Прокол рубця

Показання. Виконують у рогатої худоби для видалення газів при загрозливій задухою тимпанії рубця. Оперують іноді в екстреному порядку на місці події одночасно багатьох тварин.

Фіксація. Прокол легко зробити як на стоячій, так і на лежачій тварині залежно від її стану.

Техніка операції. Для проколу необхідний спеціальний інструмент - троакар, розмір його залежно від величини тварини. Для великої рогатої худоби застосовують троакар з діаметром гільзи до 1 см, для дрібної - 0,4-0,5 см, причому краще користуватися інструментами, гільзи яких на кінці не розщеплені. Зважаючи на можливе надання масової допомоги хворим тваринам необхідно завжди мати декілька комплектів інструментів або деяку кількість запасних гільз.

Прокол рубця:

а) троакар; б) точка проколу

Місце пункції - центр лівої голодної ямки. Оскільки її межі при тимпанії рубця точно визначити важко, то прокол роблять на середині горизонтальної лінії, що сполучає нижній край маклока з останнім ребром. У цьому місці видаляють волосяний покрив і шкіру обробляють розчином йоду. Приставляючи до шкіри вістря троакара, ударяють долонею по рукоятці з такою силою, щоб відразу проколоти всі шари черевної стінки і прилеглу стінку рубця. При дуже товстій шкірі її надрізають або проколюють гострим скальпелем. Кінець троакара повинен бути направлений на ліктьовий суглоб протилежної сторони. Інструмент занурюють до самого щитка, що є на гільзі. Притискуючи щиток до черевної стінки, витягують стилет троакара. Гази видаляють поступово, час від часу прикриваючи тампоном отвір гільзи. При закупорці просвіту гільзи вмістом рубця її прочищають стилетом або зондом. Після евакуації газів через гільзу троакара вводять в порожнину рубця 300-500 мл великій і 50-100 мл дрібній рогатій худобі протибродильного засобу. Потім в гільзу вводять стилет і, натискаючи на черевну стінку, витягують троакар. Коло рани змащують розчином йоду і закривають невеликою кількістю вати, просоченої колодієм.

Розтин рубця

Показання. Травматичний ретикуліт і ретикулоперитоніт; переповнювання рубця важко перетравлюваним кормом, що призводить до атонії передшлунків; інтоксикація внаслідок поїдання отруйних кормів. Тільність не слугує протипоказанням до операції.

Фіксація. У станку із застосуванням носових щипців або біля стіни, огородивши тазові кінцівки палкою або драбиною з лівого боку.

Знеболення. Місцева анестезія - інфільтраційна у формі букви «Г», або провідникова (паравертебральна або паралюмбальна). В цілях профілактики перитоніту і знеболення внутрішніх органів рекомендують надплевральну блокаду черевних нервів і пограничних стовбурів симпатичних нервів по В. У. Мосіну, яку роблять в процесі виконання місцевої анестезії.

Техніка операції (за способом Харківського ветеринарного інституту). Перш ніж приступити до операції, той, що оперує повинен спочатку переконатися, що довжина його руки відповідає відстані від центру голодної ямки до дна сітки. Для цього, витягнувши праву руку і приклавши її до тулуба тварини, щоб плечовий суглоб опинився на рівні центру голодної ямки, кінцями пальців доторкаються заднього краю лопатки.

Найбільш поширений оперативний доступ - паракостальний розріз в лівій голодній ямці. Шкіру розтинають паралельно останньому ребру, відступивши від нього на ширину трьох пальців назад і на ширину долоні нижче за вільні кінці поперечнореберних відростків поперекових хребців. Довжина розрізу 18-20 см. Далі розтинають всі шари черевної стінки у напрямку розрізу шкіри. Для ізоляції черевної порожнини необхідні гачки і гумовий лист (40X40 см). В центрі цього листа прорізають овальний отвір (18x9 см), а по кутах - невеликі, отвори або прикріплюють металеві петлі для прив'язування тасьомки від бинта довжиною 1 м кожна (або для прикріплення гумових трубок).

Коли проведена лапаротомія, до операційного поля прикладають гумовий лист з таким розрахунком, щоб отвір в ньому співпадав з розрізом шкіри. Після цього тасьомками або гумовими трубками, перекинутими через тулуб, фіксують гумовий лист на лівій стороні черевної стінки.

Розтин рубця:

а- гачок; б- приєднання резинової трубки до резинового листа; в- розітнутий рубець зафіксований гачками до резинового листа

Той, що оперує захоплює рукою, введеною в черевну порожнину, дорсокаудальну стінку рубця, витягує її назовні і гачками фіксує до верхнього і нижнього країв отвору гумового листа. Потім поступово розтинає скальпелем стінку рубця і з боку слизової оболонки захоплює її гачками і розпластує на гумовому листі. На всю фіксацію потрібно 6-10 гачків.

Таким чином, вся стінка рубця досить щільно прикриває краї шкірно-м'язової рани черевної стінки і розпластується на гумі, чим перешкоджає проникненню в рану вмісту рубця під час його евакуації. Витікаюча з рани черевної стінки і рубця кров утворює кров'яний згусток, який щільно приклеює стінку рубця, що вивернута, і цим доповнює ізоляцію рани. При нещільному приляганні країв рубця до гуми в проміжках між гачками під стінку рубця підкладають смужки марлі, що покращує ізоляцію рани.

Завдяки фіксації розпластаної стінки рубця створюється повна можливість вільного введення руки в порожнину рубця і сітки і поступового витягання його вмісту (залишають приблизно тільки четверту частину його). Якщо операцію виконують з приводу западання рубця або скупчення отруйного корму, то його звільняють максимально. Рідкий вміст, що зазвичай скупчується в нижньому відділі рубця, видаляють сифоном, застосовуючи гумовий шланг (довжина 1,5 м, діаметр 5 см). Після звільнення рубця руку вводять в сітку і досліджують її. Всі інородні тіла видаляють. Цьому допомагає покладений на дно сітки магніт, який, притягаючи металеві тіла, дозволить їх витягнути одночасно.

Введення руки в сітку

За наявності в стінці сітки абсцесів їх розкривають скальпелем з боку порожнини сітки, звільняють від вмісту, а потім промивають порожнину абсцесу антисептичним розчином із застосуванням кухля Есмарха. Крім того, рекомендується проникнути пальцями в порожнину книжки. У разі її переповнювання в отвір між сіткою і книжкою частково вводять два пальця і розминають вміст книжки, а потім через шланг від кухля Есмарха в порожнину книжки вливають 1 л 1%-ного розчину іхтіолу. По закінченню в порожнину сітки вливають той же розчин (загальна кількість чистого іхтіолу не повинна перевищувати 20 г).

Стінку рубця зашивають дворядним швом. Заздалегідь стерильним тампоном прибирають частинки вмісту рубця і кров'яні згустки з країв рани рубця, потім з верхньої частини розтягнутої стінки рубця знімають 2-4 гачки, видаляють марлеву прокладку і приступають до накладення на неї безперервного шову кетгутом (або шовком). При цьому голку (краще пряму) уколюють з боку слизової оболонки через всі шари стінки рубця (шов Шмідена). У міру закриття стінки рубця знімають гачки. Зробивши перший поверх шва, приступають до накладення другого поверху за способом Ламбера або Плахотіна - Садовського (безперервний шов). Поверхню першого шову присипають порошком Пеніциліну (500-600 тис. ОД).

Шов на стінці рубця

Рану черевної стінки зашивають глухим двоповерховим швом: перший поверх - безперервним швом (захоплюють очеревину і всі шари, включаючи внутрішній косий м'яз живота), другий поверх - вузлуватим швом з шовку (зшивають шкіру з належними шарами, включаючи зовнішній косий м'яз живота). Перед накладанням шва рану присипають Пеніциліном.

На операцію йде близько 40-50 хв, тварини її переносять добре. Тому навіть у тільних корів операцію не слід відкладати, оскільки в період розтелення унаслідок потуг збільшується загроза проходження чужорідного тіла з порожнини сітки в сусідні органи, особливо в серцеву сумку.

Інші способи операції відрізняються в основному різними прийомами ізоляції операційного поля. За відсутності належних пристосувань руменотомію можна легко виконати, застосовуючи техніку по В. Р. Тарасову .

Різні способи та прилади для фіксації рубця при руменотомії:

а) по Тарасову; б) по Тільману; в) по Клекеру; г) по Вейнгарту; д) по Герцену; е) по Петракову

Після лапаротомії складку стінки рубця підшивають декількома стібками до країв шкірної рани. При накладенні шва слизову оболонку рубця не проколюють. Потім зафіксовану стінку рубця розтинають зверху вниз і після ретельного очищення розкритої слизової оболонки тампоном з розчином етакридину розпластують стінку рубця в сторони і краї її підшивають повторно до шкіри. Надалі звільняють рубець від вмісту і проникають в сітку. Після витягання чужорідних тіл з сітки знімають стібки шва, якими рубець прикріплений до шкіри. Зашивають рубець і черевну стінку в такому ж плані, як це описано вище. Недоліком цього способу є велика кількість проколів досить щільної шкіри при підшиванні до неї стінки рубця. Проте він дуже раціональний при пінистій тимпанії.