Суть та значення поняття «соціальний статус».

Суспільство нагадує бджолиний вулик, за кожною коміркою якого закріплюються певні спеціалізовані функції. Інакше кажучи, кожна людина, входячи в систему соціальних взаємодій, повинна виконувати певну соціальну функцію: лікар – лікувати, педагог – викладати, підприємець – організовувати виробництва та керувати тощо.

Для виконання конкретних функцій в ході соціальних взаємодій на людину накладаються обов’язки; разом з тим людина наділяється певними правами, привілеями, владними повноваженнями.

Проте людина не просто виконує ту чи іншу функцію – вона займає певну соціальну позицію в рамках цієї системи взаємодій. Соціальний статус і є характеристикою соціальної позиції в даній системі координат.

Етимологічно слово статус означає стан, становище, поза, позиція як схильність до дії. Слово “status” початково означало позу борця, який при­готувався до бою. Це деяка попередня готовність до дії.

У соціології найбільш поширенішим є наступне визначення поняття статусу: статус – це позиція становище людини у суспільстві з певними правами та обов’язками.

Різновиди соціальних статусів особистості.

Кожна людина включена у велику кількість соціальних інститутів, взаємодіючи з іншими людьми з різних приводів, виконуючи кожен раз різні функції.

Світ статусів досить багатоманітний, тому вони підлягають певній типологізації.

 Статуси можуть бути формалізованими і неформалізованими. Перші, як правило, чітко закріплені, захищенні законами (статус директора заводу, керівника підрозділу, депутата). Людина, яка займає подібний статус, володіє чітко обумовленими правами, привілеями, перевагами та обов’язками. Подібний статус виникає в рамках формальних інститутів і має відчутні переваги над неформалізованими статусами (статус лідера компанії друзів, неформального лідера колективу тощо).

Права, обов’язки, повноваження неформалізованих статусів засновані не на законах, інструкціях, а на громадській думці, що часто робить їх досить хиткими. Тому люди намагаються захиститись формалізованими статусами, щоб зміцнити своє положення. Можна виділити ще й напівформалізований статус – позиція у системі суспільних відносин, яка не має чітких формалізованих правил, але її носій володіє певними формалізованими функціями. Наприклад, староста студентської групи, учнівського класу. Дані статуси не мають нормативно встановлених, писаних правил, але сприймаються як офіційні.

 Статуси можуть бути приписаними (аскриптивними) та досягнутими.

Приписаний статус (разом зі всіма правами, обов’язками і привілеями), як правило, набувається від народження – національність, стать, родинне становище, вікові характеристики тощо. Можуть бути і інші приписані статуси – інвалід та ін.

Статуси, для досягнення яких необхідно прикласти спеціальні зусилля, є набутими, досягнутими (статус професора, депутата, вчителя тощо)

 Розрізняють також соціальний та особистий статус. Соціальний статус – становище, яке людина займає в соціальній структурі суспільства, у великій соціальній групі (професії, класу, національності, статі). Особистий статус – становище, яке людина займає в малій, або первинній групі, в залежності від того, як вона оцінюється за її індивідуальними якостями. Якщо соціальний статус відіграє пріоритетну роль серед незнайомих, то особистий – серед знайомих людей.

Кожна людина володіє множиною статусів, так як приймає участь у багатьох групах та організаціях. Це – чоловік, батько, син, викладач, професор, людина середніх років і т.д. Одна людина може займати два протилежних статуси стосовно різних людей: для своїх дітей чоловік є батьком, для своєї матері – він син. Сукупність всіх статусів називається статусним набором. У цьому наборі статусів завжди знайдеться ключовий, або головний. Головний статус – найбільш характерний для даного індивіда статус, за яким його виділяють оточуючі або з яким вони ототожнюють його.