- •Правовий статус фізичних осіб в міжнародному приватному праві.
- •2. Порядок легалізації іноземних офіційних документів.
- •3. Юридичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права.
- •Держава як суб’єкт міжнародного приватного права. Юрисдикційні імунітети держави та її власності: поняття та особливості реалізації на практиці.
- •Колізійні питання права власності і інших речових прав та основні колізійні застереження, що застосовуються для їх розв’язання.
- •2.Міжнародно-правове регулювання та захист іноземних інвестицій.
- •Тема Колізійні норми щодо правочинів та договірних зобов’язань.
- •Особливості регулювання правочинів та договірних зобов’язань нормами міжнародного приватного права.
- •Основні положення Конвенції оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.
- •Міжнародно-правове регулювання трудових відносин, ускладнених іноземним елементом. Колізійні проблеми, що можуть виникнути у сфері трудових відносин та основні способи їх розв’язання.
- •Особливості працевлаштування іноземних громадян в Україні.
- •Тема 5. Особливості регулювання шлюбно-сімейних відносин нормами міжнародного приватного права
- •1. Колізійні питання, що можуть виникнути у сфері сімейних відносин та основні колізійні прив’язки, що застосовуються для врегулювання цих питань.
- •Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин, ускладнених іноземним елементом.
- •Колізійні питання, що виникають в сфері спадкових відносин та основні колізійні прив’язки, які застосовуються для їх розв’язання.
- •3. Спадкові права громадян України за кордоном та іноземців в Україні.
Особливості працевлаштування іноземних громадян в Україні.
В Україні іноземці та особи без громадянства мають право провадити в інвестиційну, зовнішньоекономічну та інші види діяльності відповідно до законодавства. Однак вони не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Іноземці та особи без громадянства, які бажають працювати на території України, повинні відповідати вимогам, які пред’являються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 2011 р., Законом України «Про зайнятість населення» 2012 р. Згідно положень останнього закону підприємства, установи та організації України мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (тобто Державним центром зайнятості та центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості) на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такий дозвіл на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Дозвіл видається також на застосування праці:
- іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів, укладених між вітчизняним та іноземним суб'єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках договору, не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору;
- іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до COT (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії "внутрішньокорпоративні цесіонарії";
- осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Водночас, без цього дозволу здійснюється працевлаштування: іноземців, які постійно проживають в Україні; іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну; іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні; представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України; працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні; спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом; працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт; працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку; священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації; іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги; іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької діяльності за фахом у державних вищих навчальних закладах на їх запрошення; інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Докладно одержання дозволу на застосування праці іноземця регламентується Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.04.2009 р.
Для отримання дозволу на використання праці іноземця роботодавець подає до центру зайнятості такі документи: заяву; дві кольорові фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; обґрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи; документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця у центрі зайнятості; довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів (обов'язкових платежів); довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; квитанція про внесення плати за розгляд заяви; копія проекту трудового договору (контракту), засвідчена роботодавцем; довідка, скріплена печаткою та завірена підписом роботодавця, про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов'язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці; довідка органу внутрішніх справ про відсутність (наявність) судимості у іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України; довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та стосовно нього не здійснюється кримінальне провадження; копію статуту роботодавця, засвідчену в установленому порядку; копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця; копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані; виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на використання праці іноземця, продовження строку його дії приймається директором чи заступником директора центру зайнятості. Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на використання праці іноземця, продовження строку його дії приймається у строк, що не може перевищувати 30 календарних днів з дня одержання пакета документів. Дозвіл на використання праці іноземця видається на строк до одного року. Для продовження строку дії зазначеного дозволу роботодавець подає до центру зайнятості не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії дозволу весь пакет вище перелічених документів.
Дозвіл на використання праці іноземця є підставою для отримання іноземцем візи відповідного типу, реєстрації місця тимчасового проживання в Україні та оформлення посвідки на тимчасове проживання на строк дії дозволу. Засвідчені в установленому порядку копії дозволу на використання праці іноземця роботодавець подає іноземцеві, надсилає консульській установі України за місцем постійного проживання іноземця з метою оформлення візи відповідного типу для в'їзду його в Україну, а також територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби для реєстрації місця тимчасового проживання іноземця в Україні.
Незалежно від стану ринку праці та тенденцій його розвитку дозвіл на використання праці іноземця не видається та строк його дії не продовжується, якщо: у документах, поданих для оформлення дозволу, містяться відомості, що суперечать вимогам законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; трудовим договором (контрактом) передбачено умови праці іноземця гірші, а розмір заробітної плати менший, ніж для громадян України, які виконують аналогічну роботу; роботодавець має намір найняти іноземця на роботу, яка відповідно до законодавства пов'язана з належністю до громадянства України та/або потребує надання допуску до державної таємниці; виявлено факти подання роботодавцем свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; є рішення відповідних органів про видворення іноземця за межі України; минуло менше одного року від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи чи анулювання попереднього дозволу; роботодавець має заборгованість перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; іноземець на момент оформлення дозволу відбуває покарання за скоєння злочину або стосовно нього здійснюється кримінальне провадження; роботодавець порушив строки подання документів на продовження строку дії дозволу; внаслідок змін на ринку праці у країні (регіоні) відпадає необхідність використання роботодавцем праці іноземця.
Дозвіл на використання праці іноземця може бути анульований у разі: дострокового розірвання з роботодавцем трудового договору (контракту); установлення факту підробки документів чи надання роботодавцем неправдивих відомостей у документах, на підставі яких видано дозвіл (продовжено строк його дії); скорочення строку тимчасового перебування іноземця в Україні в установленому законодавством порядку або його видворення за межі України; встановлення факту використання праці іноземця на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі на використання праці іноземця, або іншим роботодавцем.
Роботодавець протягом трьох робочих днів з дати початку та припинення роботи іноземця письмово повідомляє центр зайнятості про дату початку та припинення роботи, забезпечує реєстрацію паспортного документа іноземця у відповідному територіальному органі або підрозділі Державної міграційної служби, про що протягом п'яти робочих днів інформує центр зайнятості.
Після закінчення строку дії дозвіл на використання праці іноземця повинен бути повернений роботодавцем до центру зайнятості.
У разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця: на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення. Якщо ж іноземець чи особа без громадянства працювали на інших умовах, ніж ті, що передбачені дозволом - стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Питання для самоконтролю:
1. Які колізійні прив’язки використовуються для регулювання трудових відносин з іноземним елементом?
2. Які міжнародно-правові акти регулюють трудові відносини з іноземним елементом?
