Образотворче мистецтво

Скульптура була улюбленим видом мистецтва еллінів. Статуї богів ставилися в храмах і на міських площах, споруджувалися переможцям Олімпійських ігор і великим драматургам. Великими майстрами були Фідій, Мирон, Поліклет. Фідій створив Статую Зевса, облицьовану золотом і слоновою кісткою, в головному храмі Зевса в Олімпії, яка була справедливо причислена сучасниками до семи чудес світу. Він же створив видатні барельєфи і скульптури Парфенона, в тому числі головну статую — Афіни. Мирон досяг висот у прагненні передати у скульптурному зображенні руху людини. У його знаменита робота - Дискобол. Поліклету належить цикл статуй атлетів — переможців Олімпійських ігор. Успіхи науки розширили технічні можливості мистецтва. Одне з «семи чудес світу» — Колос Родоський - являв собою бронзову статую бога сонця Геліоса (висота близько 35 м). Живописні твори (фрески, картини) час не зберіг, але про їх рівень дозволяє судити чудовий вазовий живопис: спочатку малювалися темні фігури на світлому фоні, пізніше – фігури стають червоними, що робив зображення реалістичнішими.

Зачіски та косметика

Перукарське мистецтво в той час досягло вже високого рівня розвитку. Форми і лінії зачісок завжди гармоніювали з одягом, створюючи відчуття закінченості і цілісності зовнішнього вигляду. У I ст. до н.е. в моду увійшли перуки. Були організовані спеціальні майстерні з виготовлення перук. У заможних людей було прийнято мати по кілька перук різного фасону і кольору. Спочатку чоловіки робили зачіски з довгого, ретельно скрученого волосся, яке спадало на плечі і спину або збиралися в пучок. Дуже поширена була зачіска з кіс, заплетених за вухами. Потім замість довгого вoлосся чоловіки стали носити акуратні короткі зачіски із завитими кучерями. Борода символізувала мужність: її відпускали після 20 років, попередньо присвятивши перший юнацький пушок богам. Першим, хто продовжував голити бороду і після 30-річного віку, був Олександр Македонський, незабаром у нього знайшлося безліч послідовників - і добровільних, і вимушених (у армії воїни були зобов'язані голитися), так що врешті-решт бороди вийшли з моди. Після епохи Олександра греки, за винятком філософів, борід вже не носили. Вільні жінки завжди носили довге волосся. Найпопулярнішою жіночої зачіскою був так званий «грецький вузол». Для цієї зачіски волосся завивали хвилями, спускали уздовж щік, а позаду піднімали й на потилиці скручували у вузол, скріплюючи шпильками й вузькими стрічечками. Рабині, на відміну від вільних жінок, повинні були коротко стригти волосся. Їх підрізали приблизно на рівні середини шиї, на лоб спускали чубок.

Косметика була в уявленні давніх греків справжньою наукою, галуззю медицини та мала на меті збереження природної краси людини. Турбота про красу починалася з особистої гігієни. Якщо в суворому побуті спартанців догляд за тілом обмежувався купанням у річці, то в інших полісах купання поєднували з відвідуванням лазні. Спеціальні лазневі служителі за додаткову плату не тільки мили клієнтів, а й робили їм масаж, натирали їх тіла різними ароматичними есенціями. Поширене було також купання під струмом води (обливання, душ). Від косметики стародавні греки відрізняли коммотіку - мистецтво нанесення яскравих фарб на обличчя (те, що в наші дні прийнято називати макіяжем). Вважалося, що коммотіка дарує ілюзорну, фальшиву красу на шкоду справжній красі. У Спарті фарби для обличчя і тіла були заборонені законом. Афінянки, навпаки, дуже захоплювалися макіяжем - покривали обличчя товстим шаром цинкових або гіпсових білил, рум'янили щоки рослинними фарбами, очі підводили сумішшю масла і сажі, брови і вії чорнили сурмою, а для їх блиску змазували яєчним білком. Існували також особливі засоби для боротьби зі зморшками, сивиною і т.п.