2. Сутність та види креаціонізму.

Відповідно до релігійних поглядів, людина була створена вищою надприродною істотою - Богом або декількома богами. Така точка зору називається креаціонізм (від лат. creatіo - створення, створення). Шляхи створення людини в різних віруваннях розрізняються. Слово ж "креаціонізм" застосовується зазвичай у зв'язку з християнством, а ще точніше, католицизмом.

Креаціонізм можна розділити на ортодоксальній (або антиеволюційний) і еволюційний. Теологи-антиеволюціоністи вважають єдино вірної точку зору, викладену у Священному Писанні (Біблії). Відповідно якої, людина, як і інші живі організми, була створена Богом у результаті одномоментного творчого акту і надалі не змінювалася. Прихильники цієї версії або ігнорують докази тривалої біологічної еволюції, або вважають їх результатами інших, більш ранніх і, можливо, невдалих створінь. Деякі теологи визнають існування людей в минулому , відмінних від тих, що живуть зараз, але заперечують яку-небудь наступність їх із сучасним населенням Земної кулі.

Теологи-еволюціоністи визнають можливість біологічної еволюції. Відповідно їх поглядів, види тварин можуть перетворюватися один в інший, однак спрямовуючою силою при цьому є Божественна воля: людина могла виникнути від більш низько організованих істот, однак її дух залишався незмінним з моменту первісного створення, а самі зміни відбувалися під контролем і за бажанням Творця.

Як ні дивно, західний католицизм офіційно стоїть на позиціях еволюційного креаціонізму. Енцикліка папи Пія XІІ (1950 р.) допускає, що Бог міг створити не готову людину, а мавпоподібну істоту, утім, вклавши в неї безсмертну душу.

Сучасні креаціоністи проводять численні дослідження з метою довести відсутність наступності древніх людей із сучасними або ж - існування сучасних людей у далекій давнині. Для цього вони використовують ті ж матеріали, що й офіційна наука, однак дивляться на них під іншим кутом зору. Як показує практика, більшість доказів із приводу походження людини спирається на палеоантропологічні знахідки з неясним датуванням або умовами перебування. Досить часто креаціоністи оперують некоректними з погляду науки методами. Їхня критика спрямована на ті галузі науки, що ще недостатньо повно освітлені або незнайомі самим креаціонистам.

Варто вказати, що число креаціоністських течій, - і філософських, і наукових, - досить велике.

3. Теорія глобального еволюціонізму.

З античних часів зародилася думка, що весь світ являє собою єдину систему, що розвивається за одними і тими самими законами. Такий світогляд зветься глобальним еволюціонізмом.

Людина є частиною світу і займає в ньому цілком визначене місце. Відповідно до різних варіантів глобального еволюціонізму, місце це більш-менш скромне або ж, навпаки, центральне і провідне.

Представниками глобального еволюціонізму є К.М. Бер, П. Тейяр де Шарден, В.І. Вернадський, М.М. Моісєєв.

У 1834 р. К.М. Бер сформулював "загальний закон природи", в якому говорить, що матерія розвивається від нижчих форм до вищих. У відношенні до людини це означало, що вона виникла від нижчих тварин і в процесі тривалого еволюційного процесу досягла сучасного рівня розвитку.

Ідея безперервного ускладнення Всесвіту одержала значний розвиток у працях П. Тейяра де Шардена і В.І. Вернадського. Але їхні точки зору на рушійні сили цього процесу різні так: у П. Тейяра де Шардена це потойбічний мислячий центр, у В.І. Вернадського - сили природи. Відповідно до авторів, вінцем еволюції матерії - космогенеза - є антропогенез. На визначеному етапі антропогенезу виникає ноосфера - мисляча оболонка планети з відділенням мислячого духу від своєї матеріальної основи.

Відповідно до концепції великого вітчизняного філософа М.М. Моісєєва, Всесвіт являє собою суперсистему, що включає в себе безліч підсистем. Людина в ході еволюції досягла рівня, коли припинилося удосконалювання морфології індивідів, але почався добір соціальних груп - популяцій, племен і народів. Удосконалення Всесвіту в цілому і людського суспільства зокрема є процесом мимовільним. Як і К.М. Бер, М.М. Моісєєв вважає процес еволюції світу спрямованим, що йде від простого до складного. Рушійною силою є відбір систем на стійкість до впливів зовнішнього середовища.

Відносно безпосередньо процесу еволюції людини прихильники глобального еволюціонізму схиляються до наукової точки зору. І П. Тейяр де Шарден, і М.М. Моісєєв, крім спрямованості еволюційного процесу, визнають велике значення для процесу походження людини природного добору і конкуренції.