2.1. Проблема ціннісно-мотиваційної готовності до професії психолога

В юності відбувається принципово важлива зміна в поглядах на майбутнє, тепер предметом обмірковувань стає не тільки кінцевий результат, але й способи та шляхи його досягнення. Особливої складності набула задача професійного орієнтування в сучасних соціокультурних умовах, коли старші (батьки і вчителі) часто самі невпевнені в правильності своїх порад.

Соціальна ситуація розвитку полягає в тому, що суспільство ставить перед юнацтвом задачу професійного самовизначення в плані реального вибору. Професійне самовизначення стає психологічним центром соціальної ситуації розвитку.

Професійне самовизначення як центр соціальної ситуації розвитку формує своєрідну внутрішню позицію старшокласника, яка пов'язана зі зміною ставлення до майбутнього. Зверненість у майбутнє, побудова життєвих планів і перспектив - афективний центр життя юнацтва.

Ціннісно-мотиваційна готовність, за означенням О.Л. Музики, пов’язана не з розвитком педагогічних здібностей (яких ще бути не може за означенням, оскільки абітурієнти, як правило, ще не бути включені у педагогічну діяльність), а з розвитком загальних здібностей, які можуть увійти згодом до структури педагогічних здібностей (комунікативних, організаторських тощо).

Моральні цінності – це закріплені життєвим досвідом особистості інтеріорізовані етичні норми.

Діяльнісні цінності – це індивідуально вироблені і закріплені життєвим досвідом людини особистісно значимі способи її поведінки та діяльності, які забезпечують її визнання з боку референтних осіб. Ціннісні індикатори, які спрямовані на виявлення діяльнісних цінностей, також пов’язані зі структурою педагогічної діяльності.

Загалом, ціннісно-мотиваційну готовність характеризує наявність і моральнісних, і діяльнісних цінностей, системна участь у регуляції активності яких дозволяє нам робити висновок про існування особливого регулятивного утворення – суб’єктивних цінностей – утворення індивідуальної свідомості, в якому закріплено ефективні індивідуально значимі діяльнісні стратегії досягнення визнання. Наявність суб’єктивних цінностей як певного збалансованого поєднання діяльнісних і моральних ціннісних конструктів робить поведінку людини ціннісно спрямованою і прогнозованою. Певний перекос як у сторону моральнісних, так і в сторону діяльнісних цінностей веде до розриву між цінностями, що декларуються, і реальною поведінкою. Цей показник може бути використаний психологом для поглибленої інтерпретації результатів тестування.

Отже, ціннісно-мотиваційна готовність абітурієнта до вибору педагогічної професії визначається наявністю досвіду діяльностей і соціальних стосунків та формування на цій основі ізоморфних із структурою педагогічної діяльності диспозицій, які дозволяють робити абітурієнту свідомий, реалістичний і зважений вибір педагогічної професії [22].

2.2. Особливості взаємозв’язку самооцінки та розвитку професійно значимих здібностей

Самооцінка змінюється разом із змінами в поглядах особистості на себе та навколишній світ. Будучи стержнем самовизначення особистості на всіх етапах її становлення, самооцінка включає в структуру мотивації навчально-професійної діяльності майбутнього спеціаліста, визначає направленість саморегуляції та вибір форм і засобів самореалізації. З цього випливає, що між самооцінкою, соціальною поведінкою, а також успішністю в навчально-професійній діяльності студента можна виявити пряму залежність. Взаємозв’язок самооцінки та успішності професійної діяльності знайшла відображення в роботах Л.М. Корнєєвої, С.Л. Рубінштейна, Н.В. Самоукіної. Дослідження, проведені вітчизняними і зарубіжними вченими, виявили залежність успішність професійної діяльності від рівня самооцінки особистості. Всі автори визнають негативний вплив заниженої / завищеної самооцінки на соціальну поведінку людини і її діяльність. На думку дослідників, основними факторами, що визначають адекватність професійної самооцінки, є ставлення людини до праці, успіх в роботі, впевненість в своїх силах, рівень самоповаги.

Л.М. Корнєєва, досліджуючи роль і функції самооцінки в регуляції професійної діяльності, приходить до висновку, що вплив на останню створює «параметр висоти самооцінки». Самооцінка професіонала визначає міру розбіжностей між його рівнем домагань та реальним рівнем діяльності, точність постановки цілей, адекватну емоційну реакцію на різні результати діяльності. Завищена самооцінка сприяє постановці цілей, які не відповідають можливостям професіонала: він орієнтований на успіх, нехтує необхідною інформацією, не прикладає значних зусиль для досягнення цілі. Занижена самооцінка приводить до пасивності, страху відповідальності, схильністю ставити легкі цілі, очікуванням успіху. Неадекватна самооцінка не дозволяє професіоналу повністю реалізувати свої можливості в професійній діяльності.

Таким чином, професійно-особистісна самооцінка майбутнього спеціаліста, розглядається як результат співставлення реального та ідеального «Я-професіонал», що формується в процесі самовизначення в контексті навчально-професійної діяльності, в порівнянні з іншими студентами. Рівень професійно-особистісної самооцінки впливає на характер цілей та широту професійних планів суб’єкта.

Необхідно підкреслити, що активність і самостійність студентів в процесі їх професійної підготовки залежить від того, в якій мірі вони володіють самоаналізом, самомотивацією, саморегуляцією, самоконтролем і самооцінкою. На сьогодні, становлення професійної самооцінки студентів залежить від ряду різних факторів, один із найважливіших – зміни, що відбуваються в системі освіти. Спостереження показують, що середовище, в якому навчається студент, має великий вплив на самооцінку його професійно-значимих здібностей.

Отже, можна зробити висновок, що самооцінка та розвиток професійно значимих здібностей знаходяться в прямій залежності, оскільки те, на скільки точно людина визначає свої можливості, зумовлює подальший особистісний та професійний розвиток. Розуміння того, які вміння потрібно розвинути, а які вже достатньою мірою присутні, визначає спрямованість особистості.