8. Економічна сутність грошей та концепції їх походження .

Світова економічна література наводить декілька протилежних концепцій походження грошей, які можна умовно поділити на два напрямки: раціоналістичний та еволюційний. Наявність різних точок зору на походження грошей свідчить про складність і неоднозначність цієї економічної категорії.Прибічники раціоналістичної концепції виходили з того, що гроші виникли в результаті певної раціональної угоди між людьми або запровадженні законодавчими актами держави з огляду на необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Засновником цього підходу у визначенні походження грошей був Аристотель.Таким чином, раціоналістична концепція хоч і не відкидає товарну природу грошей, але все ж таки не погоджується з їх стихійним, еволюційним походженням.Проте представники концепції еволюційного походження (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) довели безпідставність раціоналістичної концепції. На їхню думку, виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.Процес еволюції та становлення грошей являє собою розвиток форми вартості, тобто розвиток мінової вартості.> Проста, або випадкова, форма вартості з'явилась на найнижчих щаблях економічного розвитку. Ця форма була найпростішою, епізодичною і випадковою, оскільки обмін не був регулярним. Пропозиції, за якими обмінювались товари, теж були випадковими. Наприклад, одна община могла обміняти надлишок шкір овець на надлишок зерна, що утворився в іншій общині, і такий обмін можна подати так: одна шкіра вівці на один кошик зерна. Мінова вартість за такого обміну могла часто змінюватись у часі і просторі.> Розгорнута форма вартості. Подальший розподіл праці зокрема розмежування скотарства і землеробства, сприяв розвитку товарних відносин. Надлишки землеробської продукції вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції тваринництва. Один товар обмінюється на велику кількість інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: одній вівці, двом унціям золота, двом шкірам соболя.> Загальна форма вартості. Поступово учасники обміну впевнювалися у тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такі, попит на які найбільший. Тому кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. Такими товарами за різних часів у різних місцевостях найчастіше були худоба, сіль, зерно та ін. Загальна форма вартості - це така форма, за якої безліч товарів обмінюється на якийсь один товар, і цей товар стає загальним еквівалентом> Грошова форма вартості. Відмінність грошової форми вартості від загальної полягає не в тому, за яким товаром закріпилась роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. І якщо таке закріплення відбулось, то й перехід від загальної форми вартості до грошової можна вважати таким, що здійснився. Таким чином, доцільно зробити висновок, що гроші- це специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь який інший товар, тобто є загальним еквівалентом і який розвивається на кожному етапі товарного виробництва, наповнюється новим змістом, що ускладнюється зі зміною умов виробництва.

Виникнення грошей було закономірним об'єктивним економічним процесом, завдяки якому з'явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації.

9. Сутність та особливості функціонування грошового ринку.Грошовий ринок — це економічні відносини, що виникають з приводу купівлі і продажу грошей як специфічного товару за цінами, що формуються на основі співвідношення попиту і пропозиції.. На грошовому ринку самі гроші виступають в іншому сенсі чи статусі, порівняно з товарними ринками. Передача грошей одним суб’єктом грошового ринку іншому набуває змісту за таких обставин: а) коли в одного суб’єкта ринку є вільні гроші і немає потреби їх витрачати на купівлю товару;б) коли в іншого суб’єкта ринку їх немає зовсім і в нього немає товару, від продажу якого можна було б отримати потрібні гроші. Передача грошей здійснюється по-перше, у формі прямого кредиту під зобов’язання повернути грошові кошти у встановлений строк і, по-друге, у формі купівлі певних фінансових інструментів (акцій, облігацій, векселів, депозитних сертифікатів тощо). Таку передачу грошей можна лише умовно назвати купівлею чи продажем, так як власник грошей не втрачає права власності на передані гроші. Покупець має повернути цю суму грошей у встановлені строки і за обумовлену плату. Покупець грошей не отримує права власності на них, а тільки право розпоряджатися ними на певний період. Метою переміщення грошового товару на грошовому ринку стає отримання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості. Продавець грошей прагне отримати додатковий доход, який називається відсотком, як плату за тимчасову відмову від користування грошима і передачу цього права іншій особі.Механізм купівлі-продажу грошей на грошовому ринку зумовлює застосування фінансових інструментів, які мають на меті забезпечити рух грошей на цьому ринку. Усі фінансові інструменти грошового ринку виступають у формі певних зобов’язань покупців перед продавцем грошей.

10. Інституційна модель грошового ринку. Інституційна модель грошового ринку відображає взаємозв'язки між суб'єктами грошового ринку, що реалізуються через потоки грошей та інструментів. За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори фінансування: пряме; опосередковане, непряме.У секторі прямого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вони вирішують один з одним. У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:1) канал капітального фінансування, завдяки якому покупці назавжди залучають кошти до свого обігу. Кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності цієї фірми. Прикладом такого фінансування є продаж фірмами акцій;2) канал запозичень, яким покупці тимчасово залучають кошти до свого обігу. Кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентами. Прикладом такого фінансування є продаж облігацій.У секторі опосередкованого, непрямого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов'язання і вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків. Тому фінансові посередники цього сектору істотно відрізняються від технічних посередників першого сектору як за своєю роллю в економіці, так і за технологічними процесами функціонування.До фінансових посередників належать різноманітні кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

11. Структура грошового ринку. Грошовому (монетарному) ринку характерний складний механізм функціонування. Для його вивчення важливе значення має структуризація грошового ринку. Окремі сегменти грошового ринку можна виділити за кількома ознаками:o за видами інструментів, що застосовують для переміщення грошей від продавців до покупців;o за інвестиційними ознаками грошових потоків;o за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.За видами інструментів грошовий ринок складається з трьох взаємозв'язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків: ринок позичкових капіталів; валютний ринок; ринок цінних паперів.* Ринок позичкових капіталів - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.Валютний ринок - система фінансово-економічних відносин, пов'язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах.* Ринок цінних паперів – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів.Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.За другою ознакою можна виділити такі сектори грошового ринку: ринок банківських кредитів; ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ).Ринок банківських кредитів — це процес залучення грошових коштів на умовах повернення платності та строковості. Джерела коштів, що функціонують на кредитному ринку, є залучені депозити на рахунках банків, залишки коштів на рахунках в банках юридичних і фізичних осіб.Не-банківські фінансово кредитні установи також є фінансовими посередниками грошового ринку. Вони здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи, тобто у цінні папери та кредити. Їх діяльність відрізняється від банківської тим, що вони, по-перше, не зачіпають процесу створення депозитів і не впливають на динаміку пропозиції грошей. по-друге, вони вузько спеціалізовані.Залежно від призначення засобів, що обертаються на грошовому ринку, останній поділяється на: ринок грошей; ринок капіталів.На ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до одного року). На ринку капіталів - купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

12. Поняття попиту на гроші. Цілі та мотиви попиту на гроші. Попит на гроші - це запас грошей, яким економічні суб´єкти прагнуть володіти на певний момент. Він може означати частину багатства, яким володіють учасники господарського життя у ліквідній формі грошей, як засобом обігу і засобом збереження вартості. У відповідності до цього розрізняють три групи мотивів попиту: попит на гроші економічних суб´єктів для задоволення поточних потреб, мотив завбачливості і спекулятивний мотив.Попит на гроші як засіб обігу включає попит на ділові угоди і операції, а його теоретичне обґрунтування базується на методологічних засадах рівняння обміну І.Фішера: М V = PQ. Тут гроші нагромаджуються з метою створення запасів купівельних і платіжних засобів, достатніх для задоволення поточних потреб у товарах і послугах (трансакційний запас). Розмір цього запасу визначають поточною або операційною касою. Попит на постійний запас грошей як форму багатства, що здатна примножити дохід (мотив завбачливості), і попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та отримання додаткових доходів (спекулятивний мотив) зводиться до нагромадження купівельних ресурсів тривалішого характеру. За допомогою першого запасу можуть задовольнятися непередбачені потреби чи несподівані можливості, тобто він виконує роль страхового резерву. У такому розумінні він наближається до характеру трансакційного запасу грошей, але довготриваліший і здатний приносити дохід.Спекулятивний мотив попиту на гроші формує запас грошей для перетворення у високодохідний фінансовий актив.

13. Попит на гроші і швидкість обігу грошей. Чинники впливу на попит на гроші Попит на гроші - одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасної теорії грошей.aЕкономічна теорія розглядає попит на гроші як попит на певний запас грошей.Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:V= де V — швидкість обігу грошей;P — середній рівень цін на товари та послуги;Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит. Цей вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей - чим більший обсяг виробництва валового національного продукту, а отже, й національного доходу, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Зміна обсягу валового національного продукту у свою чергу визначається двома самостійними чинниками - динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Зміну абсолютного рівня цін та реального обсягу виробництва можна розглядати як самостійні чинники впливу на попит на гроші.Сучасна теорія грошей, крім цих трьох, що вже стали традиційними, почала визнавати ще ряд чинників впливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон'юнктури ринку та ін.