28. Проблематика психологічної роботи з педагогічним колективом.

Особлива увага в роботі психологічної служби приділяється супроводу учасників навчально-виховного процесу. Робота психолога спрямована на створення комфортних умов співпраці психолога-учня-учителя-батьків, на пошуки шляхів взаємодії виховання особистості на різних етапах розвиток.

Педагогічний колектив формує й виховує, передає молоді знання й досвід, накопичений людством. Цим визначаються особливості його функціонування, моральних відносин, громадської відповідальності, єдності, колективності та гуманістичної спрямованості. Колектив учителів складається з людей, які відрізняються віком і досвідом, смаками й інтересами, фахом і педагогічними поглядами, моральним рівнем й інтелектом. Тут зустрічаються сімейні й одинокі, люди з різними типами нервової системи, характерами і темпераментами, з різним рівнем морального розвитку. Саме тому важливо, щоб мікроклімат колективу був позитивним, спонукав до створення оптимальних умов праці педагогів.

Люди за своєю природою є за словами І. П. Павлова, найсильнішими подразниками. Вони найчастіше можуть міняти один одному настрій як у хороший, так і в поганий бік. Одні благотворно діють на оточення своєю чистотою, чутливістю, знанням справи, бажанням завжди надати допомогу. У присутності таких людей настрій інших покращується, з ними легко працювати.

Існує й інша категорія осіб, які погано впливають на настрій: це люди педантичні, черстві, похмурі, страждають на підозру, формалісти, набридливі, недоброзичливіКерівник повинен створювати здоровий психологічний клімат у колективі як важливішу умову підвищення ефективності його оптимальної діяльності, досить важливо враховувати індивідуально-психологічні особливості його членів.

Однією з важливих характеристик педагогічного колективу є психологічний клімат – відносно стійкі стани вчительського колективу, значимі для діяльності його членів, який може бути сприятливим чи несприятливим, добре чи погано впливати на самопочуття.

Характерні риси здорового психологічного клімату - невимушеність, щире шанобливе ставлення один до одного, вирішення різнодумства "мирним шляхом", відсутність у колективі сварок і конфліктів, вільне вираження своїх почуттів і думок, Не припускати виникнення антипатії, ворожості, конфліктів значно легше, ніж потім їх виправляти. Тому створюючи будь-який колектив, слід мати на увазі і завдання формування гарного психологічного клімату. Зрозуміло, головне значення має якість виконання кожним членом колективу своїх службових обов'язків.

30.Педагогічні конфлікти:сутність,профілактика та методи вирішення. Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка. Будь-який конфлікт, зокрема і педагогічний, має певну структуру, сферу і динаміку.    Структура конфліктної ситуації складається з внутрішньої та зовнішньої позицій учасників взаємодії та об'єкта конфлікту. Внутрішню позицію учасників конфлікту утворюють мета, зацікавлення і мотиви учасників. Вона безпосередньо впливає на конфліктні ситуації, знаходиться немовби “за кадром” і часто не обговорюється під час конфліктної взаємодії. Ззовні позиція виявляється у мовленнєвій поведінці конфліктуючих сторін, віддзеркалюється в їх поглядах. Розрізняти внутрішню і зовнішню позиції учасників конфлікту необхідно, щоб побачити за зовнішнім, ситуативним внутрішнє, суттєве. Так, у більшості підлітків 10—13 років виникає “комплекс самоствердження”: вони потребують рівноправних стосунків з дорослими, а наштовхуючись на нерозуміння учителя, поводяться демонстративно. Зосередження на зовнішніх аспектах поведінки учня позитивного результату не дасть. Часто конфлікти виникають тому, що одна сторона зосереджується на меті, яку потрібно досягнути, інша — на неминучих для себе жертвах. Це схоже на суперечки про склянку, яка напівпорожня чи напівповна. Об'єкт конфлікту буває дуже важко виявити. Нерідко він для обох сторін різний: для вчителя об'єкт — дисципліна у класі, для учня — намагання самовиразитись. Усунення конфлікту може розпочатись з об'єднання об'єктів: для того, щоб підтримати дисципліну в класі, вчитель доручає підлітку цікаву справу, виконуючи яку він задовольняє свою потребу самоствердження.    Сфера конфлікту може бути діловою або особистою. Важливо, щоб конфлікт, відбуваючись у діловій сфері, не переходив у особисту. Інколи кажуть: “Ти грубий і невихований. З української мови у тебе погані оцінки! Ледащо! Не можеш примусити себе вивчити домашнє завдання!”.  Потрібно говорити: “Поміркуймо разом, чому в тебе проблеми з української мови? Тобі не цікаво, чи ти щось не зрозумів? Тобі потрібна допомога!”.    Динаміка конфлікту складається з трьох основних стадій: наростання, реалізації, згасання.    Одним із ефективних засобів “блокування” конфлікту є переведення його із площини комунікативної взаємодії у предметно-дійову. Наприклад, помітивши наростання напруженості між двома учнями, бажано дати їм обом доручення. Краще, щоб це була фізична праця. Тоді “негативна енергія” буде витрачена і ймовірність виникнення конфлікту зменшиться. Але якщо конфлікт розгорівся, потрібно, щоб він реалізувався, після чого настане стадія згасання. Виховна корекція ефективна після того, як учасники конфлікту “вихлюпнули” свої емоції. У них виникає почуття провини, співчуття і навіть розкаяння. Тоді настає час для виховних бесід, з'ясування причини конфліктів.

Особливості педагогічних конфліктів Серед них можна виділити наступні: 

- Відповідальність учителя за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій: адже школа - модель суспільства, де учні засвоюють норми відносин між людьми;  - Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель - учень), чим і визначається їхня поведінка у конфлікті;  - Різниця в життєвому досвіді учасників породжує різний ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів;  - Різне розуміння подій та їх причин (конфлікт "очима вчителя" та "очима учня" бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учневі - впоратися з емоціями, підпорядкувати їх розуму;  - Присутність інших учнів робить їх зі свідків учасниками, а конфлікт набуває виховний зміст і для них; про це завжди доводиться пам'ятати вчителю;  - Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язує його взяти на себе ініціативу в його розв'язанні та на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується;  - Контролюючи свої емоції, бути об'єктивним, дати можливість учням обгрунтувати свої претензії, "випустити пар";  - Не приписувати учневі своє розуміння його позиції, перейти на "Я-висловлювання (не" ти мене дуриш ", а" я відчуваю себе обдуреним ");  - Не ображати учня (є слова, які, прозвучавши, завдають такої шкоди відносинам, що всі наступні "компенсаційні" дії не можуть їх виправити);  - Намагатися не виганяти учня з класу;  - По можливості не звертатися до адміністрації;  не відповідати на агресію агресією, не зачіпати його особистості,  давати оцінку тільки його конкретним діям;  - Дати собі і дитині право на помилку, не забуваючи що "не помиляється тільки той, хто нічого не робить";  - Незалежно від результатів вирішення протиріччя постаратися не зруйнувати стосунків із дитиною (висловити жаль з приводу конфлікту, висловити свою прихильність до учня);  - Не боятися конфліктів з учнями, а брати на себе ініціативу їх конструктивного вирішення.  Специфіка врегулювання педагогічних конфліктів.  Мало знайдеться проблем між людьми або групами людей, які можна було б вирішити в одну мить.  Успішне вирішення конфліктів тому зазвичай включають цикл, що складається з визначення проблеми, її аналізу, дії по її вирішенню й оцінці результату. У будь-якої конкретної ситуації слід виявити джерело конфлікту до того, як зайнятися розробкою політики щодо їх вирішення.  Перш за все, треба з'ясувати, що сталося. У чому проблема? На цьому етапі важливо викласти факти, щоб всі погодилися з визначенням проблеми. Почуття і ціннісні оцінки повинні чітко відокремлюватися від фактів. І керівник має подати ідеальне рішення зі свого боку. фактів.  Потім запитаємо у всіх зацікавлених осіб: які почуття вони відчувають і що б хотіли побачити в якості ідеального рішення? Можливо кілька варіантів.  Коли конфлікт проаналізований, можна переходити до спільного в дусі співробітництва пошуку кроків, щоб привести всіх до примирення.  Конфлікти є деструктивні і конструктивні. Деструктивний - коли він не стосується важливих робочих проблем, розділяє колектив на групи і т.д. Конструктивний конфлікт - коли відкривається гостра проблема, призводить до зіткнення з реальною проблемою і шляхами її вирішення, допомагає вдосконалюватися.