10.2 Змішувачі стічних вод із хлорною водою і контактні резервуари

Перед подачею в контактні резервуари стічні води необхідно ретельно змішати з хлорним розчином. Для змішування стічних вод із хлорною водою можуть використовуватись змішувачі будь–якого типу. При витратах стічних вод до 1400 м³/добу використовуються йоржеві змішувачі. При більших витратах найчастіше застосовуються змішувачі типу лотка Паршаля.

Контактні резервуари призначені для забезпечення розрахункової тривалості контакту очищених стічних вод з хлором або гіпохлоритом натрію.

Кількість секцій контактних резервуарів повинна бути не меншою за 2. У контактних резервуарах відбувається окислення залишкових забруднень стічних вод хлором, що призводить до випадання в них осаду.

Кількість осаду приймають залежно від ступеня очищення стічних вод і використовуваного дезинфікуючого реагента. При знезаражуванні хлором кількість осаду вологістю 98 %, який випадає в контактних резервуарах, складає: для стічних вод після механічного очищення – 1,5 л/м³; для стічних вод після біологічного очищення в аеротенках і на біофільтрах – 0,5 л/м³.

На рис. 11.2 представлено конструкцію контактного резервуара з ребристим дном конструкції Центрального науково–дослідного інституту експериментального проектування (ЦНДІЕП інженерного обладнання, м. Москва).

Дно резервуара має ребристу поверхню. В лотках, які утворені цими ребрами, розташовані трубопроводи, а у вершинах ребер змонтовані аератори з перфорованих труб. Для видалення осаду, який проводиться один раз на 5–7 діб, відповідна секція відключається, осад змучується технічною водою, що надходить з насадок біля дна резервуарів, після чого суміш перекачується на початок системи очисних споруд. Для підтримання частинок у завислому стані під час перекачки суміш піддається аерації.

Якщо від місця випуску очищених стічних вод до місця їх скиду у водойму забезпечується не менше 30–хвилинної тривалості перебування їх у скидному каналі, контактний резервуар можна не передбачати, а хлорний розчин можна вводити безпосередньо у змішувач перед випуском води в канал.

Осад має вологість 98 %. Його можна зневоднювати без попереднього зброджування.

Рис. 10.2 – Контактний резервуар:

1 – підвідний лоток; 2 – розподільний лоток; 3 – збірний лоток;

4 – трубопровід для змиву осаду

З контактних резервуарів стічні води по спеціальному випуску потрапляють у водойми. Головним завданням на цьому етапі є найбільш повне змішування очищених стічних вод з водою водойми. Тому випуски влаштовують у місцях з підвищеною турбулентністю потоку (звуження русла річки, протоки, пороги і т. п.). За санітарними вимогами їх треба влаштовувати нижче границь населеного пункту за течією ріки, на відстані, що узгоджена з місцевими органами влади та санітарного нагляду.

Найбільш повне змішування очищених стічних вод з водою водойми забезпечує русловий розосереджений випуск. При цьому швидкість течії у підвідній частині випуску повинна бути не меншою за 0,7 м/с.

Питання для самоперевірки

1. Які методи застосовують для знезараження стічних вод?

2. Як здійснюють введення хлору в стічну воду з метою її знезараження?

3. Яка необхідна тривалість контакту стічної рідини з хлорною водою?

4. Яку дозу активного хлору, г/м³, застосовують для дезінфекції стічної води після повного біологічного очищення?

5. Яка вологість, % і питома кількість осаду, л/м³, який випадає у контактних резервуарах?

6. Назвіть переваги знезараження стічних вод УФ–випромінювання порівняно із хлором?