2. Розділ іі. Технічна частина

1. Техніка виконання роботи.

2. Особливості застосування техніки в сучасному дизайні.

2. Розділ ііі. Технологічна частина

1. Технологія, послідовність виконання роботи.

2. Технологія сучасної обробки матеріалів, що застосовуються в роботі.

5.6. РОЗДІЛ IV. Економічна частина

1. Специфікація матеріалів, які використані для виконання роботи.

2. Визначення та обгрунтування загальної вартості виконаної роботи.

7. Висновки узагальнюють проектне рішення та роботу в матеріалі на об'єкті, є підсумком кваліфікаційної випускної роботи (проекту), професійним осмисленням виконаного завдання, в якому у стислому вигляді необхідно зробити аналіз та оцінку автором роботи. Аналізуються фактори, що сприяли виконанню роботи і які виникали проблеми в процесі її виконання.

8. Додатки є важливим допоміжним матеріалом, необхідним для повного розкриття дипломної роботи (проекту).

9. Список використаних ДЖЕРЕЛ формується з першоджерел, які були використані автором роботи, фахових книг, журнальних статей, нормативних чи цінових документів, сайтів тощо. Посилання на джерела, цитати є підтвердженням наукової вартості роботи.

10. Висновки керівника.

11. Рецензія.

2.6. Вимоги до оформлення дипломної роботи (проекту)

Робота має показати вміння випускника логічно та аргументовано викласти матеріал, її оформлення має відповідати вимогам до робіт, які подаються до друку, в тому числі і до ілюстративного матеріалу.

Орієнтовний обсяг роботи – до 40 друкованих сторінок без додатків, але у ряді випадків він може бути збільшений (залежно від актуальності матеріалу, практичної значущості, а також спеціальності). У роботі необхідно дотримуватись єдиної фахової термінології та позначень.

Текст пояснювальної записки та підписи під креслення­ми, фотографіями та малюнками повинні бути видрукувані виключно українсь­кою мовою. Робота виконується на комп'ютері і видруковується на стандартних аркушах білого паперу формату А4 через інтервал 1,5 та 14 кеглем Times New Roman. Поля таких розмірів: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє, праве - 20 мм. Шрифт друку має бути чітким, рядок - чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту має бути однаковою.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими жирними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими жирними літерами (крім першої великої) симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. Вкінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 1 інтервал.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому нижньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу має стояти крапка, а потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу, наприклад:

РОЗДІЛ І

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ДЖЕРЕЛ

ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ ШРИФТІВ

1. Наукові визначення та термінологічний апарат, що застосовується в процесі аналізу графіки літер

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти та ін.) і таблиці необхідно подавати у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації, наприклад: Рис.1.1 – Рекламний щит UMC, 2007 р.

При написанні роботи автор має давати посилання на джерела або матеріали, які використовує в своїй роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у працях [1-7]» або «у працях [1; 7]». Перелічення кількох джерел здійснюється через крапку з комою.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації у розділі, наприклад, «на рис.1.2 можна побачити…»

Список використаних джерел необхідно давати згідно з вимогами Державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

Стандарти щодо бібліографічного опису документів поширюються на текстові документи: книги, серійні видання, нормативно-технічні документи, наукові роботи, звіти та статті, дисертації, дипломні роботи, реферати тощо (розроблені Міністерством культури СРСР та введені у дію Постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 1984 р.: ГОСТ 7.1–84). Структура і правила оформлення текстових документів у сфері науки і техніки затверджено Державним стандартом України: ДСТУ 3008–95.

Стандарти встановлюють загальні вимоги до бібліографічного опису документа та правила його складання: набір елементів бібліографічного опису, їхню послідовність, спосіб представлення кожного елементу, застосування умовних розподільних знаків.

Бібліографічний опис складають мовою тексту документу (українською, російською, англійською тощо). Перелік використаних джерел складається за алфавітним порядком.