Завдання консультанта

1. Консультанту слід розібратись в особливостях обсесивної особистості, щоб уникнути помилок у роботі з обсесивними клієнтами і розуміти власні реакції при зустрічі з ними.

2. Для встановлення витисненого обсессивним клієнтом матеріалу інколи доцільне дослідження його слів. Допомагає також використання малюнкових тестів замість завдання розповісти про проблеми словами.

Обсесивні клієнти люблять приходити до консультанта з описом переліку своїх проблем чи зі списком запитань, котрі необхідно обговорити під час консультування.

3. Очевидно це відображає бажання контролювати ситуацію консультування й ухилитись від прямого емоційного контакту з консультантом. Коли клієнту не дозволяється користуватись наперед підготовленими текстами чи дотримуватись встановленого ним порядку запитань-відповідей, він розгублюється. Така поведінка консультанта є для нього сюрпризом, а обсессивна особистість не терпить сюрпризів: спонтанність провокує в неї тривогу. Підготовка до зустрічі з консультантом спрямована на попередження несподіванок, що можуть вивести з рівноваги. Консультант може запитати клієнта: "Чому ви приділяєте таку увагу підготовці до нашої зустрічі?". Відповідь клієнта може відкрити шлях у його внутрішній світ. І, звичайно, працюючи з обсессивними клієнтами, консультант сам не повинен користуватись подібними допоміжними засобами (записами і т. ін.).

4. При роботі з обсессивними клієнтами у консультанта подвійне завдання (Storr, 1980). По-перше, він повинен допомогти клієнту висловити бажання, від котрих той захищається. По-друге, сам консультант повинен бути людиною, придатною до експериментування, щоб клієнт міг потренуватись в зав'язуванні вільних від субординацій стосунків.

5. Якщо реакція консультанта на обсессивну особистість адекватна, психологічним захистом клієнта виступає зло. Таку відповідну реакцію слід розглядати не як результат своєї помилки, а як ознаку прогресу в роботі. Консультанту не слід згладжувати стосунків із клієнтом, котрий сердиться. Навпаки, необхідно дозволити йому висловити свої приховані почуття. Не слід заохочувати бажання клієнта негайно скасувати злість. Реальне консультування може розпочатись лише тоді, коли ми будемо крок за кроком пов'язувати злість клієнта з причинами, які її викликали, і відшукаємо суть специфічного стилю його стосунків з іншими людьми. У цьому криється шанс хоч трохи звільнити обсесивного клієнта від тягаря невисловлених емоцій.

Тема 10. Консультування при параноїдальних розладах Клієнти з параноїдальними розладами Характеристика паранойяльноі особистості

Характерна для паранойяльної особистості схильність до підозріливості й ексцентричності характеризують основні параноїдальні синдроми - манію переслідування й манію величності, що зумовлює нездатність до встановлення зв'язків з іншими людьми і соціальну відстороненість, а також відображає дифузність особистості ідентичності, коли людині важко відрізнити, що належить до власної особистості, а що - ні.

Сутність маній переслідування полягає в підозрі оточуючих у злих намірах. Тому параноїк утрачає багато часу на виявлення "ворогів", котрі слідкують за ним, підслуховують його розмови і т. д. Таким "ворогом" може стати як окрема людина, так і група людей. З цією манією пов'язана й інша ревнивість, що дуже часто зустрічається. Підозра одного з подружжя у зраді - дуже вагома підстава для параноїдальних страхів.

Манія величності виявляється в приписуванні собі талантів і здібностей, попередньо не помічених. Параноїки такого типу, як правило, грають роль винахідників, роботи яких покликані вирішувати глобальні проблеми світу, або творців месіанських теорій, котрі здатні врятувати світ. Іноді параноя проявляється в еротоманії, коли людина думає, що вона закохана і намагається звабити особу протилежної статі.

Параноїк хоч і дуже жадає близькості з іншими людьми, проте боїться бути обманутим. Це і слугує головною причиною підозріливості. Отож, параноїк, боячись бути відштовхненим, сам усіх відштовхує, що зумовлено його ворожістю.