Відмінні особливості біржового і позабіржового ринків

Характерні ознаки
Біржовий ринок	Позабіржовий ринок
Продаж цінних паперів, що випус­каються державою, та перепродаж акцій престижних фірм	Розміщення перших випусків цін­них паперів серед невеликих інве­сторів
Офіційне котирування цінних па­перів здійснюють спеціальні орга­ни біржі чи уповноважені держав­ні установи	Ринкове котирування здійснюєть­ся банками і компаніями
Переважно брокерський	Переважно дилерський
Обороти коштів у 5—10 разів мен­ші від оборотів позабіржового ринку	Обороти коштів у 5—10 разів пе­ревищують обороти біржового ринку

У сучасних умовах у позабіржовому обігу перебуває пере­важна частина всіх цінних паперів. Це акції невеликих фірм традиційних галузей, акції великих нових компаній, що пра­цюють в новітніх галузях економіки та мають великі потен­ційні можливості перетворитися в майбутньому у величезні корпорації, цінні папери кредитних інститутів, облігації кор­порацій, державні та муніципальні боргові цінні папери, нові випуски акцій та інше.

Позабіржовий ринок України формується з метою макси­мального розвитку ринку цінних паперів в інтересах як інвес­торів, так і емітентів окремих регіонів; сприяння тим під­приємствам, які бажають залучити фінансові ресурси для розвитку виробництва і вдосконалення технологій; впорядку­вання цивілізованих відносин між суб'єктами ринку; ство­рення торгово-інформаційних систем, які формуються як са­морегулювальні організації і діють як посередники, основна мета яких — підвищити ефективність і прозорість ринку цін­них паперів.

427

4. Біржові фондові індекси

Для якісної оцінки становища ринку цінних паперів і кіль­кісної оцінки його динаміки зручно використовувати індекси, які є індикаторами ринку і відображають макроекономічні процеси. Під час нестабільності в економіці індекси падають, якщо ж спостерігається економічний ріст — індекси ростуть.

Залежно від вибору цінних паперів, інформація про які використовується для обчислення індексу, він може характе­ризувати фондовий ринок в цілому, ринок груп цінних папе­рів (ринок державних цінних паперів, ринок облігацій, ринок акцій і т.д.), ринок цінних паперів галузі (транспорту, теле-комунікацій, нафтогазового комплексу і т.д.). Зіставлення динаміки поведінки цих індексів дає можливість спостерігати за змінами стану будь-якої галузі стосовно економіки в цілому.

Індекси розроблені для різних фінансових інструментів, таких як акції, боргові цінні папери, іноземна валюта та ін., проте індекси на акції (біржові фондові індекси) є найбільш відомими. Біржові фондові індекси є середніми або середньо­зваженими показниками курсів цінних паперів, (як правило, акцій), що дають уяву про стан і динаміку фондового ринку.

Біржовий фондовий індекс — показник, який визначає зведений курс групи лістингових цінних паперів, що котиру­ються на фондовій біржі [5].

Більша половина фондових індексів належить до однієї з двох груп: капіталізовані і цінові індекси.

Капіталізовані індекси — це тип індексів, які вимірюють загальну капіталізацію підприємств, цінні папери яких вико­ристовуються для розрахунку індексу на конкретну дату. (Капіталізація — це добуток ринкової вартості цінних папе­рів і їх чисельності, що перебуває в обігу). До капіталізова­них індексів залежать індекси «Зіапсіагі апсі Рооге», зведений індекс Нью-Йоркської фондової біржі, індекси газети «МОЗ­КОМ №\¥8» ТОЩО.

Цінові індекси вираховуються як середнє арифметичне ва­ртості акцій компанії, що входять у базовий список індексу. До цінових індексів відносять індекс Доу-Джонса («Бо\¥-Іопез»), індекс фондової біржі у м. Токіо (Японський індекс Мккеу-225), Американської фондової біржі — АМЕХ та ін.

428

Біржові індекси є цифровими статистичними показника­ми, що виражають (у відсотках) послідовні зміни певних явищ і уже понад сто років використовують для інтегральної оцінки стану фінансового ринку. Інвесторів цікавить не лише динаміка цін на акції певної компанії, а й загальна тенденція всього ринку. Саме для цього практично всі біржі мають вла­сні системи агрегатних індексів, які відображають рівень і динаміку цін на певний пакет акцій. Як правило, цей пакет складається з акцій компаній, що належать до різних галузей промисловості та фінансової сфери. При цьому акції мають входити до лістингу біржі, тобто внесені до переліку цінних паперів, що котируються на фондовій біржі.

Індекс — це відношення порівнюваної величини до певної величини, яку приймають за базу. Кожен індекс має такі характеристики:

1. Список індексу (набір акцій — представників).

2. Базисне значення індексу — це значення на початок ро­ зрахунку індексу, тобто на початок базисного періоду. Базою індексу є вибірка підприємств — емітентів, ринкові вартості акцій яких використовуються для розрахунку індексу. Під­ приємства, що входять до бази індексу, мають визначати роз­ виток галузі чи економіки в цілому, а також відрізнятись надійністю та стійкістю. Коливання цін на акції цих підпри­ ємств мають тісно взаємодіяти з загальними тенденціями зміни ринкових цін.

3. Статистична база (дані про кількість акцій, показники фінансової звітності підприємств, емітентів тощо).

4. Види ваг до курсових вартостей акцій — це вид зважу­ вання, яке може проводитись за ринковою вартістю акцій або за ринковою капіталізацією корпорацій, що входять до бази індексу.

5. Метод зведення до середнього (метод усереднення) — це метод використання середніх арифметичних та середніх геометричних вибраних значень.

Біржові індекси іноді розраховуються як середньозважена величина, що визначається з урахуванням не тільки відносних змін, а й абсолютної ціни акцій компаній, які створюють кошик індексу. Для того щоб фондовий ринок більш точно відображав об'єктивні процеси на ринку цінних паперів, необхідно прави-

429

льно використовувати методику розрахунку фондових індексів, розглядаючи яку, необхідно відповісти на такі запитання:

• за якими формулами вираховувати фондові індекси;

• яким вимогам має відповідати інформація, що викори­ стовується при розрахунку індексу;

• яким чином здійснюється коректування формул для ро­ зрахунку індексів у виникненні окремих корпоративних подій.

У світовій практиці використовують чотири методологічних прийоми для побудови опосередкованих індексів зміни курсів акцій, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:

1. темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості вибраних корпорацій (індекс Доу-Джонса);

2. темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кіль­ кістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпо­ рацій (індекси «Стандарт енд Пурз=8&Р та «Уілшир-5000»);

3. середньоарифметичного значення темпів приросту (зни­ ження) цін акцій (Торіх — Японія);

4. середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс «Велью Лайн»).

Зміну значень індексів розглядають як показник попиту на ринку. Зростання чи падіння значення індексу на одному ри­нку часто впливає на стан попиту на іншому.

Фондові індекси дуже різноманітні, але всі вони узагаль­нюють ситуацію зі зміною курсової вартості тих чи інших цінних паперів.

Основні риси фондових індексів:

1. номенклатура цінних паперів (може визначатися як ви­ дами цінних паперів, що аналізуються, так і колом емітентів, які відрізняються, наприклад, за родом своєї діяльності або ще за якимись ознаками);

2. спосіб усереднення інформації;

3. курс, що вивчається (купівлі, продажу, середній);

4. база порівняння (якщо порівнюється поточний момент із попереднім, то такий індекс називають ланцюговим, якщо за певним часом — базисним).

Обмеження у використанні індексів:

\—> індекси демонструють лише кількісні зміни, але не ві­дображають якісних аспектів, тобто не розкривають причин, що стоять за зміною цін;

430

і—> індекси не зберігають вартості утриманих сум, (не вра­ховують дивіденду);

і—> потребують періодичного коригування компонентів;

і—> індексами можна маніпулювати;

і—> зміни в ринкових цінах акцій, які фіксуються фондо­вими індексами, приблизно відображають інтенсивність тор­гівлі акціями на ринку.

Роль фондових індексів виражається у функціях, які вони виконують (рис. 11.9).

Ф ункції фондових індексів

д іагностична

індикативна

спекулятивна

Р ис. 11.9. Функції фондових індексів

1) діагностична — здатність системи індексів характери­ зувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складників. Механізм зміни індексу дуже простий — зростання або зниження рентабельності ви­ робництва в галузі миттєво відображається на котирувальній ціні відповідних акцій, що, у свою чергу, позначається на рів­ ні біржового індексу галузі.

Індекси є засобом демонстрацій темпу просування ринку. Вони дають змогу інвесторам і торгівцям бачити тенденції, які складаються на ринку, і простежувати швидкість розвитку цих тенденцій.

Індекси доповнюються спеціальними економічними пара­метрами: нормою позикового відсотка; станом державного бюджету; співвідношенням торговельного і валютного ба­лансів і входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки, тому індекси часто називають індек­сами ділової активності;

2) індикативна — передбачає наявність об'єктивної оцін­ ки цінової ситуації на фондовому ринку, яка допомагає:

— ефективно провести аналіз і спрогнозувати як коротко­строкові, так і довгострокові зміни на ринку цінних паперів;

431

• вибрати інвестиційні стратегії для великих інституцій- них інвесторів — пенсійних фондів, страхових та інвестицій­ них компаній;

• стати орієнтиром при оцінюванні ефективності управ­ ління портфелем цінних паперів — розрахувавши динаміку ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який промі­ жок часу, інвестор може зробити обґрунтовані висновки, на­ скільки вибрана ним стратегія є ефективною (портфельний індекс вищий, нижчий від фондового чи дорівнює йому) та внести корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необ­ хідно;

3) спекулятивна — проявляється у використанні біржо­вих індексів, як базового активу, при укладанні ф'ючерсних контрактів і купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними паперами, уклада­ючи термінові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду.

За територіальною ознакою фондові індекси поділяють на:

• інтернаціональні — характеризують стан світового фінансового ринку або його певні географічні сектори (Євро­ пу, Північну Америку, Далекий Схід тощо);

• національні — відображають активність національного ринку акцій;

• секторні — відображають стан певного внутрішнього ринку, наприклад, ринку акцій, що котируються на певній біржі;

• субсекторні — характеризують активність у певній га­ лузі економіки.

Серед найбільших груп індексів можна назвати національ­ні (загальноринкові) та субсекторні (галузеві) індекси.

Загальноринкові індекси, як правило, охоплюють від 70 до 90 % обсягу капіталізації ринку, за даними якого вони обчис­люються.

Важливе значення мають також індекси «блакитних фі­шок», що являють собою показники змін цін на акції невели­кої кількості найбільших компаній, обсяг торгівлі якими складає левову частку того чи іншого ринку.

Найвідоміші індекси світового фінансового ринку — це:

Індекс Доу-Джонса — історично перший і найбільш ві­домий понадбіржовий індекс, запропонований у 1884 р. Чар-

432

льзом X. Доу і Едуардом Д. Джонсом. Розраховується за ці­нами акцій 12 найбільших американських компаній. З часом на зміну цьому індексу прийшла система індексів Доу-Джонса, яка сьогодні є системою 4-х самостійних індексів:

• промислового (Бо\¥-.Гопе8 Іпсішігіаі Ауега§е — БЛА);

• транспортного (Бо\¥-.Гопе8 Іпсішігіаі Ауега§е — БЛА);

• комунального(Бо\¥-Іопе8 Іпсішігіаі Ауега§е — Б ЛІ А);

• комплексного(Т)о\¥-.Гопе8 Іпсішігіаі Ауега§е — БІУА). Кожний з цих індексів формується на основі цін на акції

компанії — лідерів відповідних галузей економіки. Найбільш відомий із них — промисловий фом-Лпез Іпсіизігіаі Ауега§е — ИЛА) — розраховується як середня арифметична курсів пер­шокласних акцій ЗО найбільш промислових компаній. Реаль­не значення індикатора Доу-Джонса має сенс тільки тоді, коли порівнюється із значенням за попередній період. Коти­рується в пунктах (пункт = ~ 2,27 цента) та друкується щора­нку в діловій пресі і фіксується на Нью-Йоркській фондовій біржі 7 разів: при відкритті, о 10, 11 годині ранку, о 12, 13, 14 годині дня і після закінчення біржового дня.

Транспортний індекс Доу-Джонса (Вом>-3опез Ігкіизігіаі Агега§е — ВЛА) — це середній показник який характеризує рух цін на акції 20 транспортних корпорацій (авіакомпаній, автомобільних і залізничних компаній).

Комунальний індекс Доу-Джонса (Вом>-3опез Ігміизігіаі Агега§е — БЛІА) — середній показник руху курсів акцій 15 корпорацій, що займаються газо— та енергопостачанням.

Комплексний індекс Доу-Джонса (Вом?-Лпез Іпсіизігіаі Ауега§е — ЛЖ4) — це агрегатний показник, який розрахову­ється на основі промислового, транспортного і комунального індексів. Він відомий під назвою «Індекс-65».

Середні індикатори Доу-Джонса користуються найбіль­шою популярністю, але багато професійних інвесторів віддає перевагу індексам «Стандарт енд пур'з», вважаючи, що вони точніше відображають загальну динаміку курсів на фондово­му ринку. До промислового індексу 8&Р включаються курси акцій 400 промислових фірм; до транспортного — курси ак­цій 20 транспортних компаній; індекс для електроенергетики і комунального господарства складається з курсів акцій 40 від­повідних компаній; до фінансового індексу входять курси

433

40 акцій фінансових інститутів і, нарешті, у зведеному індек­сі представлені курси всіх 500 компаній.

На відміну від США, в інших країнах розраховується ме­нше фондових індексів. Частіше діє один фондовий індекс. У Великобританії це індекс Рейтера та Футсі, у Німеччині — індекс «Франкфурте Альгемайне Цайтунг», у Франції — ін­декс «Каркоран», в Японії — «Ніккей», в Канаді — індекс Торонтської фондової біржі.

Розрахунок індексів ділової активності в Україні доцільно проводити, спираючись на досвід інших країн, які мають бага­торічну історію розрахунку таких показників. З початком роз­витку вітчизняного фондового ринку спеціалістами робилися спроби використання наявних світових методик і розробки на їх основі власних українських індексів. У таблиці 11.5 наведена порівняльна характеристика українських фондових індексів.

Як свідчать дані таблиці, початком розрахунку фондових ін­дексів, які використовуються і сьогодні, став 1997 рік. Так, на вітчизняному ринку з 1997 року розраховуються дві модифіка­ції фондового індексу КАС 20 — простий і зважений. Методика його розрахунку відповідає світовим стандартам і базується на зміні ринкової капіталізації компаній, які входять до бази індек­су. Але першовідкривачами в напряму розробки власних фон­дових індексів стали фахівці газети «Фінансова Україна», які прийняли рішення ввести індекс, що відображав би ситуацію на ринку цінних паперів. Таким індикатором став Ь-індекс, який обчислювався за групою акцій 10 компаній. Головними крите­ріями при виборі акцій цих компаній було забезпечення ліквід­ності протягом останніх двох місяців і, як мінімум, щотижневе котирування акцій. У зв'язку з відсутністю достатньої кількості компаній, акції яких відповідали б наведеним вище критеріям, індекс був введений тимчасово. Спробою розробити власні ін­дикатори стали на початку 90-х років індекси агентства «Гроші Донбасу» (ББ-індекс), яке використовувало динаміку курсів 10 цінних паперів у м. Донецьку та АТ «Комекс-Брок» (індекс «Комекс-Брок»). Газета «Бізнес» із 1997 року почала регулярно публікувати фондовий індекс \¥ОСЮ-15, наданий компанією \¥ООҐ>&Сотрапу. Даний індекс заснований на методології, ро­зробленій Міжнародною фінансовою корпорацією для ринків, що розвиваються, і дає можливість враховувати всі зміни, що

434

відбуваються на ринку, у тому числі злиття і поглинання ком­паній, банкрутство, внесення нових компаній до бази індексу. Спеціально для портфельних інвесторів з 1 січня 1997 року роз­раховується індекс КАС-20, який використовує котирування акцій лише 20 підприємств, що дає змогу індексу бути реальним і об'єктивним.

Таблиця 11.5

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКИХ ФОНДОВИХ ІНДЕКСІВ

Індекси	Ком­панія, що роз­раховує	Галузь	К-кість цінних паперів у базі	Методика	База котиру­вання	Періо­дич­ність розра­хунку	Поча­ток розра­хунку
Вшіпез Рагіпегз	ВШІПЄ88 Рагіпегз	Загальний	4-8	Зваж, середнє	ПФТС	Що­тижня	1.08.97
ШБЕХ- зсю	8осіе1е Оепегаіе ІЛсгаіпе	Загальний	Близько 15	Зваж, середнє	ПФТС і влас­ні уго­ди	Що­тижня	1.08.97
Рі-оіІ — 50	Ргозресї Іпуезі-тепіз	Загальний	50	Зваж, середнє	ПФТС теле­фон­ний ринок	Що­тижня	1.01.97
КАС — галузеві індекси	Альфа-капітал	Металургія, хімічна, енергетич­на, нафтога­зова, маши­нобудівна	3-Ю	Зваж, середнє	ПФТС	Що­денно	29.08.9 7
КАС — 20(з)	Альфа-капітал	Загальний	20	Середнє арифме­тичне	ПФТС	Що­денно	1.01.97
КАС — 20(\у)	Альфа — капі­тал	Загальний	20	Зваж, середнє	ПФТС	Що­денно	9.06.97
ПФТС — індекс	ПФТС	Загальний	20	Зваж, середнє	ПФТС	Що­денно	1.10.97

435

ДКЦПФР у 2001 році почала розраховувати інтегральний індекс фондового ринку. Він розраховується на основі угод з акціями більше як 100-а підприємств. Іноді ця цифра коли­вається у межах 123-147 компаній. Операції з купівлі-прода-жу цінних паперів мають проводитись не менше 10 разів на місяць і, як мінімум, двома торгівцями. Таким чином, до ін­дексу не попадають компанії, чиї папери взагалі не виклика­ють інтересу в учасників фондового ринку.

В Україні вже існують усі передумови широкого застосу­вання індексного інструментарію. Незважаючи на певну ри­зикованість вкладання коштів у фондові активи, дедалі біль­ше людей розглядають це як спосіб примноження своїх капіталів. Україна увійшла до індексу Міжнародної фінансо­вої корпорації — ІРС Ргопііег, який існує з 1996 року. Голов­ними умовами внесення країни до списку ІРС Ргопііег є наяв­ність «пристойного» переліку підприємств, які відповідають певним вимогам щодо капіталізації, ліквідності, а також що­денне проведення торгівлі на якому-небудь організованому ринку та наявність мінімальної активності на торговому май­данчику. Внесення України до індексу Міжнародної фінансо­вої корпорації слід розглядати як значне досягнення, хоча це лише перший крок назустріч іноземним інституційним інвес­торам.