- •1. Роль грошей у ринковій економіці
- •2. Суть грошей. Гроші як гроші та гроші як капітал
- •3. Гроші як засіб обігу
- •4. Функція грошей як міри вартості та засобу нагромадження
- •5. Походження і суть грошей: Портфельний підхід до визначення суті грошей
- •6. Вартість грошей. Форми прояву вартості грошей
- •7. Форми грошей та їх еволюція
- •8. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей
- •9. Вклад Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей
- •10. Сучасний монетаризм
- •11. Класична кількісна теорія грошей, характеристика її постулатів
- •12. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
- •13. Характеристика основних теорій грошей
- •14. Грошовий оборот і його структура
- •15. Характеристика сучасних засобів платежу, які обслуговують оборот. Відмінність сучасних банківських білетів від класичної банкноти
- •16.Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот, її якісна і кількісна характеристика
- •17. Основні типи грошових систем, їх суть і складові елементи кількості грошей, необхідних для обороту
- •18. Грошова маса і грошові агрегати. Сеньйораж та монетизація дефіциту
- •19. Швидкість обігу грошової одиниці: суть, порядок визначення та фактори, що на неї впливають
- •20. Макроекономічна стабілізація: суть і фактори впливу
18. Грошова маса і грошові агрегати. Сеньйораж та монетизація дефіциту
під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.
У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.
Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.
Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.
Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.
Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.
Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів. Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші. В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.
Водночас агрегат М0 — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.
Монетизація бюджетного дефіциту породжує сеньйораж (дохід держави від емісії грошей). Сеньйораж виникає у результаті перевищення темпів зростання грошової маси над темпами реального ВВП, що спричиняє підвищення середнього рівня цін. Усі суб'єкти господарювання платять так званий "інфляційний податок" і частина таких доходів перерозподіляється на користь держави. Монетизація дефіциту бюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією, а здійснюватися в інших формах, таких як розширення кредитів центрального банку державним підприємствам або у формі відстрочених платежів. В останньому випадку уряд купує товари та послуги, не сплачуючи їх у строк. Виробники можуть підвищувати ціни для того, щоб застрахуватися від можливих неплатежів. Така поведінка призводить до підвищення загального рівня цін та рівня інфляції.
