготовки виступу, до поведінки на трибуні.

Тактовність оратора – одна з етичних якостей оратора, що виражається в уважному ставленні до слухачів, у врахуванні їхніх можливостей сприйняття матеріалу різної складності, їх досвіду, знань, інтересів.

Педагогічний такт – це доцільний педагогічний вплив педагога на вихованців, уміння встановлювати ефективний стиль спілкування.

Виділяють три основних стилі поведінки керівників і педагогів: авторитарний, демократичний і ліберальний.

Усі варіанти стилів педагогічного спілкування можна віднести до двох типів: діалогічного і монологічного.

У педагогічному спілкуванні використовується маніпулятивна поведінка, що стає можливою у результаті виникнення різноманітних потреб людей.

У процесі педагогічного спілкування використовуються психологічні механізми впливу: навіювання, переконання.

У процесі педагогічного спілкування формуються міжособистісні взаємини. Міжособистісні відносини мають дві сторони: сприйняття і розуміння людьми один одного.