Архітектура

Мистецтво було носієм життя вічного, головним засобом забезпечити безсмертя. Тому праця художників вважалася священою, вони займали високе положення, часто були жрецями. Написи прославляють їх. На відміну від майстрів Месопотамії, в історії збереглися імена древньоєгипетських майстрів. Першу піраміду побудував Імхотеп, він був і архітектором, і математиком, і лікарем. Слава про його мудрість дійшла до древніх греків, які ототожнювали його з богом врачювання Асклепієм. Разом з тим, свобода індивідуальної творчості була обмежена, художник насамперед був охоронцем священних традицій. Три тисячоліття мистецтво Єгипту зберігало єдність художнього стилю.

Стосовно монументальної архітектури, майже не збереглося споруд цивільного призначення, зате безліч - похоронних споруд і храмів. Першою похоронною спорудою, для якої камінь був основним будівельним матеріалом, була піраміда фараона Джосера, зведена під керівництвом Імхотепа. Під пірамідою була вирубана скельна гробниця неймовірно складного планування (11 паралельних коридорів з всілякими приміщеннями). Піраміда Джосера — ступінчаста, згодом же стали будувати геометрично правильні піраміди. Недалеко від сучасного Каїра, у Гізі, знаходяться найбільші з них — піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна. Піраміда Хеопса досі залишається найбільшою з кам'яних споруд світу. Піраміди оточені храмами. У заупокійний комплекс Хефрена, окрім піраміди і храму, входить гігантська фігура Сфінкса (хоч існує і припущення, що Сфінкс побудований задовго до появи перших пірамід).

Цікавим фактом є те, що плити з яких збудовані піраміди настільки щільно укладенні, що між ними не можна просунути й лезо ножа, а їх кути абсолютно точно зорієнтовані на частини світу і кожен з них дорівнює прямому куту у 90º (наприклад, ні один дім збудований у сучасному світі не має таких точних кутів)!

З виникненням різних економічних і політичних труднощів піраміди, що знову зводяться поступово «меншають» в розмірах, а потім їм на зміну приходять скельні гробниці і гробниці в «Долині мертвих». Більшість з них була пограбована ще в старовині, тому в 1920—1922 рр. великою подією в єгиптології стало відкриття археологом Говардом Картером незайманої гробниці фараона Нового царства Тутанхамона.

У часи Нового царства були зведені найвідоміші храмові комплекси — храми Амона-Ра (Карнак і Луксор, недалеко від Фів). Від Луксора до Карнаку веде пряма двокілометрова дорога — алея сфінксів. Ансамбль храмів дуже складний, будувалися вони віками. Найхарактерніша деталь — безліч величезних колон (в одному із залів їх 144). Стовбур деяких можуть обхопити лише п'ять чоловік. Колони стилізовано наслідують нільским рослинам і деревам — їх капітелі виконані у вигляді закритих або розпущених квіток лотоса, листя пальми.

Ще одне справжнє чудо давньоньоєгипетської архітектури — скельний храм фараона Рамзеса II в Абу-Симбелі. При вході в храм висічені чотири фігури двадцятиметрової висоти, що зображають самого фараона і головних богів. Вже в наші часи, в ході будівництва дамби на Нілі храм в Абу — Симбелі попав в зону повного затоплення, але техніка ХХ ст. дозволила перенести величезну споруду (правда, по частинах) на безпечне місце.

Образотворче мистецтво

Як і архітектура, весь стиль древньоєгипетського образотворчого мистецтва виражає ідею постійності, вічності. Воно підкорялося найсуворішим канонам. Суворо визначені були типи статуй: фігура напружено випрямлена, ліва нога робить крок уперед, руки опущені і притиснуті до тіла, спина випрямлена, погляд спрямований вдалечінь. Протягом Давнього, Середнього і Нового царств численні статуї божеств, фараонів, жреців повторювали ці пози. Особливий канон був прийнятий для зображення фігур на площині — рельєфів, фресок, малюнків на папірусі. Голова і ноги зображалися в профіль, а верхня частина тіла - в анфас. Розміри зображень передавали систему цінностей: найбільшим зображався фараон (рівний богам), потім — члени його сім'ї, найменшими — раби. Теми композицій були різними — придворне життя, релігійні церемонії, побутові сцени. Часто зображали тварин, причому реалістично.

Портретне мистецтво Єгипту також було досить поширеним. Один з найвідоміших жіночих скульптурних образів у всьому світовому мистецтві — портрет Нефертіті (дружина фараона-реформатора Ехнатона).

Наука

Виникнувши з практичних потреб, наукові знання утаємничувалися й охоронялися жрецькою кастою. Розвиток астрономії диктувався потребою обчислювати періоди розливу Нілу. Єгипетські жерці розробили надзвичайно точний для свого часу сонячний календар, який складався з 360 днів. Коли жерці уточнили тривалість року, було вигадано міф про те, що боги подарували народу Єгипту декілька днів, які були оголошені святковими. У пізньому періоді навіть виник проект введення високосних років, але він не здійснився. Саме в Єгипті розділили добу на 24 години.

Звичай муміфікації сприяв розвитку анатомічних знань (для порівняння — в Месопотамії препарування трупів було заборонене державою). Існували лікарі різних спеціальностей — окулісти, дантисти, хірурги. При храмах діяли закриті навчальні заклади — «будинки життя».

Зачіски та косметика

Характерною рисою усіх давньоєгипетських зачісок була строгість і чіткість ліній, за що вони отримали назву «геометричних». Більшість єгиптян мали коротко підстрижене волосся. Багато чоловіків, особливо жерці, повністю збривали волосся. Усе вільне населення Єгипту носило перуки. Їх форма, розміри і матеріал вказували на соціальне становище власників. Перуки виготовлялися з натурального волосся, вовни, рослинних волокон і навіть мотузок. Їх фарбували в темні тони, (найбільш модними вважалися темно-коричневий і чорний кольори). Було відомо безліч фасонів. Найчастіше волосся було до плечей, але в урочистих випадках надягали перуки із довгим волоссям.

Всі чоловіки голили бороду. Право носити бороду мав тільки фараон (на знак свого володіння землею), але його борода була штучною. Її, як і перуку, робили з вовни або з зрізаних волосся, перевитих золотими нитками і підв'язували до підборіддя шнурком. Цій бороді могли надавати різні форми, але найпоширенішою була загнута на кінці косичка, схожа на котячий хвіст.

Жіночі зачіски в усі часи були значно довші чоловічих. Давньоєгипетські аристократки, як і їхні чоловіки, нерідко голили голову і надягали перуки. Найтиповішими зачісками на перуках були такі: перша - все волосся поділялися поздовжнім проділом, щільно лягаючи з обох боків, і рівно підстригалося на кінцях; верх перуки був плоским; друга - мала форму кулі. З часом набули поширення довгі завиті перуки, три пасма якого спускалися на груди і спину. Зачіски робили і з власного волосся. Широко застосовувалася завивка, яка робилася за допомогою холодного укладання (для цього пасма волосся намотували на дерев'яні палички і обмазували мулом, а коли він висихав, його струшували, а волосся розчісували). Часто волосся завивали дрібними хвилями - така завивка виходила після розплетення дрібних тонких кісок.

Дітям - хлопчикам і дівчаткам - збривали волосся, залишаючи одну або кілька пасм (дівчаткам - на тімені, хлопчикам - з боків голови). Ці пасма закручували в локон (така зачіска називалася «локон юності») або заплітали в косу на лівій скроні.

Після водних процедур єгиптяни робили манікюр і педикюр, а на обличчя накладали макіяж. Це була тривала процедура, для якої потрібно безліч усіляких пристосувань і приладдя. Занадто темну шкіру освітлювали за допомогою фарби на основі жовтої охри; нею ж рум'янили щоки. Нігті, долоні і ступні фарбували хною у помаранчевий колір, як це і зараз прийнято на Сході.

Особливо ретельно розмальовувалися очі. Жінки (а нерідко і чоловіки) обводили очі темною лінією (це повинно було додати погляду особливу виразність). Фарбу для повік довгий час робили з малахітового порошку; пізніше стали використовувати порошок галеніту. Зуби чистили содою. Відомі були мазі, які очищали і омолоджували шкіру, видаляли плями та прищі, а також засоби для епіляції. Знаменита цариця Клеопатра володіла навіть справжньої парфумерної фабрикою на узбережжі Мертвого моря. Свої пізнання з даного питання Клеопатра виклала у книзі «Про ліки для обличчя». Це був перший відомий в історії косметичний довідник, де наводилися рецепти приготування губної помади, рум'ян, пудри і т. д. Деякі з цих рецептів дійшли до наших днів.