12. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
«Кон’юнктурний» варіант М. І. Туган-Барановського. український економіст М. І. Туган-Барановський. Найбільш повно й аргументовано свої погляди з основних монетарних проблем він виклав у праці «Паперові гроші і метал», що була опуб-лікована в 1916 р.
Багато уваги М. І. Туган-Барановський приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. Саму кількісну теорію в її класичному варіанті Туган-Барановський оцінював негативно і він зробив істотний внесок у її розвиток. Він доводить, всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними. Цей висновок мав не тільки теоретичну значущість, а й практичну цінність, бо розширював фронт пошуків при дослідженні таких явищ, як інфляція, монетарна політика, ін-струменти впливу на рівень цін тощо.
По-друге, Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це ви-знають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися не за одним, а за трьома різними за характером напрямами:
1) через зміну суспільного попиту на товари; 2) через зміну дисконтного процента; 3) через зміну суспільного уявлення про вартість грошей (піз-ніше цей фактор дістав назву інфляційних очікувань).
У першому випадку значне збільшення кількості грошей пря-мо зумовлює зростання цін через зростання доходів і попиту на товари. У другому випадку збільшення кількості грошей приво-дить до збільшення вкладів у банках, що викликає зниження об-лікового процента, розширення кредитування економіки і збіль-шення попиту на ринках. Унаслідок цього ціни зростають, але одночасно стимулюється підприємництво і розширення вироб-ництва. У третьому випадку тривале і добре помітне зростання кількості грошей викликає зниження оцінки грошей їх власника-ми і вони почнуть їх швидше витрачати, збільшиться попит на товари і ціни теж зростуть. Ці три фактори можуть діяти одноча-сно, проте потужність їх впливу на ціни неоднакова. Тому і зміни цін не будуть пропорційними змінам кількості грошей. Усі ці ідеї Туган-Барановського створили основу для дослі-дження шляхів впливу грошей на економіку і механізму свідомо-го регулювання цього впливу. Цим він заклав основи так званої теорії регульованих грошей, яка підготувала суспільну думку до відмови від повноцінних (золотих) грошей і заміни їх неповно-цінними грошима, вартість яких буде планомірно підтримуватися державою і з якої виросла сучасна монетаристська теорія, передусім її кейнсіанський напрям.
Сутність кон’юнктурної теорії грошей Туган-Барановського полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже і вартість гро-шей, він пов’язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною кон’юнктурою товар-ного ринку. У фазі економічного піднесення загальний рівень цін зростає і вартість грошей знижується. А в фазі економічного спа-ду ціни знижуються і вартість грошей зростає. Ці коливання цін і вартості грошей в економічному циклі здійснюються, на думку Туган-Барановського, незалежно від кількості грошей, тобто під впливом негрошових чинників. «кон’юнктурна теорія» започаткувала новий — неокласичний — етап у розвитку кількісної теорії.
"Кембриджською версія" кількісної теорії, представниками якої були А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. А. Пігу акцентує на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що змушують окремих суб'єктів тримати в себе певний запас грошей. До касових залишків відносять готівкові гроші та залишки на поточних рахунках, тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що може бути розрахована за формулою:
де М — грошова маса (попит на наявні касові залишки або реальна потреба в грошах);
Р — рівень цін (ціна продукції, що реалізується);
Т — товарна маса (обсяг виробництва);
k — частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі (кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей).
Основні аспекти "кембриджського варіанта": зосереджена увага на мотивах накопичення грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки (мікрорівень); гроші — не лише засіб обігу, а й збереження та накопичення; береться до уваги психологічна реакція суб'єктів господарювання стосовно використання готівки; центральна проблема — це проблема попиту на гроші.