3. Психологічні погляди Давіда Юма

Девід Юм (1711-1776) – англійський філософ, історик, економіст, публіцист. Найбільш значущою працею є «Трактат про природу людини» (1739).

Основні тези:

• Юм розрізняв враження та ідеї. Враження – це базові психічні елементи, які в сучасній термінології – це відчуття та сприйняття. Ідеї - це мисленнєві переживання, що базуються на пережитих відчуттях, а виникають під час відсутності стимуляції від зовнішніх об’єктів (у сучасності – це уява). Вважав, що враження відрізняються від ідей не тільки за джерелом виникнення, але й за своєю силою. Враження – це більш сильні та яскраві утворення, а ідеї – це слабкі копії цих вражень (наприклад, існує відмінність між переживанням болю від жару і повторенням цього враження в пам’яті). І ідеї, і враження можуть бути простими і складними. Складні ідеї – це сукупності простих вражень, причому у різній комбінації, однак вони завжди пов’язані з попереднім досвідом (наприклад, золота гора, літаючий кінь ті ін.);

• механізмом формування складних ідей Д. Юм вважав асоціації. Вважав, що існує «об’єднуючий принцип», який може мати такий вигляд: подібність, суміжність, причинність. Виділяють типи|типи| асоціацій: за схожістю, за суміжністю у просторі та часі, асоціації за законом причинного зв’язку. Останній тип асоціацій був предметом ретельного вивчення Д.Юма;

• вважав, що ні один об’єкт не проявляє при безпосередньому чуттєвому пізнанні ні причин, ні дій, які він може відтворити. Тільки досвід розкриває ці зв’язки: людина, спостерігаючи за явищами, які відбуваються у певній послідовності, починає думати, що одне явище спричинює інше. Водночас наші уявлення про причинність деяких речей можуть бути хибними, оскільки досвід людини обмежений;

• засновуючись на положенні, що зовнішній світ – це комплекс певних вражень, вважав, що результати рефлексії власних думок і переживань пов’язані в комплекс «Я» людини. «Заглиблюючись у те, що я називаю власним «Я», я завжди стикаюсь з тими чи іншими поодинокими перцепціями – любові чи ненависті, страждання чи задоволення…».

• Принцип асоціацій Юм зводить|підносить| в ранг пояснювального принципу (по аналогії із законом гравітації Ньютона), але|та| причини «тяжіння» на людському світі, як і тілесному, непізнавані|непізнанні|. Пізнання, по Юму, - це асоціація різних ідей. Знання стосунків причинності на навколишньому людину світі встановлюється в досвіді|досліді|. Пояснюючи це положення|становище|, він наводив такий приклад: якщо хліб одного дня|одного разу| наситив вас, то народжується упевненість, що подібні об'єкти викликатимуть|спричинятимуть| ті ж дії.

Д. Гартлі(1705-1757 рр.) – англійський мислитель, один з основоположників асоціативної психології. Прагнув пояснити психічні процеси на основі принципів І.Ньютона. Гартлі представив психічний мир людини продуктом роботи організму як вібраторної машини. Вібрації служать фізіологічною основою психічних процесів: відчуттів, сприйняття, мислення; основою емоційних достатків; довільних і мимовільних рухів. Відмінності протікання психічних процесів пояснюються відмінністю вібрацій (фізіологічно: по силі, частоті, місцю дії, по напряму проникнення в мозок). Паралельно цьому в мозку виникають, поєднуються і змінюють один одного психічні «супутники» цих вібрацій – від відчуття до абстрактного мислення і довільних дій.

Механізм асоціацій включає наступні|слідуючі| етапи: вібрації зовнішнього ефіру викликають|спричиняють| відповідні вібрації речовини нервів і мозку; цим вібраціям відповідають певні психічні явища; між вібраціями встановлюється певний зв'язок; у подальшому|наступному| виклик однієї вібрації залучить|приваблюватиме| за собою і виклик інший; це відповідає процесу викликання однієї ідеї за допомогою іншої