«Вікна-спорт» перхун – людина

Не десятки, не сотні і навіть не тисячі. Мільйони людей знали Сергія Перхуна. Воротаря, голкіпера, оборонця останнього футбольного кордону. Вони - футбольні уболівальники шанували свого кумира, а для декого непоступливого захисника рамки суперників. Проте є люди, котрі знали Сергія не заочно, а особисто, зблизька. Вони дивилися на нього очима не лише поціновувачів футболу, а очима справді небайдужих саме до його долі людей. Це, насамперед, його рідні, близькі, друзі та колеги.

СНХ Володимир Перхун, батько Сергія

Сергієві пощастило із своїми родинами. Як тоді, коли жив із батьками та сестрою так і у власній - з дружиною та донькою. Але пощастило, це надто просто. Усе в житті доводиться здобувати. І шанс на щастя у родинному колі Сергій виборов своїм надзвичайно чуйним ставленням до тих хто його оточував.

СНХ Микола Бедарев, друг Сергія

Отже, навіть ті хто знав Сергія чи не змалку не могли б навіть за великого бажання згадати Сергія жодним злим словом. І зовсім не тому, що не годиться говорити недобре про тих, кого вже немає з нами.

СНХ Анатолій Бурганов, перший тренер Сергія

СНХ Віталій Мусиєнко, тренер Сергія в команді “Дніпро-75”

Після таких слів укотре постає споконвічне питання: чому ж доля так немилосердна саме до найкращих? Адже Сергій був безпосереднім та природнім у ставленні до всіх та всього, сприймаючи життя без напруженого бажання щось змінити під себе. Не пристосовуючись, а гідно абстрагуючись у будь-якому колективі.

СНХ Микола Бедарєв, друг Сергія

І зовсім не лише до своїх так би мовити наближених Сергій ставився з тремтливою увагою. Прості фани свідомо не ототожнювали його з пихатим напівбожеством. Сергія можна було сприймати як душевного друга а бо й старшого брата.

СНХ фан "Дніпра"

Таким його згадали ті, кому справді пощастило дружити або ж просто бути знайомим із Сергієм Перхуном. Хочеться, щоб і уболівальники тепер запам'ятали його не лише як професійного голкіпера, а що найголовніше просто Людину. Людину – як годиться з великої літери.

«Вікна-спорт» бубка

ПІДВОДКА 1:

І найголовніше не те, що Сергієві Бубці поставили за життя пам'ятника за спортивні досягнення. Бубці можна поставити і ще одного, а ба – “мо” й не одного за те, що він робить по завершенні своєї спортовської кар'єри. Не акцентуючи уваги на роботі Назаровича у МОКу, вартий тривалої розповіді його, так саме ЙОГО турнір – “Зірки жердини”. Котрий цілком можна й перейменувати на лицарів жердини – сам Бубка часом порівняє жердинярів із середньовічними звитяжцями. Така ж вишуканість, шляхетність і вихованість – аристократичність у всіх діях.

Значно осиротілий від офіційно торік, ба навіть від позаторік, відколи Сергій завершив свого кар'єрного шляха і сам одяг спортивний костюм лише для того, аби сховати в покрівець свого вірного супутника, натхненника та, певне, просто засобу до життя,

Снх бубка “спорт - ето жизнь”

Справжнього, насиченого, жвавого, рухливого, одно слово – спортивного – себто для тОго, аби урочисто заховати свою жердину.

Одначе, навіть за не цілковитої, часткової втрати свого найголовнішого героя – турнір знову розквітає у Донецьку щороку, рушачи всі канони зимового жанру – останнього місяця зими – пришвидшуючи прихід справжньої життєдайної весни.

Тринадцяті міжнародні легкоатлетичні змагання “Зірки жердини” виявили світові ім'я нового чемпіона. Та ще й у якій боротьбі. Такого результату – такої висоти Донецьк не бачив уже 9 років, відколи сам же Бубка не встановив 93-го рекордних – 6.15! Яка боротьба, яке напруження – і водночас яка тепла атмосфера. Яке прийняття влаштували чи не всім найкращим жердинарям на цю годину в цілому світі. Розпочинали всі, проте не всі, хтось і пропускав ці висоти, як дитячі, однак розпочинали із п'ятьох метрів та ще й тридцяти сантиметрів. Ви лише збагніть, що то за верховиння – у навороченому будинкові із триметровими стелями – це майже два поверхи – для атлетів же це все дитячі забавки. Із шістнадцяти стрибунів, що поприїздили з Італії, Штатів, Польщі, Великої Британії, Франції, Росії, і звісно ж місцевих – українців, першу висоту на собі випробували дев'ять душ. Усі вдало, тільки француз Жан Гальфьон та росіянин ЄвГєній СміряГін – із другої спроби, а їх було по три на кожну з висот.

ПІДВОДКА 2

Серйозніша боротьба, з якої вже почали вибувати спортовці, розпочалася на п'яти п'ятдесяти, коли італієць Джузеппе Джибиліско завалив усі три спроби. Він поклав початок вибуванню найслабкіших. На 5.60 вже двійко сходить з маратонської дистанції. Це улюбленець донецької публіки торішнього турніру – француз Аллен Анжи. Та його ж краянин Метью Буасро. До речі були й такі, що лише з цієї висоти розпочали боротьбу у турнірі – це впевнені в собі – американець Джефф Гартвиг і француз Роман Меснил, до речі ще й не аби який сновбордист. Вони обидва взяли це верховиння з другою спроби, а далі вже пішла більш витончена – тактична боротьба. І Гартвиг і Меснил керувалися однаковими стратегічними схемами – обидва пропускають ще й 5.70 і виходять на доріжку для здолання 5.80, проте про якщо Гартвиг, фаворит баталій за словами самого Бубки, долає цю височінь із першого намагання, своєчасно притримавши планку рукою, то Роман безрезультатно протринькав усі три спроби. Тим часом інший його співвітчизник - Жан Гальфьон - олміпійський чемпіон в Атланті, знехтувавши височінню у 5.60 - 5.70 - завалив абсолютно. Наш Руслан Єременко, взявши з першого ж разу 5 з половиною, пропускав інші висоти, очікуючи більш серйозної.

І пішов на 5.70, однак з першого разу вони не скорилися Русланові,

СНХ Єременко

На жаль і інші дві спроби не стали вдалими для Руслана.

СНХ Бубка

А от ішому українцеві – Денисові Юрченко вдалося з останньої спроби підкорити цю висотну перепону. Однак він далі не пішов – через травму припинив боротьбу.

СНХ Бубка

Надто запам'ятався шлях двох росіян - ЄвГєнія СміріГіна - він до спотикання на 5.70 брав усі висоти стабільно з другої спроби і звісно ж семиразового підкорювача шестиметрівки - знаного Радіона Гатаулліна. Радіон феєрично з першої спроби взяв 5.70

СНХ Радіона

5.80 не підвладні стали Гатуллінові. Однак не в цьому справа. Радіон саме на цьому турнірі зробив те, що чи не найважче зробити кожному спортовцеві за його життя, однак про це наприкінці.

Серед маленьких спортовських трагедій "Зірок жердини"- надто запам'яталися спроби пройти 5.80 поляка Адама Коляси, котрого до речі тренує наш український тренер Каліниченко.

А це стрибок, що приніс третє місце наймолодшому учасникові турніру - росіянинові Павлу Герасимову. Він з другої спроби здолав 5.80, а потім ризикнувши пішов відразу на нездоланні для нього 5.90. Отже, з усіх легкоатлетів до непростих п'яти 85 дісталися лише трійко жердинярів зі Штатів. Це олімпійський чемпіон Нік Гайзонг, що пропустив 5.80, Тімоті Мек та лідер сезону у світі - Джефф Гартвіг. Останній на думку декого поступив доволі зухвало - він вирішив пропустити цю висоту і стрибати відразу ж на 5.90. Тімоті ж Ніком по черзі штурмували планку. Мекові вдалося це лише на третій спробі - і він почав готуватися до 5.90, а Гайзонг красиво боровшись проґавив усі три спроби.

СНХ Гайзонг

"Усе чудово. Я сьогодні виступив достойно. Я знаю, що торік переможною стала висота у 5.80, я ж стрибнув на 5.70. Грандіозно. Міг, міг би здолати й 5.80, однак ви бачили - пропустив, а на цій не вистачило лише мінімуму. Однак усе - просто супер."

Далі стрибали на 5.90 лише двоє людей - Гайзонг і Мек. Тімоті самовіддано боровся, однак не далася йому ця висота.

СНХ Мек

"Неперевершено. Яка атмосфера. Який турнір. Я жодним чином не засмутився. Для мене це непоганий результат. Я не вдарив обличчям у багнюку. Для мене вельми почесне друге місце, адже це на турнірі Сергія Бубки. "

А Джефф Гартвиг взяв 5.90. Хоча й з другої спроби... Не надто довго перепочуваючи він націлився на шість метрів – і – фантастика – з першого з разу – планка залишається під ним. Гартвиг цим своїм стрибком встановив рекорд Сполучених Штатів.

Хартвиг не був би переможцем аби з азартом не спробував реалізувати ще один свій шанс - він замахнувся на 6.05.

СНХ Хартвиг

"Не біда, що мені не підкорилися ще 5 сантиметрів. Я ж встановив національний рекорд - шість метрів. Мені здалося, що був залишок близько десяти сантиметрів. Однак, шість метрів - це грандіозно. Я просто в захваті. Гм, доволі хороший зачин - еге ж?"

Так, шість метрів Гардвіга стали вдалим завершенням жердинярських баталій. А вже потім сталося те, про що здогадувалися протягом цілого вечора. Радіон Гатауллін – саме на турнірі «Зірки жердини» офіційно, як і Сергій бубка, повідомив про завершення своєї спортивної кар'єри. З6-річний російський жердинник пішов зі спорту. Однак, очевидно, як і Бубка не цілковито і не назавжди.

СНХ Бубки

Однак на цьому не все, щорічний серіал з назвою «Зірки жердини» щасливо минув забобонне число тринадцять, і в наступному році на нас очікує ба й може ще більш захоплююча чотирнадцята серія.

Додаток 2