15. Еволюція загального права сша

Передумови:

• принцип правового континента

• прецедентне право зберегло свою дію вже в правових системах штатів.

• юридична каста, що складалася з професіоналів високого класу,

• англійське право отримало офіційне визнання в кожному зі штатів.

Рецепція англійського права здійснювалася за допомогою відповідних положень конституцій штатів чи інших законодавчих актів,

положення про те, що право кожної колонії (штату) включає в себе лише ту частину англійського права, яка датується раніше ніж 1607 або, принаймні, 1776 р. У конституціях деяких штатів англійське право як таке прямо не згадувалося. У них в загальній формі говорилося про збереження юридичної сили права, яке було тут до незалежності.

У першій половині XIX в. зв'язок права США із загальним правом на якийсь час стала слабшати. Посилився вплив передового і привабливого для свого часу французького законодавства, яке все-таки не мало грунту в США, крім як у колишній французькій колонії Луїзіані.

в 20-30-і рр.. в США склалася власна школа американських суддів та юристів, які тяжіли до англійської праву (Д. Кент, Д. Сторі). Їх трактати за американським правом зіграли важливу роль в досягненні однакового розуміння права в різних штатах. Авторитет загального права в США знову виріс і залишався на високому рівні аж до громадянської війни. Цей період в історії прецедентного права американські юристи називають "золотим століттям".

З 1820 р. почалася публікація рішень американських судів. Вплив загального права на правові системи штатів до кінця XIX в. було достатньо глибоким. У XX в. законодавство істотно потіснило позиції загального права. Прецедентне право вводилося і в нових штатах, утворених вже в XIX ст. Наприклад, Закон Канзасу 1868 говорив про дію загального права, оскільки воно "не змінено Конституцією та законами, судовими рішеннями і умовами життя і потребами народу". Рецепція загального права в XIX в. мала місце навіть і в тих штатах, де раніше в силу історичних обставин в тій чи іншій мірі застосовувалося іспанське (Флорида) або мексиканське (Техас) законодавство. Навіть в Луїзіані, що сприйняла наполеонівську кодифікацію, за зразком якої був складений ГК 1825 р., правова система в XIX-XX ст. випробувала помітний вплив традицій загального права. Хоча багато американські правові інститути є похідними від англійських, загальне право в США не виступає лише як проста різновид або копія права Англії. При всіх генетичних зв'язках і структурному схожості англійської та американського права останнє в процесі історичного розвитку набуло своєрідні і навіть унікальні риси. Воно не сприйняло деякі англійські судові рішення, що мали чисто середньовічне походження (в області земельної власності, спадкування і т. д.). Крім того, в американському праві зародилося чимало нових прецедентів (наприклад, у праві корпорацій, договірному праві), які були орієнтовані на саморегулюючі сили в економіці. Прецедентне право США відрізняє як історична зв'язок з англійським правом, так і значна самостійна роль в системі загального права. Багато західних юристів вважають за необхідне розрізняти дві системи загальної (прецедентного) права - англійську й американську. Норми загального права в його буквальному, чисто англійському розумінні застосовуються американськими судами останнім часом в порівняно обмежених сферах (наприклад, при розгляді зобов'язань із заподіяння шкоди і т. д.). Але загальне право в широкому сенсі слова, як "право, створене суддями" (judge-made law), зберігає важливе місце в сучасній правовій системі США. Воно виступає не стільки як сукупність прецедентів, скільки як своєрідний суддівський метод регулювання суспільних відносин, як особливий стиль юридичного мислення, якому притаманна висока ступінь правотворчої активності судів. На відміну від англійського загального права, де діє жорстке правило прецеденту, загальне право в США не є за своєю природою і характером абсолютно застиглої, незмінною системою. Відхід від принципу stare decisis має місце значно частіше. Суди федерації і штатів слідували рішенням, винесеним більш високою інстанцією, але не вважали себе зв'язаними своїми власними рішеннями. Казуальний характер права, що складається "від справи до справи", успадкований американським суспільством ще від колоніальної епохи. Він проявився в США в XIX-XX ст., Як це не здається парадоксальним, значно сильніше, ніж в Англії - "родоначальниці" прецедентного права. У США ще в колоніальний період, тобто значно раніше, ніж в Англії, відбулося злиття загального права з правом "справедливості". Останнє було поглинуто в переважній більшості штатів і в правовій системі федерації судами загальної юрисдикції. Наприклад, американські суди широко використовували у своїй практиці заборонні накази ("інджанкшн") - одну з правових форм, вироблених в системі "справедливості" поряд з іншими процесуальними формами. Таким чином, право справедливості і загальне право склали в США єдину систему казуального прецедентного права (case law). У той же час на відміну від Англії в США загальну право не стало єдиним для всієї країни і має суттєві відмінності по штатах. З формально-логічної точки зору загальне право в США ніколи не було загальним, бо воно застосовувалося в різних штатах диференційовано, по-різному конкретизувалося в судовій практиці. Федеральне законодавство не інкорпорованих загальне право як таке в систему федерального права, і лише деякі з діючих конституцій штатів. Прямо розглядають загальне право як обов'язкове до застосування в судах у разі відсутності законодавства з якого-небудь конкретного питання. Формально в США немає і федерального загального права. Таке не передбачається і в тексті Конституції 1787 р. Але сам розвиток правової системи в США вело до переваги федерального права над правом окремих штатів. Цьому багато в чому сприяли рішення Верховного суду, які передбачали, що суди в штатах повинні вирішувати справи не просто відповідно до Конституції або законами штату, але й у відповідності з "верховним правом країни" (ст. VI), тобто з федеральним правом. Судова практика з цього питання довго залишалася суперечливою. Принципове значення для формування федерального загального права мало рішення Верховного суду 1938 р. по справі Erie Railroad v. Tompkins. Це рішення містить основу для врегулювання відносин між загальним правом штатів і федеральним правом. У ньому Верховний суд вказав, що федеральні суди не можуть створювати "незалежний звід національних доктрин у сфері загального торговельного права", а повинні в разі колізії законів застосовувати загальне право штатів. У 1972 році Верховний суд в одному зі своїх рішень висловився про бажаність формування в практиці нижчих федеральних судів свого роду остова федерального загального права, ухилившись лише від висловлення з питання про юридичну силу рішень нижчестоящих федеральних судів для судів штатів. Останні вважають, що вони повинні слідувати тільки рішенням Верховного суду США, а все інші рішення розглядати лише як "переконливі" (persuasive) або ж як що заслуговували "шанобливого розгляду". Таким чином, федеральне загальне право в XX в. має безумовну силу лише у сфері дії федеральної юрисдикції, причому там, де (наприклад, у справах про адміралтейською юрисдикції) немає відповідного законодавчого акту конгресу і судові спори вирішуються на основі норм, вироблених судовою практикою. Дія в США загального права є одним з факторів, що ускладнюють кодифікацію права. У деяких його сферах (наприклад, деліктна відповідальність) складна система прецедентів прямо перешкоджала проведенню кодифікаційних робіт. Однак у XX в. робляться спроби по систематизації загального права. Результатом такої роботи стало підготовлене Інститутом американського права (недержавною організацією) багатотомне видання "Оновлений виклад права", вперше вийшло у світ в 1952 р. У цьому виданні дається систематизований виклад обробленого американського загального права .. Систематизації піддалися головним чином ті правові інститути, які слабо врегульовані законодавством: цивільні делікти, договори, колізія законів, довірча власність і т. д. Це видання не є офіційним, але користується великим авторитетом у американських суддів , які використовують посилання на нього в судових рішеннях

Другу групу англо-американського типу правової системи очолюють США. Зазнавши значного впливу англійського права, ця країна є цілком самостійною у правовому відношенні. Правова «незалежність» Сполучених Штатів Америки почала складатися ще в XVIII ст., за часів боротьби за незалежність. Тоді загострилася боротьба між прихильниками загального права і послідовниками кодификації, початок якій було покладено в Новому Орлеані створенням кодексів, насамперед Цивільного (1808 p.).

Проте сам по собі процес правової «незалежності» держав, що входять до системи англо-американського права, ще не означає «залишення» ними сформованого типу правової системи.

У 1840 р. у Техасі та у 1850 р. у Каліфорнії, а згодом і в усіх штатах (за винятком Нового Орлеану/Луїзіана/), відбулося пристосування англійського загального права до місцевих умов. Так, у Каліфорнії поширеним є прецедентне право, але закони кодифіковані за аналогією з кодификацією в країнах романо-гер-манського права. Право Луїзіані створювалося під впливом французького права, Каліфорнії — іспанського права, більшість же штатів орієнтувалися на англійську правову систему. В них за основу було взято загальне право, сформоване в Англії до 1776 p., тобто до проголошення незалежності США.

За своєю структурою сучасне право США не відрізняється від права Англії. Воно диференціюється на загальне право і право справедливості, формується судовою практикою у вигляді прецедентів. Процесуальне право превалює над матеріальним. Джерелами права є судовий прецедент, закон, правова доктрина, розроблена окремими суддями і суддівськими корпораціями. Як правило, доктрина утверджує високу роль суду в здійсненні контролю за конституційністю законів, при тлумаченні прецедентів. Як в Англії, так і в США зберігають своє значення суди справедливості, які існують у 10 штатах. У разі відсутності в загальному праві способів для вирішення питання вони керуються правом справедливості (не доходячи до створення прецеденту).