Розділ 2 декоративно-ужиткове мистецтво західної та північної україни

2.1. Символіка кольору та орнаменту в писанкарстві

Кожна писанка – це довершений художній твір декоративного мистецтва.

З давніх часів у різних народів існують обряди пов'язані з символікою яйця, як персоніфікацією сонця, родючості, багатства, здоров'я, краси, охороною та цілющої сили, відродження та воскресіння. Символіка яйця відігравала велику роль в культових обрядах багатьох народів. У міфах різних народів воно є образом первопочатку, з якого виникає Всесвіт, певне божество, людський рід, а також символізує сонце, тепло, життя.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу – вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Використання писанки залежало від ідеї і замислу, від того, що намалює майстр [24, с. 167].

Різноманітні писанкові малюнки умовно поділяють на геометричний, рослинний, тваринний та релігійний орнамент. Українській писанці не властива реалістична чи натуралістична передача навколишнього світу, розпис її цілком умовний. Всі сюжети трактуються площинно-декоративно. Це обумовлено технікою розпису, що не дає переходів тонів, а лише зіставляє різні площини в комбінації барв та кольорових плям. Найбільші мистецькі зусилля спрямовані на опрацювання композицій як одного цілого розпису, так і окремих його ділянок. Надзвичайно велику цінність в писанковому орнаменті має ритміка: ритм ліній, ритм барвних площин. Гармонійні взаємовідносини між тлом і малюнком, міцна побудова усіх ділянок – яскраві докази високої графічної вправності майстринь.

Завдяки майстриням писанкарства Західної та Північної України можемо дізнатися й проаналізувати кольорову гаму писанок, що притаманна цим регіонам.

Для писанок Західної України характерне використання різноманітних кольорів. Кожен колір, як і знаки на писанці, має своє значення:

- жовтий, золотистий, помаранчовий кольори писанки впливають на людину подібно до сонячного проміння, дають радісний, світлий настрій. В писанці означають тепло, надію, небесні світила, врожай в господарстві.

- червоний колір на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Червоний колір – кров, що символізує життя, але червоний – то ще й колір, пов'язаний з відходом у «той» світ: червона китайка, червона охра, якою посипали тіло померлого. З часом червоний колір став означати вогонь небесний (блискавка, Сонце), символізувати силу, чоловічу стать, здоров'я, любов, владу. На писанках – це символ життєдайної сили весни, символ відродження. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих – надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню.

- зелений колір означає весняне пробудження природи, надію на гарний врожай.

- блакитний – небо, повітря, а також здоров'я.

- бурий, коричневий – землю і її приховану життєдайну силу.

- чорний колір – колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті [3, с. 24].

Багатоколірні західноукраїнські писанки є символами родинного щастя, миру, добробуту. Темні писанки писали на проводи, як вираз поваги до тих, хто відійшов у інший світ.

Кожна місцевість Західної України має свої особливості у визначенні головних кольорів: на Волині, частині Поділля виготовляють писанки переважно червоні, бойківські писанки – двобарвні, гуцульські – ясні, писані жовтим і білим по червоному, космацькі писанки вражають багатством фантазії, тонким відчуттям композиції, ювелірною витонченістю геометричного візерунка золотаво-помаранчовим насиченим колоритом. На Тернопільщині використовують тільки дві чи три фарби, основна – чорна, допоміжні – жовта, червона, коричнева, зелена. У південно-східній частині Прикарпаття – в селищі Верховина, Ільці, Яворів та ін. – орнаментації писанок переважають світло-рожеві, темно-зелені та золотисті барви на червоно-коричневому тлі.

На відміну від західноукраїнських писанок, для писанок Північної України характерне використання червоного, чорного, зеленого та жовтого кольорів. По білому, червоному, жовтому або світло-зеленому фону наносили рослинний чи геометричний орнамент у два-три кольори.

Розповсюдженим геометричним орнаментом писанок Західної та Північної України є ружа (рожа, розета, зірка) – символізує сонце і вранішню зорю. Містить в собі косий хрест, прямий хрест, а також лівосторонню і правосторонню свастики. В народній символіці – незмінний символ любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні.

Безкінечник, або кривулька – знак однієї з найголовніших стихій – води.  Дивуючись силі і невпинності води, наші предки її знаком позначали вічність. Безкінечник на писанці не має ні початку ні кінця, тому вважали, що зло, яке потрапить у хату і в цю "пастку", ніколи більше не турбуватиме власника. Це символ невпинного ходу життя , продовження роду. На півночі України писанки з безкінечником використовували в обрядовому дії: пасічник підкладав яйце під вулик для того , щоб бджоли нескінченно роїлися і приносили мед [2].

Ще один з орнаментів, що пов'язан з водою – грабельки (гребінці, трикутнички з гребінцями). Писанки із грабельками писали в посуху, гадаючи, що написавши цей знак, можна викликати довгожданні небесні води.

Найпоширенішими на заході України є прадавні символи – “завитки” – знаки рослинності, “баранячі ріжки” та “качачі шийки”, які сприяють багатому врожаю та пов’язані з ідеєю щорічного відродження рослинного світу, та “сварга” (свастика або ламаний хрест) – позначення чотирьох сторін світу або символ святого вогню, сонця і вічного руху. За народними уявленнями сварга провіщала добро і захищала від темних сил. Різновиди свастики широко використовуються не лише у писанкарстві, а й у вишивці, кераміці, різьбі по дереву [20, с. 36].

Писанкам Північної України притаманне зображення орнаменту «баранячі ріжки», що символізує родючість, достаток, багатство; «зірки» – знак людинолюбства моральної чистоти , символ Миру і рівноваги , гармонії. емблема мудрості; «сорок клинців» – символізує успіх господарства, добробут та чесність людини [8].

В орнаменті «трикутник» втілена ідея триєдності Всесвіту: неба, Землі і води. Цей знак також символізує батька, матір та дитину. Це – символ божественної Трійці. Сяйво у вигляді трикутника – атрибут Бога-Отця. Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Трикутник, обернений вершиною вгору є сонячним і має символіку життя, вогню, полум'я, чоловічої основи, духовності. Трикутник, обернений вершиною донизу, є символом, пов'язаним з Місяцем, жіночою основою, символізує Велику Матір, Богиню-Рожаницю.

На писанках Північної України можна побачити зображення Богині Берегині – символ життя і продовження її. Оберіг всього живого, що народжує до життя, що вимагає турботи і захисту від бід і смерті. Берегиня зображується, як жінка (іноді стилізована, спрощена) на весь зріст з піднятими до неба руками, іноді опущеними.

З рослинних мотивів в обох регіонах зображували: дерево життя або вазон, що символізує розвиток роду – батько, мати і дитина, тому, як правило, дерево має три гілочки; «сосонка» – зелена травичка, що найпершою з’являється навесні, плететься, наче змійка, є провісниками весни й дає життєву силу, плодючість, символізує здоров’я та безсмертя; дубовий лист – знак Перуна, Бога, чоловічої, сонячної енергії, знак розвитку життя, захисту сили, довголіття; вербова гілочка – жіночий знак, втілення сили у слабкості, відновлення здоров’я та життєдайних сил, встановлення ладу та порядку; квітка – символізує чисті душі дітей, що мають народитися, чистоту помислів та дій [9, с. 66].

На писанках Київщини можна зустріти зображення орнаменту «соняшник» – це символ, що лікує. Взагалі, рослинні орнаменти вважаються символами вічної молодості, здоров'я, росту і безсмертя.

Орнаменти тваринного світу в писанкарстві Західної та Північної України майже не використовуються. Але для давніх розписів писанок Верховини та с. Ільці, що на Гуцульщині, характерні зображення оленя у стилізованому вигляді. Олень згідно з повір’ям щоденно на своїх рогах виносить сонце на небо. Олень – чистота, що приносить людям світло, сонце, вогонь, вважався провідником душ померлих у потойбічний світ. Зберігся звичай малювати оленя у верхній частині писанки [5, с. 82].

Велика різноманітність писанкового орнаменту – риса характерна для народного мистецтва України. Вона є результатом вміння комбінувати і по різному трактувати той невеликий запас форм та елементів, що є в арсеналі майстрів. Збережені генетичною пам'яттю народу магічні знаки дійшли до нас з глибини тисячоліть і принесли в собі силу оберегів.

Українська писанка – явище культури, в ній сутність національного духу. Час вносить свої зміни. Забувається значення давніх символів. В орнаментику входять нові декоративні форми, помітно розширюється колористична гама, з'являються креслярська точність в побудові елементів.

На сьогодні мистецтво писанки стало одним із найбільш цікавих явищ української культури, одним з найбагатших орнаментальних джерел. Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Українська писанка в світі є символом нашого народу [13, с. 29].

Мотиви розписів писанок здавна мали великий вплив і на українську вишивку, а нині творчо засвоюються, втілюються та переосмислюються майстрами різних видів українського декоративно-ужиткового мистецтва.