Тема 4. Контроль і ревізія розрахункових операцій.

1. Завдання, послідовність, джерела та нормативно-правове регулювання розрахункових операцій.

Основними завданнями ревізії розрахункових операцій є перевірка:

• законності і доцільності здійснення розрахункових операцій;

• правильності і своєчасності виконання договірних зобов’язань перед покупцями і замовниками за виконані роботи і надані послуги;

• достовірності і реальності дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• причин виникнення претензій при матеріальному збитку та реальності його відшкодування;

• дотримання встановленого порядку списання дебіторської заборгованості;

• правильності організації і ведення бухгалтерського обліку розрахунків.

Ревізію розрахункових операцій слід розпочинати з аналізу результатів інвентаризації дебіторсько-кредиторської заборгованості щодо відповідних звітних періодів на найближчу дату до початку ревізії. Дані інвентаризації необхідно звірити з даними, відображеними в регістрах аналітичного обліку, Головній книзі та балансі ревізійного підприємства. Підлягають звірці залишки дебіторсько-кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді.

Після цього аналізується стан розрахунків та уточнюється реальність дебіторської і кредиторської заборгованості за розрахунковими рахунками: 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 67 «Розрахунки з учасниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Ретельно вивчаються законність та економічна обґрунтованість проведених операцій і відображених у регістрах аналітичного обліку за рахунками.

2. Ревізія розрахунків з покупцями та замовниками.

Ревізія починається з інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками. За кожним дебітором слід встановити дату та причини виникнення заборгованості, винних осіб і заходи, що вживаються для стягнення боргів. Крім того, слід перевірити стан спарв, переданих до суду, рішення, прийняті щодо них.

Особливу увагу ревізор приділяє випадкам приховування на рахунках дебіторів нестач та крадіжок, псування і браку товарів, віднесення дебіторської заборгованості на інші статті балансу.

У випадку виявлення безнадійної заборгованості, у позові щодо якої суд відмовив, слід з'ясувати мотиви відмови і обгрунтованість позову.

За кожним дебітором слід перевірити, чи дотримується встановлений порядок оцінювання дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Під час перевірки слід уточнити правильність ведення аналітичного обліку розрахунків і відображення всіх проведених операцій щодо розрахунків з покупцями й замовниками.

Ревізору слід ретельно перевірити повноту і своєчасність розрахунків покупців за придбану ними продукцію. Для цього проводиться інвентаризація розрахунків, надсилаються копії карток аналітичного обліку (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації кредитори висилають організаціям- дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів з дня одержання.

З одногородніми покупцями складається акт звірки.

3. Контроль резерву сумнівних боргів.

Під час ревізії за даними кредиту рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» перевіряється інформація щодо законності і реальності створення цього резерву. Записи за кредитом цього рахунку порівнюють з даними рахунків обліку витрат. Списання сумнівної заборгованості перевіряється з погляду відповідності його П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». При цьому перевіряють правильність відображення цих операцій за дебетом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» і за кредитом рахунків, де обліковується дебіторська заборгованість. Невикористані суми цих резерві мають відноситись на відповідні рахунки обліку доходів.

Перевіряючи записи на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ревізору слід упевнитися в правильності нарахування цієї суми за звітний період у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат. При цьому слід врахувати, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів.

Однак поточна дебіторська заборгованість, не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.

4. Ревізія розрахунків за претензіями.

Заборгованість за претензіями та заборгованість, списана на збитки, перевіряється суцільним способом. Перевірці підлягають розрахунки за претензіями:

- до постачальників і транспортних організацій за виявлену в їхніх рахунках невідповідність цін, тарифів, розрахунків; за низьку якість і нестачу товарів; за брак продукції; за завищення обсягу виконаних робіт; за недопоставку товарно-матеріальних цінностей, штрафи, пеню, неустойку тощо;

- до установ банку за сумами, помилково списаними і перерахованими через рахунки в банках.

Джерелами ревізії є: журнал реєстрації претензійних, судових справ, договори на поставку продукції (товарів), комерційні акти, акти на приймання вантажу, рішення судових органів, письмова угода постачальника (підрядника) на пред’явлені претензії, виписки установ банку, платіжні доручення, претензії, позови до суду тощо.

За кожною сумою заборгованості ревізору слід перевірити:

• чи правильно віднесено суми на рахунок дебіторів за претензіями і чи підтверджено претензії відповідними сумами: за претензіями до транспортних організацій – наявністю комерційних актів на нестачу товарів або відповідних відміток на транспортних накладних, до постачальників – наявністю правильно оформлених актів;

• реальність одержання сум, віднесених на рахунок дебіторів за претензіями;

• правильність і своєчасність оформлення претензій і пред’явлення позовів;

• як здійснюється контроль за своєчасністю пред’явлення рекламацій і позовів, за строками проходження позовів у судах, а також стягнення боргів за виконавчими документами;

• яке рішення прийнято за претензійними справами в органах суду. У разі відмови або неповного задоволення позовів слід вивчити причини й виявити винних у завданні підприємству матеріальної шкоди;

• чи є наявні за кожною списаною сумою необхідні підтвердження.

Дебіторська заборгованість може бути списана на збитки тільки за наказом по підприємству (рішенням загальних зборів колективу) і за наявності висновків або інших документів, які підтверджують безнадійність одержання боргу.

За всіма безнадійними боргами (що рахуються на балансі й списані на збитки) слід встановити, чому така заборгованість стала можливою, хто в цьому винний, і вжити заходів щодо покарання за законом і відшкодування завданої шкоди.

Усі суми, незаконно і необґрунтовано віднесені на збитки, мають бути відновлені за належністю і стягнені.

Ревізор може провести звірку розрахунків за претензіями і оформити її відповідним актом. Розрахунки за претензіями ревізор перевіряє разом з юрисконсультом. Вони переглядають кожну претензійну справу, її рух і стан на день ревізії.

5. Ревізія розрахунків з відшкодування завданих збитків.

Ревізія цих розрахунків здійснюється суцільним способом. Завдання ревізора полягає в тому, щоб вивчити причини виникнення заборгованості і її реальність.

Перевіряючи такі розрахунки, ревізор насамперед аналізує їх, з’ясовує причини виникнення нестач, розтрат, крадіжок, чи дотримувалися строки і порядок їх розгляду, чи суми нестач повністю віднесені на винних осіб, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно слід перевіряти факти списання нестач і втрат на витрати виробництва чи на результати діяльності підприємства. При цьому слід керуватися чинним порядком відшкодування втрат.

Насамперед слід переконатися в правильності виведення залишків на рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». При цьому дебетове сальдо з цього рахунка зіставляють з порівняльними відомостями, щоб встановити, чи немає випадків неправильного відображення або приховання нестач, крадіжок та інших зловживань.

Потім кредитові записи з цього рахунка зіставляють з дебетовими записами з рахунків 30 «Каса» і 66 «Розрахунки з оплати праці».

Особливу увагу звертають на факти списань псування, бою, лому товарно-матеріальних цінностей з метою виявлення випадків складання фіктивних актів на списання й можливого приховування нестач і крадіжок.

Крім того, ревізору необхідно перевірити реальність віднесення на дебет рахунка витрат нестач і крадіжок, щодо яких суд відмовився задовольнити позови через їхню необґрунтованість.

Під час ревізії ревізор порівнює записи в особових рахунках боржників з даними книги ф.К-39, Головної книги і балансу з рахунка 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». Потім щодо кожної суми боргу слід встановити, чи:

• своєчасно вжито заходів для відшкодування заподіяних збитків;

• заявлено в установленому порядку позови;

• усунуто з посад розтратників, осіб, що не викликають довіри;

• своєчасно подано термінові донесення про великі нестачі керівництву вищестоящого органу й правоохоронним органам;

• правильно показано нестачі в обліку і звітності;

• доброякісно оформлено матеріали про виявлені нестачі й втрати.

Важливо також з’ясувати, чи всі виконавчі листи на боржників, одержані підприємством, де проводиться ревізія, взято на облік і подано для стягнення, чи регулярно надходять утримувані суми й у яких розмірах.

Суми нестач і крадіжок, списані через безнадійність для утримання, перевіряються під кутом зору наявності всіх підстав для цього – відповідних рішень, актів про неспроможність боржників, засвідчених судами тощо.

Ревізор перевіряє, чи погашаються дрібні нестачі в тому місяці, у якому їх було виявлено.

Під час ревізії ревізор складає групувальні відомості.

Ревізор має переконатись у тому, що всі випадки нестач, крадіжок і втрат від псування цінностей, у тому числі природні втрати, віднесено на рахунки витрат або винних осіб.