62. Договір морського буксирування. Стаття 222. Поняття договору морського буксирування

За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру. 

Стаття 223. Морехідний стан суден

Кожна із сторін договору морського буксирування зобов'язана завчасно привести своє судно або інший плавучий об'єкт у стан, придатний для виконання передбачених договором морського буксирування робіт. 

Власники суден і об'єктів буксирування не несуть відповідальності за недоліки свого судна, якщо доведуть, що вони не могли бути виявлені при проявленні ними належної дбайливості (приховані недоліки).

СТАТТЯ 224. БУКСИРУВАННЯ У КРИГОВИХ УМОВАХ

Власник буксируючого судна не відповідає за шкоду, заподіяну судну, яке буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходиться на ньому, при буксируванні у кригових умовах, якщо не буде доведено, що шкода заподіяна з вини буксируючого судна. 

СТАТТЯ 225. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БУКСИРУЮЧОГО СУДНА

Відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна, якщо ним не буде доведено відсутність його вини. 

СТАТТЯ 226. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДНА, ЩО БУКСИРУЄТЬСЯ

Відповідальність за шкоду, завдану при буксируванні буксируючому судну чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта, якщо ним не буде доведено відсутність його вини. 

СТАТТЯ 227. ПЕРІОД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРИ БУКСИРУВАННІ

Початком відповідальності власника буксируючого судна за договором морського буксирування вважається момент прийняття судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на буксир у початковому пункті буксирування і закінченням відповідальності - момент поставлення судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на швартові або на якір у кінцевому пункті буксирування.

СТАТТЯ 228. ДОПОМОГА АВАРІЙНОМУ СУДНУ

У разі аварійної морської події з судном, що буксирується, або іншим плавучим об'єктом з причини, що не залежить від буксируючого судна, капітан останнього зобов'язаний надати судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту рятувальні засоби і подавати йому необхідну допомогу доти, доки постраждале судно (об'єкт) не зможе обійтися без рятівника, з відшкодуванням лише фактичних витрат буксируючого судна і без виплати рятувальної винагороди. 

63. Договір портового буксирування.

Глава 2. ПОРТОВЕ БУКСИРУВАННЯ

СТАТТЯ 229. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ ПОРТОВОГО БУКСИРУВАННЯ

За договором портового буксирування буксировласник за винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що буксирується, швартовних та інших операцій у портових водах. 

Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі.

СТАТТЯ 230. УПРАВЛІННЯ ПОРТОВИМ БУКСИРУВАННЯМ

Управління портовим буксируванням здійснює капітан судна (об'єкта), що буксирується, якщо договором не встановлено інше. Угода про покладення обов'язків управління буксируванням на капітана судна, що буксирує, може доводитися тільки письмовими доказами.

СТАТТЯ 231. ОБОВ'ЯЗКОВЕ КОРИСТУВАННЯ БУКСИРАМИ

З метою забезпечення безпеки плавання в портових водах начальником порту може бути встановлено обов'язкове використання буксирів для входу, виходу і переміщення в акваторії порту, виконання маневрів, швартовних та інших операцій, а також визначено умови буксирування. 

64.   Договір чартеру (фрахтування повітряного судна).

Договір чартеру (фрахтування) повітряних суден

угода, за якою одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох повітряних суднах на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу.

Згідно з ч. 1 ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов´язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Договір чартеру (фрахтування) є двостороннім та відплатним. Договір морського чартеру є консенсуальним,оскільки вважається укладеним з моменту підписання рейсового чартеру сторонами договору. Договір повітряного чартерного перевезення вважається дійсним з моменту оплати чартерного рейсу або укладання відповідного кредитного договору, тобто він може бути як реальним, так і консенсуальним.

Сторонами договору чартеру є фрахтувальник і фрахтівник.

Фрахтувальником є особа, якій за договором надано право вимагати надання їй всієї або частини місткості транспортного засобу для перевезення у вказаний нею пункт призначення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або його переміщення з іншою метою, сплативши за це обумовлену плату.

Фрахтівник - це особа, яка за плату передає фрахтувальнику частину або всі місткості транспортного засобу для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти та переміщає їх у пункт призначення, вказаний фрахтувальником.

У договорі чартерного перевезення розрізняють фактичного і договірного перевізника.

Договірний перевізник є фрахтувальником, тобто це особа, яка бере на себе зобов´язання перед третіми особами (пасажирами, вантажовідправниками) організувати перевезення. Договірними перевізниками можуть бути туристичні агентства, експедиторські фірми тощо.

Фактичний перевізник виконує частину або все перевезення за договором чартеру згідно з повноваженнями, одержаними від перевізника за договором. Фактичний перевізник є фрахтівником.

Таким чином, у відносинах чартерного перевезення, окрім сторін договору, можуть брати участь ще й треті особи (особа): при перевезеннях вантажу — фактичний відправник і фактичний одержувач вантажу, при пас

ажирських перевезеннях - пасажири.

Форма договору чартеру (фрахтування) встановлюється транспортними кодексами (статутами) і є, як правило, письмовою.

Складність експлуатації повітряних і морських суден обумовлює те, що нині договори чартеру укладаються на основі типових договорів, так званих проформ, розроблених і рекомендованих низкою міжнародних та іноземних неурядових організацій. Проформи детально визначають умови перевезень конкретного виду вантажу або містять загальні вимоги до чартерного перевезення будь-якого вантажу чи пасажирів, враховуючи інтереси обох сторін договору, що спрощує процедуру укладання договору чартеру.

Крім того, при укладанні договору морського чартерного перевезення вантажу зазвичай виписується коносамент, а договір повітряного перевезення вантажу оформляється авіавантажною накладною.

За договором чартерного перевезення пасажирів їм видаються чартерні квитки, що є чинними лише на перевезення у зазначені в них дати і рейси.

Договір чартеру відрізняється від подібних договорів найму (оренди): тайм-чартеру - найму транспортного засобу з екіпажем, та бербоут-чартеру - найму транспортного засобу, не укомплектованого екіпажем (ст. 203 КТМ України). Основною відмінністю даних договорів є те, що за договором чартеру транспортний засіб залишається у володінні й користуванні фрахтівника, тому капітан та члени екіпажу судна протягом усього часу виконання цього договору підпорядковуються йому. Фрахтувальник, не маючи право-мочностей щодо володіння й користування транспортним засобом, здійснює право так званої комерційної експлуатації всього або частини повітряного чи морського судна.

Права та обов´язки сторін за договором чартеру (фрахтування). Оскільки договір чартеру (фрахтування) є взаємним, тобто права однієї сторони відповідають обов´язкам іншої, розглянемо лише основні обов´язки фрахтувальника та фрахтівника.

Найважливішим обов´язком фрахтувальника є сплата фрахту, тобто проїзної плати, розмір якого сторони визначають за взаємною домовленістю відповідно до чинного законодавства.

Фрахтівник зобов´язаний надати весь транспортний засіб або його частину для задоволення законних інтересів фрахтівника та перемістити транспортний засіб у вказаний фрахтівником пункт призначення. Крім того, фрахтівник зобов´язаний надати транспортний засіб, визначений домовленістю сторін щодо типу, виду тощо, у належному (технічному і комерційному) стані. Розміщення вантажу і пасажирів здійснюється в приміщеннях судна, визначених за взаємною згодою.

У договорі чартеру сторони можуть обумовити обов´язок фрахтівника надіслати фрахтувальнику повідомлення про готовність судна до завантаження й розвантаження, посадки та висадки пасажирів, про очікуваний час прибуття судна.

Відповідальність сторін за договором чартеру (фрахтування) за неналежне виконання своїх обов´язків аналогічна відповідальності сторін за договорами перевезення вантажу, пасажирів і багажу з урахуванням особливостей відповідальності на морському і повітряному транспорті. Однак фактичний перевізник несе відповідальність лише за шкоду, заподіяну безпосередньо перевезенням, яке він здійснює, а перевізник за договором є відповідальним щодо всього перевезення.

65.  Правова характеристика договору транспортного експедирування.

Стаття 929. Договір транспортного експедирування

Стаття 9. (Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність»

від 1 липня 2004 року) Договір транспортного експедирування та йоговиконання

За договором транспортного експедирування одна сторона(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договоромпослуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.Договором транспортного експедирування може бути встановленообов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортомі за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язанняекспедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договірперевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, атакож інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбаченонадання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження тавивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконаннямитних формальностей тощо).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовійформі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є:відомості про сторони договору:для юридичних осіб - резидентів України: найменування,місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державномуреєстрі підприємств та організацій України;для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування,місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, побатькові, адресу місця проживання та індивідуальнийідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів;для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства:прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місцяпроживання за межами України;вид послуги експедитора;вид та найменування вантажу;права, обов'язки сторін;відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкодивнаслідок дії непереборної сили;розмір плати експедитору;порядок розрахунків;пункти відправлення та призначення вантажу;порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівокклієнта;строк (термін) виконання договору;а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї ізсторін має бути досягнуто згоди

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортногоекспедирування повинні відповідати вимогам законодавства прозовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можутьукладатися довгострокові (генеральні) договори транспортногоекспедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язаньза договором транспортного експедирування іншої особи у відносинахз нею експедитор може виступати від свого імені або від іменіклієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор можеорганізувати перевезення за одним товарно-транспортним документомвантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пунктувідправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, щоекспедитор виступає від імені усіх цих клієнтів яквантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтомекспедитору за належне виконання договору транспортногоекспедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора наоплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договорутранспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язковихплатежів), що сплачуються при виконанні договору транспортногоекспедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки,накладні тощо), видані суб'єктами господрювання, що залучалися довиконання договору транспортного експедирування, або органамивлади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортнимидокументами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно відобраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажіперевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенніпідтверджується єдиним транспортним документом або комплектомдокументів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних,коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу відпункту його відправлення до пункту його призначення

66.  Правова характеристика договору банківського рахунку.

Поняття, загальна характеристика договору банківського рахунка. Відносини, що пов´язані із зарахуванням і витратою грошей у безготівковій формі, існують у рамках спеціальної економічної конструкції, яка називається "рахунок". З одного боку, рахунок -це бухгалтерський документ, на якому відображаються стан і рух коштів, що належать особі, з іншого, - рахунком називають вимогу, в якій пропонується сплатити гроші за товар, роботи або послуги. Відносини, що складаються з приводу відкриття, використання та закриття рахунка в банку, визначаються договором банківського рахунка.

Банківськими рахунками виступають рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов´язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Основними видами рахунків, що банки мають право відкривати своїм клієнтам, залежно від їх призначення є вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки (ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 p.).

Депозитним (вкладним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточним рахунком визнається рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також фізичним особам-підприємцям для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. Поточні рахунки відкриваються також фізичним особам для зберігання коштів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з юридичними та іншими фізичними особами. До поточних рахунків належать карткові рахунки (картрахунки).

Кореспондентський рахунок — це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Чинне законодавство розглядає договір банківського рахунка як самостійний вид договору, який укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами, і присвячує йому окрему гл. 72 ЦК України.

За договором банківського рахунка банк зобов´язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Отже, договір банківськог

о рахунка є консенсуальним (він укладається з моменту досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а не з моменту зарахування коштів на рахунок), двостороннім (права та обов´язки наявні в обох сторін) та відплатним (за користування грошовими коштами на рахунку банк сплачує проценти).

За своєю юридичною природою договір банківського рахунка має змішаний характер. У ньому поєднуються елементи договору банківського вкладу та інших договорів про надання послуг, наприклад, договору доручення.

Сторони договору банківського рахунка - банк (фінансова установа) і клієнт (володілець рахунка).

На визначенні поняття "банк" ми в попередній главі цього підручника уже зупинялися.

Клієнтами (володільцями рахунка) можуть виступати будь-які фізичні особи, у тому числі неповнолітні (п. 4 ч. 1 ст. 32 ЦК України) , та юридичні особи.

Предметом договору банківського рахунка є грошові кошти клієнта, що знаходяться на банківському рахунку, і послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов´язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором. Як і за договором банківського вкладу клієнт не має права власності або іншого речового права на предмет договору.

Грошові кошти, які обліковуються на рахунках клієнтів, використовуються банком для отримання прибутку. За користування грошовими коштами банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються в розмірі, встановленому договором, а якщо їх розмір не визначений у договорі, - в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу (ст. 1070 ЦК України).

Форма договору банківського рахунка - проста письмова, прямо пов´язана з процедурою укладення договору й відкриття рахунка. Укладення договору банківського рахунка може відбуватися або шляхом підписання єдиного документа або шляхом подання клієнтом заяви з резолюцією керівника банку про дозвіл укладення договору. В останньому випадку договір укладається в письмовій формі - шляхом обміну документами.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України). Таким чином, укладення договору банківського рахунка є підставою для відкриття відповідного рахунка.

Порядок відкриття банками рахунків визначається Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка та регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 р.

Права та обов´язки банку і клієнта є взаємними.

Основні обов´язки банку такі:

1) укладати договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та надано йому ліцензію, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до гл. З ЦК України (ч. 2 ст. 1067 ЦК України);

2) вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч. 1 ст. 1068 ЦК України);

3) зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 2, 3 ст. 1068 ЦК України).

При цьому банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. З ст. 1066 ЦК України);

4) зберігати таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їх представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їх посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України "Про банки та банківську діяльність". У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ст. 1076 ЦК України).

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 ст. 1066 ЦК України).

Обов´язками клієнта є:

1) дотримання банківських правил при вчиненні операцій за рахунком;

2) внесення плати за виконання банківських операцій за його рахунком, якщо інше не встановлено договором, тощо.

При виконанні взаємних зобов´язань за договором банківського рахунка звичайно виникають зустрічні права сторін. Так, банк має право вимагати оплати своїх послуг, а також повернення коштів, пов´язаних з кредитуванням рахунка і сплати процентів за кредитом (ст. 1069 ЦК України), а клієнт має право вимагати проценти за використання його грошових коштів тощо.

Підстави і черговість списання грошових коштів з рахунка. Банк може відповідно до ст. 1071 ЦК України списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, за рішенням суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, наприклад, за вказівкою державного виконавця про перерахування грошових коштів клієнта-боржника на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта в черговості, визначеній у ч. 2 ст. 1072 ЦК України:

- у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

- у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

- у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

- у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

- у п´яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

У разі відсутності або недостатності грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде облік розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідальність банку за договором банківського рахунка. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).

Крім можливості застосування штрафних санкцій, законодавство встановлює обов´язок банку після виявлення факту порушення негайно припинити його та усунути несприятливі наслідки невиконання або неналежного виконання договору банківського рахунка.

Розірвання договору банківського рахунка. Клієнт має право в будь-який час вимагати розірвання договору банківського рахунка.

Банк має право розірвати договір банківського рахунка у випадках:

- якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

- у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

- в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок у строки і в порядку, що встановлені банківськими правилами.

Банк має право відмовитися в односторонньому порядку від договору банківського рахунка та закрити рахунок у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку (ст. 1075 ЦК України).