7.3. Облік інвестиційних операцій банку з цінними паперами

Сучасне фінансове інвестування базується на тому, що більшість інвесторів обирає для здійснення фінансового інвестування більш ніж один фінансовий інструмент, тобто формує певну їх сукуп­ність.

Цілеспрямований підбір таких інструментів являє собою про­цес формування портфеля цінних паперів, який є найважливішим напрямком роботи банку на ринку цінних паперів.

Портфель цінних паперів банку з погляду фінансового управ­ління — це цілеспрямовано сформована сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвесту­вання відповідно до розробленої інвестиційної політики.

Портфелем цінних паперів також називають вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. До цінних па­перів, що є об'єктами портфельного інвестування, належать акції, державні боргові зобов'язання, деривативи, сертифікати, векселі, депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Основне завдання портфельного інвестування полягає в поліп­шенні умов інвестування шляхом надання сукупності цінних па­перів таких інвестиційних характеристик, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі тільки в разі їх комбі­нації.

Тільки в процесі формування портфеля досягається нова інве­стиційна якість із заданими характеристиками. Таким чином, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість прибутку за міні­мального ризику.

Банківські інвестиції в цінні папери відіграють такі функції, як:

• забезпечення додаткового, відмінного від кредитів джерела доходів, особливо важливого для керівництва і акціонерів бан­ ку, коли доходи за наданими показниками знижуються;

• можливість бути проданими банком для отримання необхідних грошових коштів або використаними як застава при отриманні кредиту від інших банків, у тому числі центрального банку;

• допомога у зменшенні податкових зобов' язань банку шляхом інвестицій у папери, звільнені від оподаткування;

• компенсування високих кредитних ризиків портфеля бан­ківських кредитів при придбанні високодохідних цінних паперів;

• забезпечення географічної диверсифікації, бо цінні папери найчастіше більш пов'язані з іншими регіонами, ніж об'єкти банківського кредитування;

• забезпечення гнучкості банківського портфеля активів, оскіль­ки цінні папери, на відміну від кредитів, можуть бути швидко придбані або продані для реструктуризації активів банку за­лежно від ринкової кон'юнктури;

• поліпшення фінансових показників банківського балансу за­вдяки високій якості більшості цінних паперів, що зберігають­ся банком.

При формуванні портфеля цінних паперів банки керуються міркуваннями:

• безпеки вкладень (невразливість інвестицій до потрясінь на ринку цінних паперів);

• стабільності отримання прибутку;

• ліквідності вкладень (здатність швидко і без втрат у ціні пере­творюватися на готівку).

Одним з головних елементів ефективного управління портфе­лем цінних паперів є розроблена інвестиційна політика, що пови­нна забезпечувати ефективне управління ним, ретельний конт­роль і мінімізацію втрат від настання інвестиційних ризиків.

Інвестиційна політика банку - це частина загальної фінан­сової політики банку, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу та своєчасне їх реінвестування.

Головною метою інвестиційної політики банку є формуван­ня зваженого та якісного підходу до управління інвестиційним ризиком.

Вибір інвестиційної політики передбачає визначення її мети, завдань та обсягу коштів, що інвестуються в цінні папе­ри. Цілі інвестора повинні формулюватися з урахуванням як дохідності, так і ризику. Цей етап інвестиційного процесу зви­чайно закінчується обранням потенційних видів цінних папе­рів для включення їх у портфель. Даний вибір повинен ураховувати як загальні міркування щодо отримання прибутку, так і цілі інвестування, обсяг інвестованих коштів, ризики та опо­даткування.

Цінні папери банку за метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

а) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

б) цінні папери в портфелі банку на продаж;

в) цінні папери в портфелі банку до погашення;

г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії (рис. 7.2).