1. Готфрід Лейбніц та його вчення про монаду

Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646-1716) – німецький філософ, математик, фізик, історик, юрист.

Основні праці: «Нові досліди щодо людського розуму» (1705), «Монадологія» (1714).

Основні тези:

• Представник психофізичного паралелізму, оскільки вважав, що душа і тіло підпорядковані|підрядні| власним законам. («Души действуют согласно законам конечных причин посредством стремлений, целей и средств. Тела действуют по законам причин действующих (производящих) или движений. И оба царства — причин действующих и причин конечных — гармонируют между собой», « …душа и тело подобно паре часов, различных по устройству, но с одинаково поставленнями стрелками, в результате их ход определяется различными механизмами, но они показывают одинаковое время»);

• вважав, що світ складається з безлічі|множина| неподільних субстанцій, які називав монадами (від грец. monos - єдине). Монади це духовні субстанції, які володіють психічною активністю. Основними властивостями монади є сприйняття (перцепція) та свідомість (апперцепція);

• душа людини – це теж монада, яка вирізняється сприйняттям та пам’яттю, тому є найвищим рівнем розвитку монад;

• Лейбніц виокремлює в душі декілька областей за ступенем усвідомленості знання: область чіткого, виразного|чіткого| знання, область неявного, нечіткого знання і область несвідомого. Раціональна інтуїція відкриває|відчиняє| вміст|зміст| ідей, які знаходяться|перебувають| в апперцепції, тому ці знання є ясними і узагальненими. Доводячи існування несвідомих образів|зображень|, Лейбніц проте|тим не менше| не розкривав їх роль в діяльності людини, оскільки|тому що| вважав|лічив|, що вона пов'язана переважно з усвідомленими ідеями;

• звернув увагу на суб'єктивність людських знань, пов'язуючи її з пізнавальною активністю. Лейбніц доводив, що не існує первинних або вторинних|повторних| якостей предметів, оскільки|тому що| навіть на початковій стадії пізнання чоловік не може пасивно сприймати сигнали навколишньої|довколишньої| дійсності. Він обов'язково вносить власні уявлення|подання|, свій досвід|дослід| в образи|зображень| нових предметів, а тому неможливо розмежувати |межувати|ті властивості, які є в самому предметі, від тих, які привнесені суб'єктом.

• Важливим досягненням Лейбніца було запровадження принципу розвитку, еволюції. Еволюційний підхід за деякими винятками загалом був чужий для науки XVII ст., і Лейбніц став одним із небагатьох мислителів того часу, якому вдалося подивитися на природу з точки зору її еволюції. Причому ця еволюція мислиться ним не просто як певна ієрархія живих істот, а й як можливість розвитку кожної такої істоти, або монади, від примітивного стану нижчих організмів до вищих духів. Рушійною силою цього розвитку є потяг кожної монади до більшої досконалості, а її історія виступає як результат її власної діяльності.

• З метафізичної точки зору для Лейбніца взагалі не існує смерті, так само як і народження. „Не тільки душі, а й тварини не виникають, не зникають, вони лише розвиваються, згортаються, вдягають новий одяг, скидають його, перетворюються; душі ніколи не залишають свого тіла й не переходять з одного тіла в інше”. І знову у своїх міркуваннях Лейбніц спирається на досягнення сучасної йому біології. Наприклад, відкриття сперматозоїда в 1677 р. доводило, що життя не виникає з народженням дитини, що сама дитина – це результат певних перетворень, метаморфоз живої клітини, що мали місце ще до акту народження. Водночас відкриття мікроорганізмів засвідчило, що життя існує в різних формах, часто нами не видимих. Кожна краплина води – це цілий світ. Як образно висловлюється Лейбніц, кожна субстанція – став, наповнений рибами. Звідси й думка про те, що смерть якогось складного організму ще не є абсолютною загибеллю. Зберігаються й далі існують інші організми, монади з їхніми тілами й душами. Думку Лейбніца про відсутність смерті можна витлумачити й так, що потік життя ніколи не переривається, а лише зазнає певних метаморфоз, що організм жодної істоти не зникає без сліду, своїми клітинами, своєю кров'ю і душею відтворюючись і продовжуючись в інших істотах.