2. Особливості пам'яті

Образна пам'ять включає зорову, слухову, дотикову і деякі інші видь, нам'яті. Образна пам'ять тісно пов'язана із сприйманням, яке є її основою. Образи сприймання фіксуються в пам'яті. Таким чином, всі недоліки сприймання у дітей з ДЦП визначають недоліки образної пам'яті.

Часто слухове сприймання у дітей з ДЦП порушено. Наприклад, дитині і сварять: «коса» - і показують на картинку з її зображенням. Дитина з порушеннями фонемного слуху чує це слово як «коза» і відображає картинку в пам'яті. Таким чином, порушення фонемного сприймання приводить до невірного запам'ятовування.

Неможливість послідовного зорово-дотикового сприймання іграшки призводить до того, що образ пам'яті відрізняється фрагментарністю, нечіткістю, дитині не вдається оцінити контури предмету, його форму, деталі, пропорції, нового фактуру, інші особливості.

Всі ці приклади доводять, що порушення у формуванні образної пам'яті переважно с наслідком порушень сприймання.

Рухова пам'ять, тобто запам'ятовування, збереження, відтворення рухів, розвивається у дітей з ДЦП із запізненням і досить своєрідно. Це обумовлено тяжкістю рухової патології при ДЦП.

У деяких дітей з ДЦП механічна пам'ять за рівнем розвитку може відповідати віковій нормі або перевищувати її, тоді механічна пам'ять на початкових етапах навчання допомагає освоювати рахунок і читання. Часто, проте спостерігається механічне запам'ятовування порядку явищ та їх назв, Діти з, ДЦП правильно перераховують сезонні зміни, частини доби і дні тижня, але мають проблеми в розумінні кожного явища, плутають те, що вже було, з тим, що наступить, тобто виникають труднощі в осмисленні, в розумінні сутті явищ.

Словесно-логічна пам'ять припускає достатній рівень розвитку мовлення і мислення, а оскільки ці функції у дітей з ДЦП, як правило, формуються із запізненням, то і даний вид пам'яті затримується в своєму становленні.

Вивчення пам'яті у дітей з ДЦП (до 4 років) проводила Симонова. Більш повно запам'ятовуються яскраві предмети і ті, по яких можна створити більше асоціативних зв'язків. їх відтворення і пізнання можливе і після закінчення деякого часу. Пізнання виражається в позитивних емоціях (сміх, усмішка), повороті голови у бік потрібного об'єкту або його зображення, в русі очних яблук і фіксації погляду на потрібному предметі, в спробі зробити вказівний жест, в звуконаслідуванні. Значну трудність, а інколи неможливість пізнання і запам'ятовування представляють безбарвні зображення, ця проблема залишається навіть після навчання і у більш старших дітей, у віці 3-5 років.

Таким чином, у дітей з ДЦП спостерігається специфічний розвиток пам'яті і своєрідність у формуванні мнестичних процесів.

3. Особливості мислення

Всі, навіть найпростіші наочно-дійові, задачі передбачають довільні цілеспрямовані дії з предметами. Саме ці дії у дітей раннього віку стимулюють пізнавальну діяльність, активізують увагу, сприймання, пам'ять, мислення, мовлення, спілкування і взаємодію з дорослими. Проте рухові порушення у дитини з ДЦП і не дають їй можливості повноцінно освоїти все різноманіття наочно-дійових задач, які малюк, що нормально рухається, вирішує майже щогодини в повсякденному житті. Дитина з ДЦП позбавлена можливості рухатися, або така можливість обмежена. Отже, наочно-дійове мислення формуватиметься з великим запізненням і дуже своєрідно. Таким чином, пізнання навколишнього світу в активній діяльності порушується. Часто наочно-образне і словесно-логічне мислення починає розвиватися практично без фундаменту наочно-дійового мислення. Дитина пізнає світ, ґрунтуючись липи на спостереженнях і при опорі на менш порушені функції (наприклад, мовлення). Тому в психічному розвитку дитини можна відзначити «ножиці», коли дитина може давати розумні пояснення, пов'язані з навколишньою дійсністю, подіями, явищами, побутом, може описати всі етапи виконання яких небудь дій, але при цьому вона ніколи їх не викопувала і виконати не може. Недостатність наочно-дійового мислення приводить до недостатності у сформуванні інших, складніших форм розумової діяльності.

Наочно-образне мислення звичайно формується на основі наочно-дійового мислення і чуттєвого досвіду (відчуття і сприймання;. При ДЦП обидва ці компонента значно порушено в своєму розвитку, тому даний вид мислення формується пізніше за нормативні терміни і мас ряд специфічних особливостей.

Розвиток словесно-логічного мислення починається з формування узагальненого значення слів і розвитку словесного узагальнення. Цей етап в розвитку мислення у дітей з ДЦП істотно страждає. Це залежить як від тяжкості мовленнєвого ураження, відсутності практики і особистісного досвіду в активному пізнанні навколишнього світу і спілкуванні, так і від обмеженості грамотного раннього корекційно-розвиваючого впливу. Основним зв'язком з предметом у багатьох дітей довгий час залишається зір, що приводить до переважання чуттєвого узагальнення над словесним і до затримки розвитку понятійного мислення. Наочна ситуація, зовнішні, неістотні ознаки предметів для цих дітей мають більше значення, ніж для здорових дітей того ж віку. Тому становлення і цілеспрямований розвиток мовлення на цьому етапі сприяє перебудові сенсорного типу сприймання на наочно-узагальнений, що у свою чергу приводить до розвитку понятійного, словесно-логічного мислення. Для багатьох дітей з церебральними паралічами навіть до розвитку активного мовлення характерний узагальнений тип сприймання. 'З розвитком мовлення відбувається подальший розвиток словесного узагальнення, понятійного мислення. Велика емоційність цих дітей, прагнення до контакту сприяють тому, що мовлення вже на найраніших етапах свого формування стає засобом зв'язку і пізнання навколишнього світу, через це якнайповніший розвиток абстрактного мислення відбувається частіше при цій клінічній формі ДЦП. Психічні особливості цих дітей такі, як підвищена лякливість, інертність, гальмують мовленнєве узагальнення, і мовлення не стає достатньо розвиненим засобом пізнання, що приводить до затримки розвитку понятійного і абстрактного мислення. Своєрідне становлення мови і мислення при ДЦП. У цих дітей мовлення залишається віддзеркаленням конкретному зв'язку слова з предметом, узагальнений тип сприймання не розвивається. Мовлення не стає засобом зв'язку і пізнання навколишнього світу, що відображається ь мисленні і поведінці таких дітей. Ці діти залишаються часто зовні ситуації, зовні колективу, не встановлюють зв'язків з оточуючими. Увага їх вкрай нестійка, діяльність неорганізована, мислення суто конкретне.

Затримка в розвитку словесно-логічного мислення у дітей з ДЦП виявляється в тому, що діти важко встановлюють схожість і відмінності, причинно-наслідкові зв'язки між предметами і явищами навколишньої о ату. Класифікацію предметів проводять за принципом конкретних ситуативних зв'язків. Спостерігається затримка у формуванні узагальнюючих понять і форм (класифікація предметів, виділення четвертого зайвого, осмислення простої розповіді і ін.). Звичайно затримка в розвитку логічного мислення поєднується з низьким рівнем сформованості пізнавальних інтересів, з переважання™ ігрових мотивів. Недорозвинення абстрактного мислення виявляється перш за все і; засвоєнні рахунку.

На характер розумової діяльності дітей з ДЦП впливають церебооастенічні явища, що виражаються в низькій інтелектуальній працездатності, а також інертність психічної діяльності.