14. Структурна побудова фін с-ми

За орг-ційно-інституційною структурою фін. с-ма – сукупн. фін. органів та інституцій, які здійсн. управління грош. потоками та фондами грош. коштів. При цьому у фін. с-мі держави виділяють с-му органів управління фінансами (Мін. фінансів, Держ. податкова служба, Рахункова палата ВРУ, Держ. казначейство, Контрольно-ревіз. служба), а також фін. інститутів, за дія них у розподільних процесах (НБУ, банківські та не банків. фін. установи, фондові і валютні біржі, страхові компанії, інвест. фонди тощо).

За внутріш. будовою фін. с-ма – сукуп. відокремлених, але взаємопов'яз. сфер та ланок фін. відносин, які відображ. специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП, а також відповідний апарат управління та нормативно-правове забезпечення.

Найчаст. фін. с-му структурують відпов. до форм власності (держ. фінанси та недерж. фінанси), осн. суб'єктів фін. Відносин та рівнів екон. с-ми.

У складі фін. с-ми України виділ. такі осн. сфери фін. відносин: державні фінанси, фінанси суб'єктів г-ня, фінанси домогосп-в; фін. Ринок, страхування, міжнародні фінанси.

Центральне місце у фін. с-мі кожної держави займають фінанси держави - сфера, за допом. якої здійсн. вплив держави на екон. і соц. розвиток країни. Держ. фінанси відображ. розгалужену с-му фін. відносин на різних рівнях адмін. поділу між державою, Ю та ФО з приводу формув. і викор-ня фін. ресурсів та доходів держави, а також щодо управління і розпорядження держ. власністю.

Чільне місце у фін. с-мі держави відведено фінансам суб'єктів г-ня, які відображ. екон. відносини, що пов'яз. з рухом грош. потоків і виникають у процесі формув., розподілу та викор-ня фін. ресурсів і доходів на макрорівні (25-30 % всіх фін. ресурсів).

Фінанси домогосп-в відображ. рівень життя та фін. забезпеч. населення. Осн. джерелом формув. доходів населення в Україні є ЗП працюючих членів сім'ї, яка станов. близько 40 % доходів домогосп-в.

Фін. ринок - механізм перерозподілу фін. активів між окремими суб'єктами підприєм. діял-ті, державою і населенням, а також міжнар. фін. інститутами.

Важл. роль у фін. с-мі відвод. страхуванню. У цій сфері форм. фонди фін. ресурсів.

Міжнародні фінанси відображ. перерозподільчі відносини на св. рівні – х-зують грош. потоки між суб’єктами різних країн (між урядами, п-вами, громадянами).

Самостійність кожн. ланки фін. с-ми відносна: недоліки в орг-ції фін. діял-ті п-в зменш. надходж. до бюджет. с-ми, до ДЦФ, страх. фондів – це обмежує фін. можливості держави. Розлад фін. с-ми може спричин. кризу, яка проявл. у зрост. бюджет. дефіциту, держ. боргу, інфляції.

15. Принципи побудови, характерні риси та завдання фін с-ми

Фін. с-ма за внутріш. будовою являє собою сукупність відносно відособлених сфер і ланок фін. відносин, які відображ. специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП.

Принципи побудови фiнансової с-ми:

1) єднiсть, яка обумовлена єдиною економiчною i полiтичною основою суспiльства, єдиною фiнансовою полiтикою, що реалiзується в життя через фiнансову с-му;

2) функцiональне призначення ланок виражається в тому, що в кожнiй з них вирiшуються свої завдання специфiчними методами, iснують вiдповiднi фонди грошових коштiв, апарат управлiння.

Загальнодержавним фiнансам притаманнi, крiм того, принципи демократичного централiзму i нацiональної полiтики, якi яскраво проявляються в побудовi державних фiнансових органiв, а також бюджетної с-ми.

Фін. с-ми мають певні характерні риси:

- кожна ланка фін. с-м має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фін. ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;

- кожна ланка фін. с-ми є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;

- між ланками фін. с-ми існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності с-ми в цілому;

- фін. с-ма держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діял-ть кожної її ланки;

- залежно від факторів, що впливають на орг-цію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фін. ресурсів, кожна ланка фін. с-м може поділятися на менші підрозділи.

Поділ фін. с-ми на окремі ланки - явище об'єктивне, зумовлене потребами екон.го розвитку. Структура фін. с-ми - динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі екон.го розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Побудова фін. с-ми виходить з необхідності вирішення таких завдань:

- формування, концентрація та оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фін. ресурсів;

- досягнення максимальної ефективності використання наявних фін. ресурсів - максимізація обсягів виробленого ВВП на основі вибору раціональної структури форм фін. забезпечення;

- установлення оптимальних пропорцій розподілу та перерозподілу виробленого ВВП з метою повного забезпечення потреб громадян, п-в, держави;

- всебічне сприяння залученню усіх тимчасово вільних коштів та отриманих доходів через інституції фін. ринку на потреби фін. забезпечення виробництва ВВП;

- формування страхових фондів з метою забезпечення від шкодування втрат фін. ресурсів і доходів та встановлення максимальних передумов для використання коштів даних фондів у кругообігу ресурсів.

Формування відлагодженої та ефективно функціонуючої фін. с-ми - відповідальне і складне завдання, вирішення якого потребує багато часу. Фін. с-ма України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є:

- зміцнення фінансів суб'єктів г-ня з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діял-ті;

- відлагодження фін. механізму діял-ті бюджетних установ, пошук нових джерел фін. ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;

- реформа бюджетної с-ми, практична реалізація всіх положень Закону України "Про бюджетну с-му України";

- економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;

- реформа с-ми оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;

- зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;

- раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.