Лімфоскеннограма та лімфосцинтиграма.

Є кількісними методоми, що характеризують розподілення радіоактивних ізотопів за допомогою реєструючих пристроїв. Основною вимогою для проведення радіоізотопного скенування та сцинтиграфії є накопичення хімічних сполук, мічених раіоактивниф ізотопом в тканинах органа, що досліджується. В залежності від рівня накопичення препарату в певній ділянці реєстрація проводиться у вигляді чисел від 1 до 17. Датчик фіксує кількість імпульсів у цифрах, які зафарбовуються для зручності різним кольором: 1-2 – зелений, 3-5 – коричневий, 6-8 – синій, 9-12 – червоний, 13-16 – фіолетовий. При нормальній функціїї реєструється чітке, гомогенне розподілення чисел. Також, одним із видів цього методу дослідження є реєстрація імпульсів у вигляді чітких , гомогенних ділянок. Краї реєструють мінімальні цифри (1-6), забарвлені послідовно в зелений, жовтий і коричневий кольори. Зображення центральної частини складають цифри від 9 до 14, при цьому різниця між двома поруч розташованими числами в центральній частині не повинна бути більше одиниці або 6% загального рахунку.

рис. 1 рис.2

На рис. 1 зображено відмічається зниження накопичення препарату зліва на рівні загальних клубових судин. Пахові і стегнові групи лімфатичних вузлів не змінені. На рівні ІІІ і ІV поперекових хребців справа (парааортальна група) відмічається дефект зображення. Паракавальні лімф. вузли відтіснені латерально. Висновок: розповсюдження раку сечового міхура на парааортальні лмф. вузли.

На рис. 2 визначаються групи пахових і лімфатичних вузлів. Клубові парааортальні, паракавальні групи лімф.вузлів, а також печінка не накопичили радіоактивного препарату, що свідчить про враження клубових лімф.вузлів з порушенням транспорту ізотопа (відсутність скенографічного зображення печінки).

Компьютерна томографія.

Не потребує спеціальної підготовки хворих, дає можливість встановити більш чіткі контури сечового міхура. Виконується також при поєднанні з осадовою цистографією. При використанні такого методу вдається більш точніше вказати глибину і протяжність ураження.

Основним симптомом пухлинного ураження сечового міхура є визначення дефекта наповнення в просвіті сечового міхура у вигляді симптому екзофітного інтравезикального тканинного утворення. При цьому визначається один дефект наповнення з нерівними і нечіткими контурами, однорідної структури з середнім показником щільності 38,3+/-3,4HU і підвищенням його до 18,7+/-2,4HU при контрастному посиленні. Потовщення стінки в області пухлини сечового міхура спостерігається у 51,7% хворих і, як правило, цей симптом збігається з виявленням внутрішньопорожнинного пристінкового утворення. Оцінка змін в стінці сечового міхура може бути утрудненна за рахунок його малого наповнення.

Мінімальний розмір пухлини, що виявляється при КТ, становить 6 – 8мм. Навіть при значних розмірах пухлини значних змін структури її тканини не спостерігається, коли поверхня її має тенденцію до інкрустації сечовими солями, що підкреслює внутрішньоміхуровий контур пухлини.

рис. 32 рис. 33

рис. 34

Рис. 32 : екзофітне інтравезикальне утворення 1,5*1,1см з нерівними і чіткими контурами, однорідної структури, потовщення стінки сечового міхура на 0,5см. Неоднорідність паравезикальної клітковини, зміщення сечового міхура вправо. Рак з інвазією в підслизову основу стінки СМ

Рис. 33: пристінкові внутрішньопорожнинні утворенняв області передньої зліва і задньої зправа стінок сечового міхура з нечіткими і нерівними контурами, потовщення стінки, паравезикальна клітковина неоднорідна.

Рис. 34: новоутворення в області задньої і нижньої стінок сечового міхура з нечіткими і нерівними контурами. Вираженість неоднорідної структури за рахуноквідкладання солей на поверхні пухлини (зліва) і в самій тканині (зправа). Стінка сечового міхура потовщена, підтягнута до передньої черевної стінки. Паравезикальна клітковина неоднорідна. Потовщення поодинокого лімфатичного вузла.