27. Роль зайнятості і відтворення робочої сили в економічному розвитку.

Поняття зайнятості означає, що потенційний носій особистої продуктивної сили включений до складу продуктивних сил суспільства у певній сфері економіки. Людина працює не заради праці як такої: праця, підприємницька діяльність повинні піднести добробут людини, її соціальний статус у суспільстві, на підприємстві, у сім’ї.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у грошовій та іншій формі. Зайнятість – це економічне відношення, що виражає залучення робочої сили до сукупної праці суспільства. Для більшості населення зайнятість – головне джерело доходів. Зайнятість характеризується системою відношень для надання робочих місць та визначенням форм участі у суспільному виробництві з метою одержання засобів для існування. Від її характеру та сфери залежать інтереси людини, її соціальний статус і рівень життя.

Формою розвитку людського фактору є процес його відтворення.

Відтворення людського фактору є елементом саморозвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Відтворення робочої сили і відтворення людського ресурсу не поточні процеси. Процес відтворення робочої вили є більш специфічним, до нього належить не тільки процес відтворення носія робочої сили, але й тих відносин, що виникають у процесі використання робочої сили (відносини найму, ринку праці, зайнятості). Процес відтворення робочої сили – це виробництво робочої сили (підтримання і відновлення фізичних і розумових здібностей, заміна працівників, що вибувають з процесу виробництва); розподіл робочої сили в галузях і сферах народного господарства; споживання робочої сили. Але серед складових процесу відтворення слід враховувати й обмін. Процес відтворення можна поділити на такі фази:

1. Формування (виробництво) робочої сили. До нього належить постійне відновлення робочої сили, затраченої в процесі праці, її якісне вдосконалення; природне відтворення і виховання нових контингентів працездатного населення.

2. Розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами зайнятості; галузями народного господарства, економічними регіонами.

3. Обмін, який служить з’єднанню робочої сили і засобів виробництва. При цьому учасниками обміну, з одного боку, є роботодавець, з другого – власник робочої сили.

4. Споживання (використання) робочої сили, яке отримує своє матеріальне втілення в кінцевому продукті праці.

Поділ усього процесу відтворення робочої сили на окремі фази зумовлений існуванням різних факторів відтворення на кожному з етапів. Розширене відтворення – це зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням кваліфікації, трудового стажу та добробуту населення. Основними факторами розширеного відтворення є:

• збільшення чисельності населення (за рахунок народжуваності і збільшення рівня життя); держава може впливати своєю демографічною політикою (покращення житлових умов, допомога на дітей, забезпечення дитячими установами, збільшення відпусток, зростання доходів). Важливе значення має охорона здоров’я, система безкоштовного лікування, страхування;

• підвищення кваліфікації працівників, їх загальноосвітньої і професійної підготовленості. В умовах НТП діє закон зростання кваліфікації та професійної підготовленості робочої сили. Суть полягає в тому, що на основі зростання загальноосвітнього і культурного рівня людей збільшується питома вага робочої сили високої кваліфікації тоді, як частка малокваліфікованої робочої сили скорочується;

• повна і ефективна зайнятість;

• фактори розподілу доходів серед населення; різка диференціація доходів негативно впливає на відтворення робочої сили бідних верств населення;