15. Судова система сша. Роль верховного суду сша в американській судовій системі.

Судова система США є дворівневою:

1. включає систему федеральних судів,

2. також судові системи 50 штатів, федераль­ного округу Колумбія і чотирьох залежних територій.

• Суди кожної із систем діють відносно самостійно і незалежно.

• федеральні суди в багатьох випадках висту­пають як суди першої інстанції. до компетенції яких вхо­дить

• розгляд кримінальних справ про злочини, пере­дбачені федеральним законодавством,

• цивільних справ по позовах до федеральних властей і по спорах, що виникають у зв'язку із застосуванням федеральних законів, або між громадянами, які проживають у різних державах, якщо при цьому сума позову перевищує 10 тисяч доларів¹. Федеральні суди, у свою чергу, діляться на дві групи.

1. традиційні федеральні суди (їх називають федеральними судами загального права).

• діють як окружні суди;

• їхні рі­шення можна оскаржити до апеляційних судів, рішення яких, у свою чергу, можуть бути оскаржені до Верховного суду США.

• багато судів має по декілька відділень і налічує до 20 суддів.

• Судді розглядають справи, як правило, одноособово;

• по деяких рідкісних категоріях справ діють колегії з трьох суддів².

Верховний суд США складається з голови і 8 членів суду.

• призначаються президентом і

• затверджуються Сенатом довічно.

• Сенат висуває багато вимог до затвердження саме суддів Верховного суду.

• Ретельно перевіряються не тільки професійна підготовка, але й політичні погляди. Верховний суд працює в сесійному порядку.

• Керує роботою Верховного суду голова на підставі федерального законодавства і правил, прийнятих самим судом. О

• Генеральний соліситор, який призначається президентом при узгодженні з відома Сенату для представлення у федеральних судах інтересів Сполучених Штатів. До компетенції Верховного суду США входить:

• розгляд справ по спорах між двома і більше штатів по позовах, в яких однією зі сторін є посли іноземних держав (по першій інстанції);

• розгляд скарг на вирішення нижчих федеральних судів і судів штатів, якщо вони стосуються «федеральних питань»;

• прохань про скасу­вання ухвали будь-якого суду, що суперечить Конституції США, законам штату або актам Конгресу США, тобто Верховний суд США виконує роль конституційного суду. Федеральні апеляційні суди (діє 13 апеляційних судів)

• роз­глядають апеляції на рішення районних федеральних судів, за ви­нятком тих справ, які підвідомчі Верховному суду США.

• переглядають ухвали судів по податкових справах і рішення незалежних агентств, наділених квазісудовими функціями.

• Судді федеральних апеляційних судів призначаються прези­дентом при узгодженні з відома Сенату довічно.

• їх чисельний склад коливається від 4 до 23 суддів.

• За розпорядженням Вер­ховного суду його голова і судді на час перерви в роботі суду мо­жуть бути тимчасово відряджені до окружних апеляційних судів.

• Діяльністю останніх керують головні судді, які призначаються на 7-річний строк із числа суддів не старше 70 років, які мають найбільший стаж перебування на посаді. В апеляційних судах справи розглядаються, як правило,

• коле­гією з трьох суддів, які засідають у головних містах, за якими вони закріплені.

• виконують роль проміжної інстанції між Верховним судом США та окружними судами. Районні федеральні суди (існують 89 таких судів)

• діють у всіх штатах, члени яких призначаються президентом за порадою і з відома Сенату довічно.

• До складу районних федеральних судів вхо­дять залежно від кількості судових справ від 1 до 27 суддів.

• Діяль­ністю цих судів керують голови (за наявності у складі суду не менше трьох суддів), які

• призначаються на 7-річний строк із числа суддів не старше 70 років, які мають найбільший стаж перебування на посаді. Окружний суд є

• основною ланкою федеральної судової сис­теми.

• Залежно від кордонів між штатами, територію США розді­лено на округи.

• розглядають цивільні і кримінальні справи по першій інстанції,

• розгляд скарг на дії адміністративних органів.

• Один раз на рік його засідання має проходити в районі округу. Друга група федеральних судів — спеціальні федеральні суди,

• установлені на підставі різних законів:

• суди деяких тери­торій і округів; суди, що розглядають справи,

• пов'язані з відпові­дальністю держави (палата претензій);

• суди, що розглядають по­даткові, митні і патентні справи.

• У деяких із цих судів виключна компетенція (наприклад суд по зовнішній торгівлі), але в ряді випадків позивач має вибір¹. Кожен штат має свою власну судову систему. В одних штатах судова сис­тема складається з двох ступенів, в інших (приблизно у третині штатів) — з трьох. Суд, що очолює судову систему в 39 штатах, називається Верховним судом, а в решті штатів має інші найменування (апе­ляційний суд). Різноманітні спеціальні суди можуть існувати як у галузі цивільного, так і в галузі кримінального права. На території ряду штатів діють суди проміжної юрисдикції, створені для розгляду скарг на вироки і рішення судів першої інстанції та інших судових установ. Іноді в штатах створюється окремий кримінальний апеляційний суд. У ряді випадків суди проміжної юрисдикції функціонують на правах апеляційних відді­лень верховного суду штату. До їх складу входять від 10 до 50 суддів. Слухання справ зазвичай проводять колегії з трьох суддів. Основна ланка судової системи штатів — суди загальної юрисдикції, які виступають під різними назвами: у штаті Нью-Йорк — це верховні суди, у штаті Каліфорнія — вищі суди, але найчастіше вони називаються окружними судами.

• розглядають по першій інстанції кримінальні справи по всіх злочинах, передбачених законодавством відповідного штату, окрім малозначних кримінальних злочинів, і

• цивільні справи з будь-якою сумою позову, окрім тих категорій справ, для розгляду яких ство­рено спеціалізовані суди. У кожному штаті діють суди обмеженої юрисдикції, які

• роз­глядають справи про малозначні злочини, що караються штра­фами або короткостроковим позбавленням волі, а

• також цивільні справи з невеликою сумою позову, найчастіше до 1000 доларів.

• носять назви муніципальних, міських, поліцейських судів, іноді судів графств, судів загальних сесій. У багатьох штатах або самостійно, або при окружних судах діють також суди спеціальної юрисдикції, що

• розглядають справи щодо податків, по земельних спорах, у справах про спад­кування, по претензіях до влади штатів, про порушення правил дорожнього руху і ін¹. Інститут адміністративної юстиції в США виконує найваж­ливішу роль у

• реалізації конституційних прав громадян.

• «адміністра­тивна юстиція»- всі органи і посадові особи, які виконують квазісудові функції з розгляду і вирішення спорів, що виникають у зв'язку з діяльністю виконавчої влади.

• повноваження встановлюються, головним чином, ак­тами, що визначають діяльність органів виконавчої влади.

Юрисдикція органів адміністративної юстиції в США зводиться

• до вирішення спорів між громадянами і органами виконавчої влади по фактах ухвалення правил, наказів, а також дії або бездіяль­ності органу виконавчої влади.

15. Правові система країн співдружності націй.

• система англійського загального права.

• Інша правова система: державам належить Мальта, де заснований на статуте право єдина формою існування права. Основу правових систем Зімбабве, Свазіленду,Лесото, Ботсвані, Шрі-Ланки становитьромано-герман-ское право. До країн, які мають загального права, ставляться також Бангладеш, Мальдівська Республіка (основу правової системи у яких утворює мусульманське право).

• у деяких інших воно доповнене законодавчими актами чи кодексами окремими галузях правничий та областях правовим регулюванням.

Правова система австралійських штатів полягає в англійському загальному праві, а окремих штатах здійснено кодифікації норм загального права (у галузі права).

2. групі країн Британської Співдружності, у яких діє загальне право, можна віднести ті, що беруть англійське загальне право як із елементів національної правової системи, але зумовлюють його спеціальними застереженнями у законі. Наприклад, в Тонга англійське право застосовується у тому випадку, коли немає відповідних норм. Правова система Західного Самоа включає до діючих джерел національного права принципи і норми загального правничий та права справедливості Англії тому випадку, якщо де вони суперечать Конституції, акту парламенту і звичайному праву або можна буде застосувати до місцевих умов країни. Джерелами національного права тут є також акти парламенту Об'єднаного Королівства загального застосування, які діяли Англії на 1 січня 1961 р. Конституція Папуа – Нової Гвінеї 1975 р. закріплює систему джерел права. Поруч із Конституцією, органічними законами, актами парламенту й іншими актами, прийнятими виходячи з Конституції, до джерел права належить зване лежаче і підставі (чи загальне) право. Останнє включає звичаї, і навіть принципи і норми загального правничий та права справедливості Англії л тій мірі, якою

вони сумісні з Конституцією країни, з її статутами, звичаями та умовами.Одне з варіантів застосування англійського загального права існує у тих країнах Британського співдружності, де норми загального права стикаються з звичайним правом. Громадянська і кримінальна юрисдикція вКирибати ввозяться відповідності до принципів англійськихстатутов загального застосування, що діяли Англії на 1 січня 1961 р., ні з принципами англійського загального правничий та доктринами справедливості. Місцевий звичай застосовується тубільними судами щодо розлучення і земельних спорів, що виникають з зареєстрованих договорів. У Тувалу поруч із нормами англійського права (статутами, загальним правом, а деяких сферах права з правом справедливості) діють норми звичайного права. Це стосується й питанням землекористування, усиновлення, особистого права.

Наказ про незалежність Малаві 1964 р. визначив, у країні застосовуються статути загального застосування, які діяли Англія на 11 серпня 1902 р., і навіть принципи англійського загального правничий та доктрини права справедливості. Поруч із традиційними судами застосовується звичайне право. Це може вживатись і іншими судами у разі відповідності обставинам справи. Аналогічний стан існує у Сьєрра-Леоне. Правову систему країни становлять загальне право, доктрина права справедливості, статути загального застосування, які діяли Англії на 1 січня 1880 р., і навіть норми права, котрі за звичаєм застосовні до різним громадам, котрі мешкають у країні.

Джерелами права в Уганді з'являються Конституція, акти і декрети уряду, англійські статути, англійське загальне право і доктрина права справедливості, і навіть звичайне право країни.

Дуже своєрідна правова система Науру. У дивовижній країні застосовуються: принципи і норми загального правничий та права справедливості мали силу в Англії на певну дату; деякі статути Австралії,Квинсленда і Папуа; частини актів,статутов і законів Англії, які діялиКвинсленде на певну дату, і навіть звичаї корінного населення.

3. Окрему групу утворюють країни Британської Співдружності, де є змішані правові системи.

2.3Прецедентное право країн Британського співдружності

Англійське загальне право є важливий чинник, яке впливає в розвитку Британської Співдружності. Подібність в правових системах країн Співдружності обумовлює близькість юридичного мислення, правової доктрини, судової практики. У судової практиці країн Британської Співдружності поширене зване порівняльне прецедентне право. Минули, пишуть видавці журналу «Бюлетень права Співдружності», часи, коли юристи могли обмежитися знанням прецедентного права своєї країни й Англії. Англійські судових справ широко цитуються у судах в працях учених-юристів країн Британської Співдружності. Але й англійські суди спираються на прецедентне право країн Співдружності. Ця практика придбала взаємний характер.

Конституція Папуа – Нової Гвінеї спеціально обумовлює зокрема можливість використання судами прецедентів інших країнах, встановлюючи, що немає перешкод звернення до рішень й думок судів і участі трибуналів, що є поза національної судової системи, через їх переконливою сили.

Іноземні прецеденти широко використовують у практиці Верховним судом Індії, а й вищий суд Малайзії надає велике значення рішенням індійського Верховним судом. Суди Канади та Австралії спираються у своїх рішеннях на практику судів Англії.

Взаємна використання прецедентів у судовій практиці країн Британської Співдружності значить, що складається однакове всім загальне право Співдружності. Іноземні прецеденти немає обов'язкової сили біля країни, якщо це спеціально не обмовляється національним законодавством. У 1963 р. Високий суд Австралії спеціально встановив, що прецедент, має керівне значення для англійського кримінального права, ні тлумачитися як обов'язкове для Австралії.

Упродовж років незалежності у багатьох країнах Британської Співдружності склалося значне за обсягом прецедентне право, англійські прецеденти відіграють роль іншомовних слів й немає обов'язкової сили. Вона має силу прецеденту котрий переконує дії (>PersuasiveAuthority).To саме належить до судів інших країн Співдружності: їм надається сила прецеденту котрий переконує дії судах інших країнах.

Не створюючи будь-якої національної правової системи, загальне право в Британську Співдружність розцінюється водночас як «спільний правовий спадщина» (>CommonLegal Heritage). Останнім часом помітне пожвавлення інтересу до правовому спадщини Співдружності. У зв'язку з цим у Співдружності початку видаватися нова серія «Судових звітів Співдружності». У 1985 р. було видано три томи («Звіти за конституційним і адміністративному праву», «Звіти у кримінальній праву», «Звіти торгового праву»).

Підтримці загального правового спадщини сприяє підготовка фахівців із розробці законодавства конкретним питанням. У 1984 р. в Малаві було ухвалено Закон про компаніях, змодельований за образом англійського. Аналогічний закону про компаніях було ухвалено Вануату в 1986 р. Робота проводилася у тому ж фахівцем щодо підготовці законопроектів. Схожі за змістом з англійським закони про компаніях діють у інших країнах Співдружності (Австралія, Гана, Канада, країни Карибського басейну). У цьому напрямі діють численні конференції і зустрічі міністрів юстиції і посадових осіб, що з Управління області юстиції, у країнах Британської Співдружності. Починаючи з 1964 р. у Лондоні щороку проводять курси на навчання юридичних радників уряду країн Співдружності. Чимало їх ми згодом стають міністрами юстиції, головними суддями, прокурорами. Заняття ведуться з таких предметів, як міжнародне публічне право, техніка складання законопроектів, міжнародне торгове і господарське право тощо.

У межах Співдружності здійснюються три програми взаємної правову допомогу (з кримінальних справ, видачі злочинців і передачі засуджених правопорушників). Юридичний відділ Секретаріату розробляє моделі законодавчих актів та інші матеріали з метою правову допомогу країнам – членам Співдружності. Однак це діяльність переслідує і більше широкі мети боротьби з злочинністю. Особливу увагу приділяють розробці законодавчих заходів з усунення торгівлі наркотиками і зловживання ними. Ідеться як країн-членів, а й світового співтовариства на цілому. Вона пов'язана з прагненням Британської Співдружності грати активнішу роль рішенні глобальних проблем сучасності.