Нова столиця[ред. • ред. Код]

Фараон приходить до висновку, що Атону потрібний не окремий храм, а ціле місто, покидає Фіви і починає будувати нову столицю, що одержала назву Ахетатон — «горизонт Атона». Згідно з оголошеною народу легендою, місце нової столиці за 300 км на північ від старої було нібито вказано самим Атоном, під час плавання Ехнатона вгору Нілом. Нова столиця за задумом царя повинна була повністю затьмарити Фіви і Мемфіс як релігійний, культурний і політичний центр країни. Розвалини Ахетатона були знайдені поблизу сучасного єгипетського містечка Ель-Амарна. Крім культових і адміністративних споруд Ехнатона, в цьому місці в 1887 місцевою селянкою був знайдений також клинописний дипломатичний архів, що відображає листування Аменхотепа III і Ехнатона з правителями країн Близького Сходу, — знамениті «Амарнські письма». За назвою археологічної місцевості, де колись знаходилася столиця Ехнатона, епоха правління самого царя і його найближчого наступника — Сменхкара — у науці одержала назву «амарнського періоду».

Улюбленою темою зображень на рельєфах і стелях у храмах і гробницях Ахетатона став повсякденний побут царя і його сім'ї — дружини, знаменитої Нефертіті (Нефернефруатон), і дочок. Уперше в єгипетському мистецтві з'являються світські образи царя і цариці, зображених в світській і невимушеній обстановці. Амарнському мистецтву властива надмірна реалістичність, часом перехідна в натуралізм. Найяскравішим прикладом мистецтва амарнського періоду вважаються скульптурні зображення цариці Нефертіті, зроблені Тутмосом Молодшим, черепок з ім'ям якого був знайдений в купі будівельного сміття в його майстерні в Ахетатоні.

На жаль амарнський період тривав недовго (близько 20 років), як і правління самого Ехнатона. Ехнатон був настільки зосереджений на справах своєї сім'ї і зміцненні нового культу, що не надавав належної уваги ні внутрішній, ні зовнішній політиці. Під час його правління не було проведено жодного походу, від Єгипту відпали Сирія і Ханаан. Єгипет втратив не тільки політичний престиж, одержаний фараонами-завойовниками XVIII династії, але і економічну могутність, оскільки в результаті реформ від управління були відчужені адміністратори-жерці, що зберігали вірність старому культу.

Причини релігійної реформи[ред. • ред. Код]

Причини релігійної реформи Ехнатона, яку іноді називають атоністичною революцією, не ясні. Існують чотири точки зору на її витоки.

Згідно з першою з них реформа Ехнатона стала результатом боротьби військової і жрецької знаті. Жрецтво традиційно було привілейованим класом у Давньому Єгипті, а успішні військові походи фараонів XVIII династії тільки посилили його економічну могутність і політичний вплив. Проте паралельно намітилася тенденція формування нової знаті, переважно вихідців з середніх і бідних верств населення. Причинами їх просування за суспільною ієрархією були старанна служба в регулярній армії і особиста відданість фараону. Суперечності привели до прихованого протистояння жрецтва і демократичнішої за своїм характером військової знаті. Зрештою, реформа була необхідна фараону, що спирався на новий привілейований клас, для обмеження всевладдя жерців Амона-Ра.

Інші дослідники висловлюють припущення, що реформа була необхідна для створення спільної релігії для більш тісного згуртування обширної Єгипетської держави.

Дві інші теорії зводяться до пояснення підстав для атоністичного перевороту психологічними чинниками, що спостерігаються в особі фараона. Зміни в релігії і політиці були викликані особистими переконаннями царя, який був послідовним апологетом нової релігії. В окремих джерелах також робиться наголос на жіночу зовнішність Ехнатона на зображеннях, створених творцем Тутмосом Молодшим, це дозволяє припустити, що він страждав синдромом Фрелиха, отже, його реформи могли бути викликані особливостями його хворобливого характеру.