3.2. Основні процеси росту і розвитку.

В багатоклітинних організмів цей цикл складний і проходить низку фаз, у процесі яких відбувається формування живої системи на всі рівнях, що завжди інтегруються в цілісний організм.

Індивідуальний розвиток особини з моменту зародження до природної смерті називається онтогенезом. У багатоклітинних рослин, які розмножуються вегетативно, онтогенез починається з поділу соматичної клітини материнського організму (зокрема й клітин спеціалізованих органів — бульб, ко­ренів, пагонів) і завершується смертю організму після дозрівання насіння або утворення органів вегетативного розмноження.

Онтогенез у різних рослин відбувається по-різному. В одних він укладається в порівняно короткий період: за цим критерієм виділе­но рослини одно-, дво- й багаторічні. Деякі з багаторічних, такі як бамбук, агава, окремі види пальм, зацвітають і плодоносять лише раз, після чого вмирають.Рослини з одноразовим плодоносінням називають монокарпічними.

Чимало рослин упродовж свого тривалого життя плодоносять багато разів. їх називають полікарпічними. Старіють вони повільно, але все одно їх онтогенез починається з формування зародка й за­вершується смертю. Це — дерева, кущі, багаторічні трави.

Як показали досліди на багатьох рослинах, у період спокою відбувається дозрівання зарод­ка. відтак розвиток рослини — явище безперервне. Багато насінин не проростає, навіть коли для того є сприятливі умови, доки не мине період спокою. Скільки він триває? Термін визначений генетично, умови довкілля можуть дещо прискорити або сповільнити його, “середньому — від трьох до 15—100 років. Відомий випадок, коли насіння індійського лотоса пролежало на дні озера тисячу років і... проросло.

У насінні майбутня рослина переживає несприятливі умови, які настають зі зміною пір року.

Насінина в стані спокою — найрухливіший орган рослини, й природа дала їй багато шансів здійснити просторову експансію.

Але основним транспортним засобом для насіння є вітер, й то­му воно забезпечене найрізноманітнішими «літальними пристроя­ми: «парашутиком», як у кульбаби або зніту. У ковили, наприклад, насіння, крім парашутного пристрою, має ще й перо, кінчик якого, потрапивши на вологу зем­лю, починає розкручуватися, вгвинчуючи насінину в землю.

Насіння рослин може розноситися водою — тоді в нього є «пла­вальні міхури», а також тваринами — тоді воно забезпечене систе­мою «чіплячок».

Є два типи росту — обмежений і необмежений.

Обмежений ріст притаманний однорічним рослинам: вони розвиваються із зер­няти чи бульби, ростуть до певної межі, а потім загальна маса рос­лини зменшується, вона гине, але в ній встигають дозріти насіння чи бульби, які передадуть спадкову інформацію наступним поко­лінням рослини цього типу. А дерева, шо живуть кілька десятиліть і навіть століть, можуть рости практично необмежено. Цю власти­вість мають також деякі водорості. Листки переважної більшості рослин і плоди в рості обмежені.

Ріст рослини та її органів визначений спадковою інформацією, точніше її взаємодією з довкіллям. Наслідки цього інтегративного процесу переходять у внутрішні фактори. Так, дуб серед обширу до­лини тягнеться вгору необмежено, а дуб, шо тяжко пробивається до світла з-під уже сформованого лісового покриву, реалізувати свої генетичні можливості не зможе — він і постаріє, залишившися низькорослим.